Важливо

Тренер “Зірки” Сергій Лавриненко: у Прем’єр-лізі ставимо за мету потрапити у першу шістку

Наступного дня після закінчення золотого сезону кіровоградської «Зірки» в першій лізі, журналісти Спортревю NEW зустрілися з головним тренером нашої команди Сергієм Лавриненком і підвели підсумки чемпіонату, а також поговорили про найближчі плани в світлі прийдешніх баталій в еліті українського футболу.

– Сергію Дмитровичу, зізнайтеся: чи все із задуманого і запланованого в зимове міжсезоння вдалося виконати?
– Я думаю, що тут треба відштовхуватися від зворотнього і дивитися на підсумковий результат. А ми вирішили ту задачу, яку ставив перед гравцями і тренерським штабом президент клубу Максим Березкін. Користуючись нагодою, хотів би подякувати Максиму Станіславовичу і всьому керівництву нашого клубу за те, що вірили в нас, робили все можливе, а іноді навіть і неможливе, для того, щоб команда відчувала себе впевнено і спокійно йшла до своєї мети.
Що стосується труднощів, то вони, безумовно, були. Були і не зовсім вдалі ігри, де ми не змогли продемонструвати все, на що здатні. Хоча, якщо оцінювати наш виступ, в цілому, за 10-бальною шкалою, то, думаю, на дев’ять з половиною – ми напрацювали.

– Наскільки допомогло в досягненні такого успіху те, що вам вдалося провести в міжсезоння хороші підготовчі збори, зокрема, в Туреччині?
– Звичайно, турецький збір був для нас основним тому, що там були зіграні якісні спаринги з дуже гідними суперниками. Ми розуміли, що для того, щоб варіювати складом, тактикою і грою, нам потрібно подивитися хлопців в бойових конкурентних умовах. І така можливість нам було надано організаторами збору в Туреччині. Думаю, що основний фундамент наших успіхів було закладено саме там. Ми отримали прекрасний грунт для аналізу, що в подальшому принесло свої плоди.

– Очікували, що після відновлення боротьби в чемпіонаті вийде видати переможну семиматчеву серію, яка фактично і визначила долю бою за золото в першій лізі?
– Ми не те, щоб чекали, але сподівалися, що робота, яку провели на зборах, дасть позитивний результат. У нас був хороший календар на початку весняної частини чемпіонату і ми розраховували на максимальну кількість очок. У наших основних конкурентів – у тих же «Черкаського Дніпра» і «Оболоні-Бровар» – календар був складніше. Як наслідок, головні суперники очки втрачали, а ми пройшли стартовий відрізок без втрат, що серйозно вплинуло на розподіл місць у турнірній таблиці.

– Виходить, що запорукою чемпіонського графіка стала наша стабільність при тому, що конкуренти не могли цим похвалитися. За рахунок чого вдалося досягти цієї стабільності?
– Тут потрібно говорити про сукупності різних факторів, що вплинули на переможні результати. Це і робота адміністрації клубу, і самовіддача футболістів, і взаєморозуміння тренерського штабу з гравцями. Я був дуже задоволений тим, як хлопці поставилися до навчально-тренувальних зборів. Мені не потрібно було їх зайвий раз мотивувати. Всі були гранично налаштовані на серйозну роботу і весь період підготовки, а потім і початок чемпіонату показали, що кожен з гравців був натхненний ідеєю добитися максимуму. Напевно, всі розуміли, що можна провести всю кар’єру у футболі і, в принципі, нічого не виграти. Тому футболісти горіли бажанням використовувати той шанс, який у нас був. Я щасливий, що все у нас вийшло і ми завоювали малі золоті медалі, ставши чемпіонами першої ліги. До того ж, більшість гравців заробили звання майстрів спорту України – а це, погодьтеся, теж важливо. Ці всі складові для нашого тренерського штабу і футболістів були величезною мотивацією, що і зумовило такий чудовий підсумок.

