Важливо

Вінчання під відкритим небом та мрія про дім у Клинцях: як народилося кохання у будинку сімейного типу

Дитячий будинок сімейного типу “Отчий дім” єднає серця. Історія про те, як зародилися почуття двох вихідців із багатодітних сімей під час виховних уроків та походів. У результаті – казкове весілля і мінімум витрат на нього. 

У селі Клинці Кіровоградського району є благодійний фонд милосердя “Отчий дім” – будинок сімейного типу як школа підготовки дітей до дорослого життя. Не одне покоління вже виросло під турботливим наглядом наставника Ніла Плохова його дружини Ірини. І ось уже двоє вихованців дитячого будинку сімейного типу, Павло та Ірина, вирішили створити нову родину.

Вони познайомилися у “Отчому домі”

Павло потрапив до “Отчого дому” у 2009 році, Ірина – у 2010. Обоє вони народилися у багатодітних родинах. Жили вони з біологічними батьками, але виховували їх в “Отчому домі”:

“Паша й Іра – вихідці з багатодітних сімей. Коли їм було приблизно 12-13 років, вони почали працювати з нами. Вони не були усиновленими, але ми турбувалися про них. Жили діти у своїх батьків, але практично ми їх виховували в нашій системі “Royal Rangers”. Зараз їм уже за двадцять і вони залишилися з нами як волонтери. Ось зіграли весілля, і тепер у нас з’явилася нова прийомна сім’я”, – розповідає Першій електронній керівник “Отчого дому” Ніл Плохов.

Вони разом проводили багато часу, адже бачитися їм доводилося часто: на спільних уроках, у походах, у дитячих таборах. Свого часу обоє вони були командирами дитячих таборів. Допомагали в організації походів. Спільна справа завжди єднає людей, тож в один момент Павло та Ірина зрозуміли, що у них навіть схожі мрії. І от, під час перебування у дитячому будинку між хлопцем і дівчиною спалахнули почуття, які потім переросли у стосунки. Вони почали зустрічатися та разом допомагати у веденні господарства дитячому будинку.

“Разом ми виховувалися, ходили на уроки, часто бачилися у таборах. Певний час ми зустрічалися, і потім я вирішив зробити їй пропозицію – створити сім’ю”, – розповідає Павло.

Сіно, трактор та гірлянди – весільний декор

Грошей на гучне весілля у молодят не було, тож вирішили облаштувати місце для вечірки під відкритим небом. Для цього оновили та задекорували занедбане подвір’я біля “Отчого дому”:

“Там, де раніше було занедбане місце, ми все порозчищали і висадили великий зелений газон. Споруджували все самі: скручували лавки, робили гірлянди, арку. Також у нас був декор із соломи, піддонів (плоска конструкція, зроблена з дерева – ред.). На території стояла різна техніка: січкарня, трактор. Вони також були елементами дизайну” – каже пастор Ніл.

Активно допомагали молодятам усі небайдужі. Тому свято стало спільною справою, яка згуртувала людей. Весілля було схоже на казку, про яку лише могли мріяти закохані:

“Готувалися ми 2 місяці. Дуже допомогли пастор Ніл з дружиною: і фінансами, і облаштуванням декорацій. Також підтримували люди із церкви, яку ми раніше відвідували. Участь брали і молодь, і старше покоління, і дизайнери, і кухарі. Одні допомагали з продуктами, інші дарували тканину чи ще якісь елементи дизайну. Абсолютно всі працювали безкоштовно” – поділився Павло.

Благодійний фонд народного депутата України Станіслава Березкіна “Добротвір”, який підтримував і допомагав “Отчому дому”, не залишився осторонь і цієї події:

“Ми вдячні Станіславу Семеновичу Березкіну. Саме він допоміг нам у влаштуванні святкового столу” – каже Ніл.

Ця важлива подія у житті молодої пари відбулася одного липневого вечора – на тематично облаштованому подвір’ї, під квітковою аркою пастор Ніл вінчав своїх вихованців:

“Церемонія вінчання проходила на вулиці. Також ми провели молитву благословення. Оголосили пару чоловіком та дружиною і тепер родиною. Це було не звичайне весілля, а щось схоже на вечірку”, – каже Ніл.

Вони мріють залишатися з “Отчим домом”

Свято закінчилося, але це лише початок нового життя. Зараз родина вже веде спільне господарство і будує своє сімейне життя. Обоє вони влаштувалися на роботу. Павло – охоронцем, а Ірина – працівником МНС. Молодята вже мають спільні мрії та захоплення. І будують плани на майбутнє.

Павло розповів Першій електронній, що захоплюється грою на гітарі, а також скелелазінням.

“А ще ми хочемо купити будинок у селі поряд з “Отчим домом”. Ми будемо жити окремою родиною, але із задоволенням будемо брати участь у служіннях і залишатися волонтерами” – додає він.

 

Олександра Плаксієнко для Першої електронної


Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*