Важливо

Даріо Друді: У “Зірки” є дуже багато хороших інструментів, аби побудувати великий клуб

Головний тренер “Зірки” Даріо Друді в інтерв’ю Sport Arena розповів про свій приїзд в Україну, становлення як тренера і цілях, які він переслідує в Кропивницького.

Після матчу з Волинню (0: 1) на тренерському містку Зірки відбулися дуже несподівані зміни – замість Сергія Лавриненка, що вивів команду в Прем’єр-лігу, Кропивницький клуб очолив 29-річний аргентинець Даріо Друді. Ця новина настільки розбурхала уболівальників, що не можна було не зустрітися з Друді і не поговорити з ним по душам. У нашій розмові аргентинський тренер розповів про свою кар’єру, приїзд в Україну, а також, чому і коли він вирішив стати тренером в 29 років (при цьому очоливши команду вищої ліги).

«Молодий тренер? Неважливо, скільки тобі років – 29 або 49»

– Чому ви вирішили стати тренером в такому молодому для тренерського ремесла віці? Як прийшло розуміння того, що можете керувати колективом з гравцями старших за вас?

– Для мене вік – не принципове питання. У роботі тренера є набагато важливіше аспекти. Наприклад, підготовка футболіста – як він навчається, скільки виділяє часу на тренування, яким чином прогресує. До того ж, професія тренера – це річ, яку потрібно дуже сильно любити. Треба думати тільки про футбол. Це набагато важливіше, ніж мати 50-60 років.

Так, я можу помилятися, як всі нормальні люди. Природно, мені не вистачає досвіду, але найбільше мені подобається в цій професії, що тут немає прив’язки до віку – не важливо, тобі 29 чи 49. Важливо вдосконалюватися кожен день і постійно зростати.

– Чи є проблеми у відносинах з футболістами, які пов’язані з вашим віком?

– Ні, я нормально розмовляю з усіма гравцями. Не важливо, їм 20 чи 30 років. З усіма я повинен бути дуже чесним – треба спілкуватися без брехні, говорити правду. Я нікого ніколи не хочу обманювати. Футболісти також повинні так робити, це єдино вірний шлях у будь-яких відносинах. Думаю, кожній людині легко зрозуміти, що потрібно сьогодні бути найкращим, ніж вчора.

– Ваша кар’єра футболіста закінчилася, так і не розпочавшись. Чому?

– Моя кар’єра гравця завершилася в Італії. Тоді у мене було 8 травм на нозі – все пов’язано з привідним м’язом. Тоді я одночасно і тренував, і грав. І підійшов такий момент в житті, що я повинен був вибирати – грати чи тренувати. Був упевнений, що як футболіст я не став великим. Потрібно було бути чесним перед самим собою. І коли я «вішав бутси на цвях», вирішив, що хочу стати одним з кращих тренерів.

– Коли ви це зрозуміли?

– В кінці кар’єри футболіста я не міг сам себе обманювати. «Даріо, ти будеш хорошим гравцем? Ні. Ти хочеш стати великим тренером? Давай спробуємо», – запитував я себе. Бути тренером – це думати про футбол 24 години на добу. Це дуже велика мотивація. Я знав, яка дорога мене чекає на шляху до найвищого рівня.

– Що в роботі тренера вас приваблює, а що дається найважче?

– Тренеру потрібно бути дуже хорошим в різних аспектах. Треба розуміти гру, вміти працювати з різними футболістами, розбиратися в особистості кожного з них і переконувати кожного, також детально аналізувати суперника. Треба знати, що ти робиш добре, а що ні. Професія тренера змушує тебе кожен день працювати на вищому рівні. Хто цього не робить, рано чи пізно впаде. Я хотів працювати в професії, яка дуже багато вимагає від людини. Робота тренера – якраз така.

– Ви родом з Аргентини, а кар’єру футболіста закінчували в Італії. Як опинилися в іспанському Вільярреалі?

– У 24 роки я почав працювати в академії Вільярреала. Згодом в молодіжній команді цього клубу знадобився тактичний аналітик, і вони взяли мене. Я почав аналізувати нашу команду і суперника, кожну деталь, кожен момент в грі, потрібно було бачити дуже багато речей і бути уважним до всього. Ця робота допомогла мені пізнати футбол.

На наступний рік мене підняли в першу команду. Я попрацював 6 місяців з Хуліо Веласкесом, а далі 3 роки був помічником Марселіно. Мені пощастило, що обидва були допитливими до кожної деталі в грі. Наприклад, Марселіно мене питав: «Скільки деталей ти бачиш в цьому моменті?». Я кажу: «Три», а він відповів: «Взагалі-то, є 7 або 8». Це повинен бачити кожен.