– У міжсезоння ви зробили точкові придбання на окремі позиції, але, в основному, використовували перевірених в першій половині сезону бійців. У новачків не було образи від того, що вони не потрапляють в основний склад?
– Перш ніж запросити якогось футболіста, ми проводимо з ним бесіди і пояснюємо, що гравець прийшов в нашу команду для посилення конкуренції. У нас все будувалося за спортивним принципом. Якби ті ж Руслан Зубков і Роман Попов були сильнішими виконавців, що грають на їх позиціях, то без всяких роздумів, ми б ставили їх в основу. Ми прекрасно розуміли, що кістяк команди досить міцний і серйозний, але всі матчі зіграти одним складом неможливо. Адже є ще пошкодження і дискваліфікації через перебір жовтих карток. Тому ті, кого ми запросили, були готові на епізодичні ролі. А ось в подальшому все залежало від них: наскільки вони будуть прогресувати і додавати в своїх ігрових якостях. Так буде і в майбутньому. Якщо Зубков буде виглядати сильніше Лупашко, то саме він буде грати. Подивіться, адже у нас в ряді поєдинків не грав капітан команди Олег Допілка, коли не перебував в оптимальних кондиціях. Але потім Олегу вдалося повернути місце в основному складі. Те ж можна сказати і про Дмитра Фатєєва. Є, звичайно, гравці, яких складніше замінити. Але, повірте, без корективів не можна рівно пройти по такій складній турнірній дистанції.
 
– Якщо аналізувати дії всіх наших ліній, то склалося враження, що особливих проблем і не було?
– Коротко відповідаючи на це питання, скажу, що ми найменше пропустили і найбільше забили. Це свідчить про злагодженій командній роботі і в обороні, і в атаці. Так, у нас не було одного лідера, який би забив, скажімо, 15 м’ячів. Але для мене, як для тренера, більше приємно було те, що «вистрілити» в окремій грі міг кожен. Тому ми мали цілу групу футболістів, які забили три, чотири, п’ять, шість м’ячів. Якби був один лідер, то на нього, хочеш не хочеш, працювали б усі інші. А так ми були сильні саме колективними діями.

– Найменша кількість пропущених м’ячів говорить про те, що оборона і середня лінія «Зірки» мало давала суперникам шансів для проведення результативних атак?
– Ну, ви частково відповіли на своє запитання. Всі команди один одного вивчають і знають сильні і слабкі сторони своїх конкурентів. І ось цей аналіз, підкріплений виконавською майстерністю наших гравців, дали той підсумковий результат. Так, багато матчів ми завершували з мінімальною перевагою, часто з рахунком – 1: 0. Але це зовсім не означає, що «Зірка» відсиджувалася в обороні. Ми в кожній грі намагалися забити якомога більше і більше ніж в 90 відсотків поєдинків діяли першим номером. Суперники ж вибудовували потужні оборонні редути, найчастіше про контрдії навіть не думаючи. Ламати такі захисні порядки було вкрай складно, але ми створювали гольові моменти і використовували свої шанси. Сподіваюся, що в Прем’єр-лізі буде зовсім інший футбол. Сам рівень команд елітного дивізіону і футболістів, які там грають значно вище, ніж в першій лізі. Там команди грають самі і суперникам дають грати, а на перший план виходить індивідуальна майстерність виконавців. Чи вийде у нас проявити свої найкращі якості – це життя покаже.

