Важливо

Мої емоції тренера потужніші, ніж спортсмена, – кропивницький джитсер Євген Скирда

Перед тренуванням в роздягальні – галас дітей, які готуються до заняття. А в коридорі – втомлені після робочого дня батьки, які вже звикли по півтори години чекати своїх дітей. У залі погляд привертає єдина прикраса – назва спортивного клубу, а під нею на полиці кубки за перемоги у змаганнях. Така картинка ледь не щодня зустрічає учнів 29-річного кропивницького тренера Євгена Скирди, які уже зараз виховують в собі чемпіонів.

DSC_0760

Євгеній Скирда – за освітою програміст, в минулому дзюдоїст, а зараз – джитсер і тренер джіу-джитсу. Це людина, яка зустрічає посмішкою, ледве переступаєш поріг залу.  Цей чоловік не має спортсмена, який був би для нього взірцем. Але, за словами Євгенія, він гордий з того, що приклад беруть з його спортивного клубу.

За словами спортсмена, здорове харчування не є необхідним, аби повноцінно тренуватись. Звісно, воно відіграє не таку велику роль, як в культуризмі, але про це також потрібно пам’ятати.

DSC_0938

У свій вихідний день, після сніданку, людина може собі дозволити ще трохи поніжитись у теплому ліжку. А ось спортсмен у цей час уже повинен бігти з сумкою в руках на ранкове тренування. Втома на ранковому тренуванні не така сильна, адже більше навантаження спортсмени отримують саме ввечері.

Немає такого виду спорту, де можна обійтись без травм. Коли Євгеній займався дзюдо, він отримував синці та подряпини. Так, були і мікротравми, але найсерйозніша травма Євгенія – це коліно. Вже після цієї травми, він з головою пірнув у такий вид спорту, як джіу-джитсу і невдовзі став тренером.

DSC_0848

“Не люблю вихідні”

Для людини, яка довгий час віддавала себе спорту на всі 100%, складно довгий час пролежати в лікарні. А потім же ще довший курс реабілітації. Деякі спортсмени не витримують і можуть навіть покинути спорт.  Та Євгеній до цього ставиться зовсім інакше:

«Достатньо подивитись змагання паралімпійців, де перемогу виборюють люди без рук і ніг. Після цього здається смішним, що спортсмен покидає спорт, через якусь травму.  Це вже просто слабкість характеру».

Євген каже, що люди, які живуть спортом, ненавидять вихідні:

«Робота – це те, після чого людині необхідні вихідний. А спорт – це спосіб життя. Мій неулюблений день тижня – неділя, адже в клубі немає тренувань. Цей день для мене проходить, як вічність».

DSC_0865

Під час тренування панує характерна атмосфера. Тут немає часу на жарти та відпочинок. Вихованці швидко виконують  завдання, поставленні тренером, і з більшою силою, звісно, відпрацьовують ті вправи, які їм вдаються найгірше.

Євгеній почав займатись джіу-джисту після травми коліна, бо до цього його видом спорту було дзюдо. Пізніше поїхав на змагання, де зайняв друге місце у новому для себе амплуа. Зрозумівши, що бази знань з дзюдо замало для джіу-джисту, він продовжив тренуватися ще більше. Після цього вирішив набрати групу вихованців.

DSC_0804

«Від самого початку ця група була лише для саморозвитку. Потім я вирішив повезти одного з спортсменів на чемпіонат в Знам’янці, де він зайняв друге місце. І я не очікував отримати таких емоції від його маленької перемоги».

За словами тренера, це навіть важко порівняти з тим, що відчував він, коли виступав сам. Євгеній каже, що ці емоції були для нього набагато приємнішими, і він повністю зайнявся тренерством.

DSC_0968

Групи в СК «Борець»
та 
джіу-джитсу для дівчат

У спортивному клубі «Борець», який заснував Євген Скирда, спортсменів ділять на групи, як і всюди – за віком. Єдина відміна – тут є змагальна група. Всього в клубі налічується одна професійна група і вісім дитячих, одна з яких – змагальна.

«У змагальній групі є діти як 7 років, так і 13. Інші сім груп діляться чітко за віком – з цих груп починається робота дитини в нашому клубі. Через рік я звертаю увагу на техніку дитини. Якщо вона хороша, та й сама дитина хоче виступати, то переводимо її в змагальну групу, а вже далі готуємось до змагань».

DSC_0807

Євген наголошує, що якщо дитина не хоче виступати, то змушувати її ніхто не буде. Адже дитина може покинути клуб, а найголовніше – розлюбити спорт, розповідає Євгеній.

Також у групах є по декілька представниць прекрасної статі. Як пояснив Євгеній, дівчат в спортивному клубі небагато.

«Дівчата та боротьба – це взагалі не дуже сумісні речі, але коли почав займатись джіу-джитсу, зрозумів, що це не силова боротьба і такий вид спорту може бути присутнім і в житті дівчат».

Тренування як для хлопців, так і для дівчат проходять однаково. Різниці в заняттях немає. Євген каже, що серед дітей дівчата швидше показують результати, ніж хлопці.

DSC_0872

Сентименталізм VS наганяй

Під час розмови Євгена з журналістом до нього неодноразово підходили вихованці – вітались з ним і спілкувались, як з другом. Тут немає канонів “субординації” і вони всі на “ти”. Тому “Борець” – це не тільки спортивний клуб, а ніби родина. Можливо, завдяки цьому учні не поспішають переходити в інші клуби. За словами Євгена, він знає про чи не усі пропозиції із закордонних спортивних клубів. Тренер каже, що на такі речі він реагує спокійно.