Так я працював 4 роки, без відпочинку – його просто не було. Я присвятив себе перегляду та аналізу футбольних матчів. До того ж, іспанська ліга – одна з кращих в світі, тому там багато чому можна було навчитися. Зараз я намагаюся використовувати навички в Зірці, які я отримав в Вільярреалі. Хочеться, щоб ця команда була дуже розумною і розуміє гру.

– Ви працювали з Вільярреалі з сильними футболістами. Роботою з ким пишаєтеся найбільше?

– У першу чергу – з Маркосом Сінний. Він грав на найважливішій позиції – опорником. Він дуже здорово розумів гру. Сенна весь час проводив у розмовах про футбол. Такі люди допомагають тебе рости і вчитися новому. Робота з ними – це привілей для мене.

– Всю Європу розбурхав догляд Марселіно з Вільярреала. Може ви знаєте, чому він пішов з команди?

– Ця ситуація була дуже важкою як для клубу, так і для Марселіно. Упевнений, що ніхто не хотів порушити відносини. Коли ти знаходишся на такому рівні, то кожна дрібниця може це зробити. Я впевнений, що Марселіно дуже вдячний Вільярреалу, як і клуб – тренеру.

Скажу, що з будь-якого клубу – Зірки, Вільярреала або Мілана йдуть тренери, гравці і президенти, а залишаються тільки люди (показує руками на трибуни. – Прим. Авт.), які живуть в цьому місті. Ми тут проходимо повз, йдемо по дорозі, а вболівальники тут завжди.

«У світі багато тренерів, які працюють через перекладача, і досягають божевільних результатів»

– Ви працювали в хорошому європейському клубі, а тепер опинилися в Україні. Чому пішли на такі зміни у своєму житті? Як зважилися на перехід в Зірку?

– У мене в Зірці зовсім інший рівень, ніж в Вільярреалі. Наш президент Максим Березкін вирішив побудувати будинок і знає, в якому напрямку треба йти і як запрошувати гравців і тренерів. Він знає, як побудувати футбольне місто. Років 15 тому це тільки починали робити в Вільярреалі. Зараз така ж ситуація в Зірці.

Вільярреал – це дуже прозорий приклад для Зірки. Цей приклад показує, куди в майбутньому може дійти Зірка. Тут є дуже багато хороших інструментів для того, щоб побудувати великий клуб. Добре, що президент вміє контролювати цей процес. Згодом ми зрозуміємо, чи може зробити наш клуб такий великий крок.

– Вільярреал виховує дуже багато футболістів. У Зірці ви також робите акцент на роботу з юнацькими і молодіжними командами?

– Я бачу чимало талантів в Зірці. Україна – дуже талановита країна. Ми повинні спробувати зробити ланцюг з хороших тренерів і гравців. Наприклад, в Вільярреалі живуть 40 тисяч людей, 300-400 з них – вчаться на тренерів. Тут же, в Кропивницького, мало тренерів. Ми повинні сформувати їх. Клуб повинен створити всі інструменти для цього.

Коли отримаємо хороших дитячих тренерів, тоді зможемо про щось говорити. Також важливо, щоб вони росли як люди. Потрібно оцінювати футболістів і тренерів не тільки як професіоналів, а й як особистостей.

– А як ви можете зрозуміти, що за людина поруч з вами, спілкуючись з ним тільки через перекладача?

– Це дуже важко. На полі ми робимо певні речі, але після цього я спілкуюся з кожним, дивлячись йому в обличчя, намагаючись зрозуміти його. У світі багато тренерів, які працюють через перекладача, і досягають божевільних результатів.

– Ви потрапили в Зірку цього літа, але спочатку в молодіжну команду. У чому була мотивація такого рішення – виїхати з Іспанії для роботи з молоддю в Україні?

– Я завжди хотів бути головним тренером. Зірка – це великий шанс почати свою кар’єру, як перший тренер. Тоді я хотів пару років попрацювати з академією клубу і з U-21, але потім ситуація змусила взяти обов’язок очолити першу команду.

Коли мені надійшла пропозиція очолити академію, я не думав ні секунди. Я міг би ще працювати в Європі, але Зірка дуже сподобалася мені з першого моменту. У цього клубу є амбіції.

фото Максима Сухенко

– Яку роль у вашому переході в Зірку зіграв агент Олег Смалійчук?

– Він мені дуже допоміг, розповівши, що в Україні є амбітний проект. Смалійчук – дуже важлива людина для мене, ніколи не сумнівався в ньому. Там, де буде Олег, я буду поруч, допомагаючи йому.

– У молодіжній команді у вас були не найкращі результати (зараз Зірка U-21 посідає останнє місце в чемпіонаті дублерів. – Прим. Авт.). Як вважаєте, чому президент клубу в результаті зробив вибір саме на вашу користь?

– Ця відповідь вам повинен дати президент. Він бачив мою роботу з U-21, це його особисте рішення. Звичайно, результати були не найкращими, але гравці виросли під моїм керівництвом. І президент це розумів. Я піднявся в першу команду, щоб допомогти всій структурі Зірки. Адже до цього була дуже складна ситуація.

– Раніше президент в одному з інтерв’ю говорив, що із запрошенням вас в Зірку знав, що ви з часом очолите першу команду. А ви про це знали?

– Ні, про це мені не було відомо (сміється).

– Напевно ви дивилися перші матчі Зірки після її виходу в УПЛ. Команда адже показувала хороший футбол, і для такого ж результату не вистачало кілька деталей. Ви можете стати цією вирішальною деталлю?

– Успіх – це комплект із важливих речей. Поки я не взяв Зірку в свої руки, вона і так робила на полі багато правильного. Зі свого боку я намагаюся закріпити й удосконалювати деякі моменти. Потрібно розуміти, що українська ліга – дуже важкий чемпіонат, де дуже важливі деталі. З тих пір, як я тут, нам забили 5 голів, але тільки 1 з гри. Інше все – деталі. Думаю, це хороший приклад.

«Мені б дуже сподобалося, якби Лавриненко залишився працювати разом зі мною»

– Футболісти Зірки дуже довго грали під керівництвом Сергія Лавриненка, і прийняли звільнення Лавриненко дуже близько до серця. Як вас взагалі прийняла команда?

– Для мене це теж було дуже важко, тому що Лавриненко – дуже важлива людина для Зірки і для міста. Такі рішення дуже непросто зрозуміти. Мені б дуже сподобалося, якби ми працювали разом, тому що Лавриненко – це тренер, який багато чого домігся в Зірці. Він дав клубу свою ідентичність, а цього дуже важко досягти.

Я завжди відчував себе добре серед гравців, адже присвячую всього себе цьому клубу. Коли після мене прийде новий тренер, я хочу залишити клуб трохи кращим, ніж він був до мого приходу. Також зробив і Лавриненко.

– У вас є гарантії того, що вас не звільнять так, як Сергія Лавриненка?

– Жоден тренер в світі не володіє гарантіями. Жоден! Потрібно залишати тут самого себе. Якщо клуб вирішить вигнати когось, то потрібно піти спокійним. Коли ти віддаєш все, що в тебе є, ніхто тобі нічого не скаже.

– На початку сезону перед початком сезону перед клубом ставилося завдання потрапити до першої шістки. Яку мету поставило керівництво конкретно перед вами?

– Для мене зараз перша мета – це Карпати. Карпати, Карпати і ще раз Карпати … (розмова відбулася за день до матчу Зірка – Карпати. – Прим. Авт.). Треба розуміти: якщо починати щось будувати, потрібно знати, які у нас цілі на короткий проміжок. Якщо в якийсь момент ми зможемо потрапити в шістку, то поборемося за це. Якщо немає, то немає. Я вважаю, що не варто заглядати далеко наперед. Сьогодні у мене в думках тільки Карпати.

– Зараз прийшло багато іноземців. Тепер комунікація ускладнилася ще більше, адже існує бар’єр не тільки між вами і футболістами, але і між самими футболістами. Це проблема?

– Ми не перша команда в світі, в якій є іноземці в команді. Є клуби, де є футболісти 8-ми різних національностей. Ось що значить «важко». Тут тільки потрібен відкритий менталітет, бажання навчатися один в одного. Це наша мета.

– Чому не звернули уваги на український футбольний ринок, підписавши тільки Артема Фаворова? В Україні немає гравців, які б підійшли вам?

– Мені хочеться мати більше українських, ніж іспанських футболістів. Вони краще знають вашу культуру, мову, чемпіонат. Я запросив цих гравців, тому що краще знаю іспанський ринок. Для клубу важливо мати футболістів різних національностей, щоб відкритися, навчитися рости і вдосконалюватися. Якби всі були з однієї країни, то не було б чогось нового і незвичайного. А зараз ми повинні вчитися один у одного. Це здорово.

– У команді ще будуть новачки, або трансферна кампанія вже завершилася?

– На 99 відсотків – завершилася. Трансферний ринок уже закритий, тому потрібно тільки працювати з цим складом.

– На який строк плануєте залишитися в Зірці. Це для вас короткостроковий проект?

– Це знову питання до президента.

– Ви особисто як вважаєте?

– Можливо, залишуся тут надовго. Тут я найщасливіша людина в світі. Як говорили раніше – це футбол. Тренера сьогодні є в клубі, а завтра їх немає. Це потрібно розуміти. У якийсь момент Зірка вирішить, що я не та людина, які може допомогти клубу, а інший клуб вирішить зворотне. Таке правило футболу.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*