– І все-таки, напевно, були матчі в другій половині сезону, які давалися нашій команді вкрай непросто?
– Тут я можу виділити два поєдинки. Це виїзне протистояння з ФК «Тернопіль» і нічийний поєдинок в Харкові з «Геліосом», після якого ми, власне, і забезпечили собі перше місце. У Тернополі нам довелося вносити корективи до складу через дискваліфікацію двох ключових гравців – Максима Ковальова і Владислава Лупашко. Ні для кого не секрет, що це сполучні виконавці між лініями оборони і атаки. Довелося перебудовувати гру, на яку ще й вплинув швидкий і не зовсім обов’язковий гол суперників на самому початку протиборства. Це ще більше надихнуло надзвичайно мотивованих тернопільців, які тоді ще не розлучилися з надією зберегти місце в першій лізі. Але, на щастя, нам вдалося десь в середині першого тайму заспокоїтися, перевести гру в потрібне нам русло і зрівняти рахунок. Далі також був дуже складний бій і тільки в кінцівці вийшло «дотиснути» непоступливих господарів поля.
Що ж стосується поєдинку з «Геліосом», то тут більше було психологічної напруги. Ми прекрасно розуміли, що втрачати очки небажано, а кожен новий суперник виходив проти лідера, як на фінал Ліги чемпіонів. Так що, чим ближче був фініш, тим важче давалися турнірні очки. І тут я вдячний хлопцям за проявлений характер і вміння битися за позитивний результат до останньої секунди. Саме ці вольові якості гравців багато в чому допомогли достроково вирішити поставлену задачу.

– Як вам вдавалося психологічно налаштовувати футболістів на кожен новий бій?
– Це, напевно, найскладніша частина тренерської роботи, коли потрібно визначити психологічну готовність того чи іншого футболіста. Як я вже зазначав, в плані мотивації і фізичної готовності особливих проблем у нас не було. А ось для того, щоб дізнатися психологічний настрій хлопців, мені доводилося частенько проводити індивідуальні бесіди. Спостерігав і з боку за поведінкою кожного, розуміючи – готовий він до гри чи ні. Когось потрібно було підбадьорити, когось струснути, а кого і залишити на лаві запасних. Виходячи з цих зустрічей і спостережень, визначався стартовий склад. Були моменти, коли радився зі своїми помічниками, які говорили, що потрібно ставити цього гравця. Але після розмови з ним розумів, що у нього немає необхідної впевненості, а є боязнь підвести команду. Тоді я ризикував, залишаючи цього виконавця в запасі, довіряючи місце на полі більш психологічно стійкому футболістові.
І знаєте, в декількох матчах це приносило успіх. Та й по ходу поєдинків доводилося вносити необхідні корективи. Так було в домашньому протистоянні з чернігівською «Десною», коли зняв з гри Локтіонова, на правий фланг випустив Попова, а на вістрі атаки висунув Чичикова, що викликало нерозуміння і навіть обурення на трибунах. Але цей хід дав результат, оскільки саме Чичиков в кінцівці гри забив єдиний переможний м’яч. Ще можу в цьому плані згадати виїзний матч з «Оболонню-Бровар». Тоді, вивчивши суперника, ми трохи здивували господарів поля, коли висунули в опорну зону Кучеренко, а попереду поставили Деребчинського, що дозволило повністю контролювати хід подій і домогтися досить впевненої перемоги. Так що були моменти, коли доводилося приймати непрості рішення. Але ж я продовжував вчитися по ходу цього чемпіонату, набуваючи неоціненний тренерський досвід.

– І все ж, думаю, для вас стало несподіваним те, що «Зірка» так рано забезпечила собі перше місце?
– Ви знаєте, ми по ходу всього чемпіонату не заглядали далеко вперед. Намагалися виходити і перемагати в кожному конкретному поєдинку. У нас це, найчастіше виходило, а от конкуренти втрачали дорогоцінні очки. Так що тут нам десь пощастило за чотири тури до кінця чемпіонату зняти всі питання щодо переможця. Але з іншого боку, недоброзичливці говорили, що далі «Зірка» не буде особливо напружуватися. Однак, разом з футболістами, прийняли рішення не скидати хід і в Краматорську трохи остудили запал скептиків.

