Важливо

Півзахисник Павло Полегенько: про футбольну “паузу”, перехід у “Зірку” та націленість на єврокубки

Фото: instagram.com/polegenko8

Павло Полегенько був одним з лідерів юнацьких і молодіжної команд “Динамо”, однак звернути на себе увагу тренерського штабу чинного чемпіона так і не зумів. У 22 роки хавбек вже встиг пройти школу В’ячеслава Грозного у “Говерлі”, зіграти на молодіжному ЧС-2015 у Новій Зеландії, а зараз захищає кольори кропивницької “Зірки”.

Про це півзахисник розповів у інтерв’ю UA.Футбол.

– Ви ж самі з Чернігова. Команда з вашого рідного міста, “Десна”, зараз мчить до Прем’єр-ліги. Слідкуєте за успіхами?
– Звичайно. Мені цікаво стежити за першою та Прем’єр-лігою. Дуже хочу, щоб команда вийшла до УПЛ.

– Вас не запрошували до “Десни” влітку, коли у вас закінчився контракт з “Динамо”?
– Цим займалися мої агенти. Наскільки я знаю, були якісь чутки, але, як бачите, на даний момент я в “Зірці”.

– Як взагалі виник варіант із “Зіркою”?
– Я три місяці тренувався вдома. Я не міг нікуди поїхати грати, вся справа була в компенсації за виховання молодого гравця. Виник варіант із “Зіркою”. Я поїхав на перегляд, побув на зборах у Харкові у Друді, сподобався і підписав контракт. А “Зірка і “Динамо” домовилися.

Павло Полегенько у матчі проти “Динамо”

– У Прем’єр-лізі ви дебютували у складі “Говерли”, але стати гравцем основи вам так і не вдалося. Що не вийшло в Ужгороді?
– Якось у мене не склалося з В’ячеславом Вікторовичем [Грозним]. На моїх позиціях в “Говерлі” грали Люлька і Павло Кутас. Напевно, В’ячеслав Вікторович в мені нічого не бачив. Потім мені сказали, що я повертаюся до “Динамо-2”. І це був навіть не В’ячеслав Вікторович, він мені навіть не зволив передзвонити. Мені повідомив адміністратор “Динамо-2”. Але, як бачите, зараз все добре.

– В’ячеслав Грозний і в побуті такий же імпульсивний, як про нього у всіх складається думка?
– Кожна людина по-своєму своєрідна.

– Вболівальники покладали великі надії на збірну України на молодіжному Чемпіонаті світу в Новій Зеландії в 2015-му аж до того, що її називали одним з головних претендентів на перемогу.
– Чемпіонат світу – це найкращий спогад в моєму житті в плані футболу. У нас був дуже сильний склад. Ми з Олександром Васильовичем [Петраковим] дуже чекали і горіли чемпіонатом світу. Дійсно, нам було під силу пройти далі. Але, як бачите, пенальті… Програли, що зараз говорити. