Мобільна фотозона #kropyvnytskyi, ярмарок, українська музика, вітання та Грамоти Верховної Ради України людям, які боролися за українську назву для міста на Інгулі – учора, 14 липня, більше півтисячі кропивничан прийшли на площу до театру Корифеїв, аби відзначити річницю очищення міста від комуністичної назви.
Театральна площа у Кропивницькому. 14 липня 2017 року. Рівно рік відтоді, коли місто на Інгулі позбулося комуністичного “покровення” Кірова і офіційно отримало українську назву. Саме 14 липня 2016 року Верховна Рада України пройняла рішення про перейменування. Сьогодні тут лунає українська музика, а кропивничани вітають один одного зі святом – річницею перемоги української назви над імперською.
А поряд із тим проходить виставка дитячих малюнків, ярмарок. Тут можна придбати креативні свічки, дерев’яний посуд, мило ручної роботи. Тут працює і мобільна фотозона, яку місяць тому започаткувала кропивничанка Ірина Ткаченко для популяризації назви.
Більше року тому ініціаторами Постанови про приведення назви міста Кіровоград Кіровоградської області у відповідність із вимогами Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” були: Горбунов Олександр Володимирович, Березкін Станіслав Семенович, Лінько Дмитро Володимирович, Червакова Ольга Валеріївна, Крулько Іван Іванович, Шкрум Альона Іванівна.
…героїчні вчинки українців зі зброєю в руках не минули
Перед тим, як розпочати урочистості з відзначення річниці перейменування міста, кропивничани збираються в колону, аби вшанувати пам’ять спецпризначенців, які віддали своє життя за цілісність держави:
“Підходимо і збираємось у колону усі, хто бажає покласти квіти до пам’ятника загиблим спецпризначенцям”, – закликає кропивницький історик та активіст Юрій Митрофаненко.
Люди підходять до активіста з мегафоном, і під державними прапорами рушають до народного пам’ятника у Ковалівському парку. І поки запалюються лампадки, Юрій Митрофаненко нагадує, хто боронив нашу землю від загарбника, поки тут, під мирним небом, активісти боролися за українську назву для нашого міста, і завдяки кому ця мрія стала реальністю:
“Історія України полягає в тому, що нам за нашу державність доводиться боротися не тільки словом, а і зброєю. Колись Юрій Горліс-Горський писав, що славетні, героїчні вчинки українців зі зброєю в руках минули. На жаль, він виявився не правий. І тепер, щоб ця назва була нашою питомою українською, на нашій українській землі починаючи з зими 2014 року ведеться війна проти України. Тому ми віддаємо шану людям, які дозволили Україні бути незалежною, і їхній внесок є надзвичайним і вагомим”, – каже Юрій Митрофенко.
Кілька десятків кропивничан із квітами біля підніжжя пам’ятника і втричі більше – неподалік, тишею вшановують пам’ять загиблих героїв. Покладання квітів, лампадки і колона знову вирушає до Театральної площі, де зібралося вже близько тисячі кропивничан.
Біля театру Корифеїв
Тут, біля театру Корифеїв, іменем засновника якого назване наше місто, лунає радісний гамір людей, які відстоювали українську назву.
“Зі святом вас”, – чути із натовпу.
А під назвою “Кропивницький об’єднує”, яку розмістили на фасаді театру, розташований екран, де майоріє синьо-жовтий прапор. Урочистості починаються із гімну України у виконанні муніципального оркестру. Слово надають Єпископу Голованівському і Кропивницькому владику Марку:
“Тут зібралися люди, які мали різні погляди на те, як назвати наше місто. І приємно, що ми, обравши одну з назв, об’єдналися сьогодні, аби створити майбутнє обласного центру. Кропивницький мав декілька назв за історію і під час кожного періоду, коли воно носило різні назви, були і золоті, і трагічні сторінки літопису. Зараз від нас залежить майбутнє міста під назвою Кропивницький. Ми не шукаємо золотих сторінок минулого, а творимо їх зараз”, – зазначив владика Марк.
Кандидат історичних наук, громадський активіст Юрій Митрофаненко під час виступу нагадує про біографію людини, іменем якої назване наше місто:
“Кропивницький об’єднує” це дуже символічно, адже колись Марко Кропивницький об’єднав цілу плеяду українських акторів, яких потім назвали “театром Корифеїв”. Кропивницький є символом таланту, тому що людина чудово грала на сцені, співала, була композитором, менеджером, вмів домовлятися із дуже непростими і неоднозначними особистостями. Марко Лукич створив театр. Він возвеличував собою українське”, – наголосив Юрій Митрофаненко.
