Важливо

Спогади кіровоградської команди про Всеукраїнські змагання «Стежками героїв-15»

Світлана Листюк
Журналістка
Світлана Листюк
Журналістка

Не без пригод почався збір команди Кіровоградської області на Всеукраїнські змагання з пішого мандрівництва «Стежками героїв-15». У своїх спогадах капітан команди Андрій Лісота розповідає про похід.

Андрій пише, що вони з товаришами марили про похід, але в останню мить склад команди не очікувано змінився: «Отже, за місць до змагань нас лише 5 чоловік: Лісота Андрій, Геращенко Валерій, Геращенко Елеонора, Конюх Юрій, Семенов Ігор. Білорус вирішив не ризикувати їхати в Україну ви ж розумієте тут одні «геи» та «бендеровци». Я швиденько телефоную по своїм гуртківцям – всі відмовляються, фінансові проблеми. Через декілька днів один із гуртківців Жека Набок (Кабан), згодом в поході через певний збіг обставин він стане Тетеруком, зателефонував сам і дав тверду відповідь, що він йде з нами».

29.04.2014 р. День перший – прогулянка містом лева і банка оливкової олії замість відвідин оперного театру.

«О 8.00 прибуваємо у Львів. Селимось в туристичному центрі «Княжий», що на вул. Володимира Великого 125-А. За 60 гривняків на добу живемо в гарних умовах: з душем і туалетом (…) В оперний театр ми, нажаль, не потрапили – пані Оксана, з якою я домовлявся, квитки не змогла дістати, бо майнула до мами в Італію. За свою провину привезла мені звідти банку оливкової олії. Намилувавшись вдосталь Львовом, повернулись на базу, де провели чудову незабутню ніч (комарі зробили свою темну справу)…»

01.04.2014 р. В перший день маршруту команда обійшла спочатку дві, а потім і ще кілька команд. Один із учасників команди, Сьома, був знесиленим. Тоді вирішили зупинитись на ночівлю, щоб наступного дня (майже о шостій) знову ринути в бій.

02.04.2014 р. «Сьома оклигав, бідолаха, і почав досить нормально валити по маршруту. Дуже швидко доходимо до наступного КП, віддаємо шану загиблим воїнам УПА і через 40 хв. приходимо на КП і технічний етап (Криївка Поля). Тут на нас чекав таємничий суддя – на наші питання він майже не відповідав і дивився з-під лоба. Ми вирішили, що він нас прийняв за сепаратистів зі сходу, адже деякі члени нашої команди розмовляли кацапською мовою. (…) Приймаємо рішення перекусити на горі. Це була для мене велика помилка, я тут з’їв борщу відомого виробника «Галіна Бланка» і я вам скажу то був веселий борщ, після нього я вже не міг йти, але йшов і згадував Сьому в перший день.

(…) По дорозі зустрічаємо дітей і дорослих які грають в футбол, спілкуємось з ними і кажемо – «Слава Україні», у відповідь весь стадіон від маленького до великого відповідають – «Героям Слава», – це дійсно нас приємно вразило. Ми після цього довго спілкувались про відмінність у патріотичному вихованні в нас у центральній Україні та на західній Україні. Також на дорозі бачили гадюку, яка грілась на асфальті і ніби проводжала нас своїм поглядом. Тут ми догнали команду дівчат на чолі з бравим козаком, обганяти їх не хотіли, бо дівки були гарні і рухались по маршруту в ласінах. Але все таки ми їх «накрили» і о 20.20 піднялись на Гургулат. В мене чесно сил вже не було, але потрібно було спускатись, при чому швидко, бо наближувалась гроза. На р. Свіча розбиваємо свій табір і стаємо на ночівлю під гуркіт грому та блискавки.»

03.04.2014 р. Кіровоградська область зустріла грозу на своєму шляху, обійшла ще кілька команд, поїли кашу від суддів і пішли: «А далі знову маршрут… важкий підйом на г. Озерна і злива, після якої нам здавалося, що ми водні люди. (…) З великими потугами піднялись на г. Кам’янка, з якої був веселий спуск, особливо він запам’ятався Елі. Спустившись на полонину в заростях кропиви звичайної стали на ночівлю.»

04.04.2014 р. «Зранку встали голодні, холодні і без води почали збиратись. (…) Снідали ми не довго… і вирушили далі… підйом на хр. Пішконя чудовий, промаркований ми його, в принципі, подолали швидко наздогнавши ще одну команду. Але вийшовши на хребет таке почалося… Вітер був такої сили, що здавалося, ніби гудуть реактивні літаки. Сьому весь час зносило. Обличчя і одяг обмерзали, але, не дивлячись на це, ми валили «вєтєр в харю, а я шпарю». Через годину ми на Негровці, на якому згадали Романа, який розповідав про чудові краєвиди, яких ми так і не побачили через туман і сильний вітер. Далі через 2,5 години була гора Занога, дорогу до якої встелила якась команда папірцями від цукерок.

Потім було ще веселіше, чим на г. Хом, була г. Стримба, перед якою траверс Стеняка і ще двох Чагарникових вершин, які забрали в нас сили. Я йшов попереду і відчував як мене всі «ненавидять». Ела щось на мене фиркала, Сьому знову накрила «горнячка». Але ми перебороли все – холод, виснаження організму і піднялись на Стримбу, і взагалі подолали маршрут! Ми були гарною командою! І, як результат, зайняли ІІІ місце!

Дякуємо організаторам за гарні змагання і «веселий» маршрут. До зустрічі на СГ 16».

Поширити:

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*