– Але поразка від «Іллічівця» в Маріуполі трохи розчарувала всіх шанувальників кіровоградського футболу …
– Тут не можу з вами не погодитися. Але скажу, що ми свідомо пішли на ризик і погодили наші дії з президентом клубу. Отримавши добро від Максима Станіславовича Березкіна, залишили вдома Ковальова, Щедрого, Бацула, Локтіонова і Акименко, надавши можливість в цьому матчі зіграти тим, хто мав менше ігрової практики.
Скажу чесно, що не дивлячись на всю експериментальність нашого складу, рахунок – 3:0 на користь господарів не відображав того, що відбувалося на полі. І це не спроба виправдатися. Просто бувають такі дні, коли дійсно не пре. Це був якраз такий випадок. У маріупольців було два моменти і три голи вони забили, оскільки пенальті ми «привезли» собі самі. Та й два м’ячі в наші ворота влетіли після грубих позиційних помилок в обороні. Потрібно враховувати, що в такому складі ми взагалі не грали і перші 15 хвилин пішло на те, щоб наші футболісти притерлися до цієї схеми. Коли ж трохи адаптувалися і відчули впевненість, то вже поступалися – 1:0. Надалі могли закінчити як – 3:1, так і – 3:3, оскільки тільки Льоша Чичиков не використав три найвигідніші можливості відзначитися.
Зауважу, що тоді більше думали вже про домашню зустріч з криворізьким «Гірником» в прагненні подарувати своїм уболівальникам перемогу наостанок, перед офіційною церемонією нагородження переможців першої ліги. Ми дали зіграти всім основним, хто поїхав до Маріуполя, десь по тайму, щоб вони не втратили ігрового тонусу, але в той же час встигли б відновитися до завершального матчу. Звичайно, прикро, що переконливо поступилися, але з іншого боку, ті ж Чичиков і Борис Баранець, які зіграли певну кількість часу з «Іллічівцем», стали творцями нашої перемоги над «Гірником». Так що маріупольську невдачу можна розглядати двояко. Хоча певний грунт для аналізу можливостей окремих футболістів в єдиній програній нами грі у другій частині сезону, без сумнівів, отримали.

DSC_0564

– Сергію Дмитровичу, чи могли уявити тоді, коли вам довірили очолити команду, що після першого ж повноцінного сезону на чолі «Зірки» вас визнають найкращим тренером першої ліги?
– Тоді я так далеко не заглядав. Але зізнаюся, що коли прийняв команду, не маючи досвіду роботи на професійному рівні, мене дуже сильно підстьобували ті люди, які на кожному розі говорили про мою швидку відставку. Всі ці розмови недоброзичливців мене не турбували, і настільки ж заводили і мотивували, так що хотілося працювати з потрійною енергією в прагненні довести, що все у нас вийде. Мені дуже хотілося показати скептикам, що вони помиляються. Адже я в цій команді провів практично всю свою ігрову кар’єру, починаючи з 17-ти років, і поняття честь клубу, повірте, для мене не просто слова. Та й потім, наші кращі кіровоградські вболівальники заслужили, щоб їх улюблена команда виступала на найвищому рівні. Разом ми йшли до поставленої мети, долаючи труднощі й проблеми, і разом радіємо з того успіху, якого досягли. Так що величезне спасибі тим, хто в нас вірив, і окрема подяка тим, хто чекав нашого фіаско, мотивуючи на нові досягнення.

– Яка тренерська концепція Сергія Лавриненка і кого ви можете назвати своїми вчителями на тренерському поприщі?
– У мене, будучи футболістом, склалися хороші відносини з багатьма тренерами. Я людина не конфліктна, а тому і зараз нормально спілкуюся і не соромлюся запитати поради у більш досвідчених колег. Від кожного наставника, з яким доводилося працювати, брав те, що може стати в нагоді в самостійній тренерській діяльності. Дуже багато чому навчився у Юрія Коваля (екс-наставник олександрійської «Поліграфтехніки» і кіровоградської «Зірки», а нині асистента головного тренера луганської «Зорі» – авт.) В плані того, як себе вести в тих чи інших ситуаціях. Я вдячний Юрію Григоровичу за те, що і зараз він дає мені мудрі поради з важливих питань. Дуже корисними були уроки Олександра Іщенка та Мирона Маркевича. Зараз вже в процесі роботи спілкувався з головними тренерами луганської «Зорі» Юрієм Вернидубом і ФК «Олександрія» Володимиром Шараном. У Володимира Богдановича було цікаво дізнатися про те, як розподіляються обов’язки в їх досить великому тренерському штабі. І дуже підкупила відкритість Богдановича, який зголосився допомогти, чим тільки зможе. Так що, як бачите, намагаюся постійно вчитися і вдосконалюватися, але при цьому йти своїм шляхом.