За кілька хвилин картинка прапора на екрані змінюється відеороликом про те, як проходила процедура перейменування. Міні-фільм містить фрагмент голосування за українську назву.
“230 голосів – за. Рішення прийнято”, – оголошує з динаміків на площі голова Верховної Ради України Андрій Парубій.
Містяни аплодують – так само радісно, як сприймали новину про це історичне рішення ще рік тому. Щоправда, зараз, під час перегляду відеоролика не тамували подих в очікуванні рішення народних обранців, адже воно законне і остаточне – і перш ніж набуло чинності, пройшло увесь маршрут відповідно законодавства.
…Ті, хто не впустив імперського клейма в українське місто…
“Я дякую усім, хто підтримував, сприяв, допомагав і був поряд”, – каже народний депутат України Олександр Горбунов, перш ніж почати церемонію нагородження тих, хто брав активну участь у процесі здобуття міста української назви.
Тут і активісти, і філологи, і волонтери, і громадські організації, які активно “штурмували” інформаційний простір проукраїнськими статтями, виступами, акціями, офіційними зверненнями тощо.
Грамотами Верховної Ради України нагороджуються:
-
Громадська організація Об'єднання ветеранів АТО та військовослужбовців третього окремого полку спецпризначення "Редут",
-
Громадська організація "Спільна дія",
-
Кіровоградська обласна організація всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т. Шевченка,
-
Кіровоградська міська організація захисників Вітчизни "Бойове братство",
-
Кіровоградське крайове козацьке товариство Буго-Гардівської паланки Українського козацтва,
-
Кирилюк Ольга Леонідівна - доцент кафедри української мови ЦДПУ ім. В. Винниченка.
-
Митрофаненко Юрій Станіславович - старший викладач кафедри теорії і методики середньої освіти КЗ "Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського"
-
Козуб Ігор Борисович - громадський діяч, генеральний директор ТОВ "Комунальник-сервіс"
-
Бородіна Тетяна Іванівна - волонтер, заступник голови благодійної організації "Благодійний фонд "Кіровоград волонтерський"
Крім того, подяки вручив і голова обласної ради Олександр Чорноіваненко.
Це ті люди, які доклали зусиль, аби українське місто отримало українську назву, які довго і наполегливо працювали. Вони змогли відкинути суб’єктивні варіанти назви, аби об’єднатися і не пустити ані на крок імперського, російського клейма в українське місто. Як активістам вдалося досягнути мети, Першій електронній розповіла голова ГО “Спільна дія” Ірина Малик.
По-перше, кропивничани об’єдналися заради результату:
“У першу чергу варто сказати, що досягнути цього результату вдалося завдяки об’єднання позицій громадського сектору, волонтерських організацій, активістів, військових, інтелігенції, які були активними учасниками цього процесу і повели за собою інших. На жаль, ми не були у повноцінних демократичних умовах, коли б ми могли обирати між українськими назвами. Але у цій інформаційній війні найголовніше було – відстояти український маркер, коли нам нав’язували імперську назву. Тому важливо було знайти неординарне рішення. А ми змогли домовитися, об’єднатися і відкинути свої власні вподобання на користь єдиної української назви. Це була точка росту, яка зараз може бути стратегією. До того ж це було неочікувано для тих хто, просував імперську назву “Єлисаветград”.
По-друге, змогли винести тему перейменування на всеукраїнський рівень, де знайшли однодумців:
“Друге – те, що ми змогли вивести це питання з містечкового на національний рівень. Це не регіональна проблема, адже перейменування одного з двох обласних центрів (які потрапили під Закон про декомунізацію) – це виклик для всієї України. І до нас підключилися громадські діячі, блогери, науковці, експерти з усієї України. Ми отримали підтримку на національному рівні. І це було вагомою допомогою”.
І, звісно, вирішальним було рішення народних обранців:
“І, безумовно, державницька позиція народних депутатів, позиція Голови Верховної Ради України Андрія Парубія була визначальною у процесі перейменування”.
14 липня 2016 року депутати Верховної Ради України 230 голосами проголосували за перейменування Кіровограда у Кропивницький. Того ж дня Голова Верховної Ради України Андрій Парубій невідкладно підписав постанову, за яку голосували депутати.