«Хлопці прийшли не в звичайний клуб, де потрібно платити гроші за те, щоб їх навчили. Справа в тім, що в нас не просто клуб, а такий собі «сімейний зал». Не було навіть ніяких варіантів, тому що це наче зрадити рідну людину».

DSC_0867

Тож під час змагань Євген переживає за своїх вихованців, як про учнів, а вболіває за них, як за рідних:

«Ти везеш 10-15 людей, і хочеш ти чи ні, але все-одно переживаєш за кожного окремо.  Якщо тренер не переймається на змаганнях, це означає, що йому байдуже», – розповідає Євгеній.

DSC_0854

Тож Євгенію після кожного змагання необхідно декілька днів реабілітації – людина просто емоційно виснажена. І, можливо, саме така ціна віддається за мотивацію спортсменів, адже майже всі золоті медалі забирає з собою команда Євгена. Хоча інколи доводиться замінити такі сентиментальні переживання потужним наганяєм:

«Спортсмена потрібно завжди «ставити на місце». Це також людина, і будь-якій людині притаманна гординя.  Хтось з цим може впоратись, а хтось ні – і задача тренера вчасно зупинити спортсмена. Коли спортсмен вважає, що він уже багато досягнув, то на цьому можна й завершувати тренування. Адже рано чи пізно він почне програвати, бо, якщо на місце його вчасно не поставив тренер, то це зробить його противник. Скромність – це основа. Якщо ти не виграв чемпіонат світу, то ти в спорті не досягнув  нічого».

DSC_0745

Два нью-йоркських “золота”

На чемпіонаті у Нью-Йорку виступали два вихованці Євгенія – Ярослав і Роман. Вони завоювали два «золота»:

«Було по чотири “схватки” в їхній ваговій категорії, там вони зайняли перші місця. І також ще була боротьба в абсолютній ваговій категорії, де, на жаль, Ярослав програв бразильцю. У ваговій категорії беруть участь переможці та призери свої вагових категорій. Потрібно розуміти, що це зовсім різна вага. Ти, наприклад, можеш важити 70 кілограм, а в “абсолютку” вийдеш зі 100-кілограмовим суперником».

На самому чемпіонаті було багато американців, бразильців, корейців. За словами тренера, ніколи не можливо зовні оцінити наскільки сильний противник, адже джіу-джитсу не є силовим видом спорту:

«Зовні ти ніколи не зможеш зрозуміти: сильний противник чи ні. Лише за технікою. Адже це можна побачити навіть по тому, як він став в позицію на перших секундах схватки. Але розслаблятись не можна ніколи, тому що ти можеш розслабитись, вважаючи, що суперник слабкий, а він саме через це в тебе виграє».

DSC_0928

В Америці відразу видно, що джіу-джитсу є популярнішим видом спорту, ніж в Україні. Адже перше, що  помітив Євгеній, коли зайшов в те приміщення, де відбувались змагання, велику кількість людей.

Євгеній Скирда каже, що планує возити своїх вихованців і на інші змагання в Штати, але уже на чемпіонати вищого рівня. Цю ж поїздку він називає “тестовою”:

 «Чемпіонат відбувається кожного року в Нью-Йорку. Це був чемпіонат середнього рівня і ми його вибрали спеціально, тому що візит в Америку був першим. Це була така собі тестова поїздка. Ми переймались щодо акліматизації й деяких інших нюансів. Та склалось так, що хлопці добре перенесли зміни».

Євгеній каже, що йому сподобалось, що люди були привітні і завжди з радістю реагували на українців:

«Я не очікував, що люди настільки привітливі. Американці, якщо тебе випадково зачепили плечем, роблять крок назад, вибачаються і пропускають. Я завжди звертав на таке увагу. Також в них добре ставлення до України. Наприклад, в самому місті, коли ми відпочивали, по лейбах на нашому спортивному одягу люди бачили, що ми з України, і завжди до нас підходили і говорили: «Guys, are you from Ukraine? Welcome to USA». І от саме цю фразу ми чули приблизно 10 разів. Також з нами фотографувались: і в парках і на вулицях. Це було приємно».

Дитяча мрія виявилася не смачною

Євгеній відвідав уже багато різних країн і міст, але каже, що Нью-Йорк вразив його своєю енергетикою і красою:

«Там якась дуже гарна енергетика й краса, яку навіть не можна передати словами. Всім, хто подорожує, я хочу порекомендувати саме це місто. Тут нам подобалось усюди, але що більше запам’яталось – Time Square (вулиця – ред.).  Я намагався зафіксувати всю ту красу на відео. Але коли передивлявся відео, зрозумів, що це вже не те. Через відео неможливо передати всю ту атмосферу і всі ті кольори».

Також в Євгена збулась його дитяча мрія – скуштувати справжній американський хот-дог. Але його мрія виявилася не смачною:

«Збулась дитяча мрія і я скуштував справжній американський хот-дог. У звичайному ми житті я не їм шкідливу їжу і намагаюсь притримуватись здорового способу життя. Але коли я побачив той бус із хот-догами, який я змалку бачив в американських фільмах, я не втримався і вирішив спробувати. Відразу кажу, що гидота ще та. Нікому не рекомендую».

Неочікуваним для Євгена було й те, що в місті все було доволі знайомим:

«Поки ми були в Нью-Йорку, в мене склалось таке враження, що я там вже бував раніше. Ті вулиці, парки – все було знайомим. Я зловив себе на думці, що я це все багато разів бачив у фільмах. Той же самий «Один вдома», який я вже дивився близько ста разів і дійсно складалось таке відчуття, що я там вже бував».

Поширити:

Залишити коментар:

коментар

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*