– Як я зрозумів, у вас немає сприйняття наставників ФК «Олександрія» як представників ворожого табору?
– Ні в якому разі. У футболі у мене немає ворогів, а є тільки суперники. Адже в тренерський штаб «Олександрії» входять всі колишні футболісти, з якими в різний час перетиналися на футбольному полі. Так, під час матчу ми б’ємося за результат, але в житті підтримуємо нормальні ділові і навіть дружні стосунки, обмінюючись напрацюваннями та набутими знаннями. Без такого нормального спілкування рухатися вперед просто неможливо.

– І все-таки, стиль гри вашої команди суттєво відрізняється від того, який прищеплює своїм підопічним Володимир Шаран?
– Погоджуся з вами, що гра олександрійців заточена під результат і не відрізняється особливою видовищністю. Навіть в першій лізі вони багато матчів грали другим номером, спираючись на хороші швидкі фланги, націленого на ворота нападника при грунтовній і фундаментальній обороні. Так само підопічні Володимира Шарана грають і в Прем’єр-лізі, зберігши той кістяк виконавців, які домоглися успіху в першій лізі. Потрібно враховувати, що наявність кваліфікованих гравців визначає тактичний малюнок. Зазначу, що у ФК «Олександрія» 27 чоловік в заявці, де молодих не особливо багато. Звідси можливість варіювати склад і тактику.
Нам також потрібно прагнути до того, щоб на кожну позицію була рівноцінна заміна. Але ми привчили своїх уболівальників до атакуючого стилю і нас не зрозуміють, якщо навіть в еліті ми змінимо себе. Хоча з відходом братів Баранців ми втратили як в креативній складовій, так і в фундаментальності гри в середині поля. І відшукати заміну Борису і Григорію буде дуже непросто. А це життєво необхідно для того, щоб зберегти своє атакуючий реноме.

– Відхід братів Баранців – це болюча втрата?
– Дуже болюча. Боря і Гриша – це люди, які вірою і правдою служили «Зірці» і їх заслуга в нашому успіху велика. Можу сміливо сказати, що вони були душею і серцем нашого колективу. Хоча вони попередили нас заздалегідь про свій відхід, але ми до останнього сподівалися, що брати Баранці змінять своє рішення. Цього не сталося і залишається тільки подякувати цим чудовим майстрам, побажавши їм подальших футбольних успіхів.
Я не згоден з думкою деяких фахівців і вболівальників, які стверджують, що Григорій і Борис не потягнули б в Прем’єр-лізі, де зовсім інші швидкості. Згоден, що в деяких моментах вони десь зайвий раз перетримували м’яч. Але з іншого боку, ми будували свою тактику, виходячи з наявних у нас футболістів. Можна переходити з оборони в атаку за рахунок довгих передач на швидких нападників, граючи без середини поля. Але ні ми, ні наші вболівальники не будемо отримувати задоволення від такої гри. Може, ми дійсно довго контролюємо м’яч, але, врешті-решт, знаходимо свій шанс і забиваємо. І потім, якщо ми на 10 очок випередили найближчого переслідувача в турнірній таблиці, значить обрана тактика була правильною. І в цій тактичной моделі брати Баранці були основною ланкою. Так що нам, дійсно, буде непросто відшукати гравців з таким розумінням футболу, з таким досвідом і такою майстерністю. Але будемо щосили намагатися заповнити ці прогалини.

– Є вже гідні кандидатури?
– Намітки по новачкам є. Ось тільки сьогодні чоловік 40 запропонували. Але поки контракти не будуть підписані, говорити про це передчасно. Наше завдання – посилитись не так кількісно, як якісно. Все впирається у фінансову складову, але постараємося створити належну конкуренцію в кожній лінії. До цього наш тренерський штаб в плані селекції помилок не допускав і всі, кого ми запросили, виправдали наші сподівання. Віримо, що все у нас і в цей раз вийде …

– Ще втрати в складі будуть?
– Закінчився контракт у Андрія Мостового і він не став його продовжувати. Це рішення прийняв сам футболіст, мотивуючи його тим, що у нього є варіанти працевлаштування. Ми також вдячні Андрію, який був гравцем основи в першій половині сезону, але потім програв конкуренцію Артему Щедрому. Артем серйозно додав і в декількох іграх виглядав просто чудово, забиваючи найважливіші переможні голи. Ми раді, що Щедрий за півтора року, проведених в нашій команді, виріс, зміцнів і зараз знаходиться на виду, звертаючи на себе увагу зрілою грою. Радує, що Артем, як і всі інші футболісти, продовжили свої контракти з клубом і, сподіваємося, принесуть ще більшу користь «Зірці» в еліті.

– Про завдання в Прем’єр-лізі вже замислювалися?
– Як ви пам’ятаєте, перед початком минулого сезону президент ФК «Зірка» Максим Березкін не став робити гучних заяв про те, що ми обов’язково підвищити в класі. Цього разу ми йшли до вирішення головного завдання крок за кроком, кажучи про те, що наша мета – це перемога в кожному матчі. Думаю, що не будемо змінювати цієї традиції і на вищому рівні. Хоча потрібно реально розуміти, що на сьогоднішній день конкурувати з «Шахтарем» і «Динамо» в боротьбі за призові місця вкрай складно. Якщо я зроблю таку заяву, то мене ніхто не зрозуміє. Ні, з нашими грандами можна боротися в конкретному матчі, але говорити про зону єврокубків, все ж, зарано. Ми розуміємо, що кіровоградські вболівальники звикли до перемог і, по можливості, постараємося їх не розчаровувати.

– Чи розумієте, що можливі невдачі, а від них ніхто не застрахований, будуть викликати шквал критики і чи готові до цього?
– Розумію. І переконувати нікого не буду. Розумна людина це зрозуміє, а той, хто не зрозуміє, йому все одно не поясниш. Якщо взяти статистику матчів Прем’єр-ліги минулого сезону, то «Чорноморець» здобув чотири перемоги, «Олімпік» – шість перемог, а «Олександрія» – десять. І це з урахуванням матчів із запорізьким «Металургом», який знявся з турніру . Зауважте, 10 перемог дали можливість нашим землякам забезпечити собі путівку в Лігу Європи. Ми ж в цьому чемпіонаті виграли 20 поєдинків. Але розуміємо, що вийшли на зовсім інший рівень, де 6 -7 перемог дозволять зайняти досить високе місце. Втім, легко очки нікому даватися не будуть. Зрозуміло, що якщо було б більше команд, то наша задача б спростилася. Але реалії сьогоднішнього дня такі, що з 12 команд відразу дві вилітають. Бої чекають не на життя, а на смерть. І для того, щоб відчувати себе спокійно і не особливо засмучувати наших уболівальників, потрібно потрапляти в першу шістку. До чого ми і будемо прагнути …

– Наскільки я зрозумів, ви дивитеся на наше майбутнє в Прем’єр-лізі з обережним оптимізмом?
– Звичайно. Було б нахабством прийти і розмахуючи шаблею направо й наліво, кричати, що ми – чемпіони. Більшість команд, які будуть суперниками «Зірки» в еліті, в різний час пройшли наш шлях. Їх перевага в досвіді. І на прикладі тієї ж «Олександрії» ми побачили, наскільки за короткий час наші земляки додали в агресивності, спортивній злості і швидкості на футбольному полі. Є філософське вислів: буття визначає свідомість. Так ось, буття в футбольному вищому світі визначає фізичний, тактичний і психологічний стан як гравців, так і тренерів. Граючи з сильними, стаєш сильнішим і впевненішим. Сподіваюся, що в перші півроку ми також будемо набувати цього досвіду, адаптуємося до нових вимог і зможемо демонструвати той футбол, який принесе позитивний результат.

джерело: офіційний сайт ФК “Зірка”

Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*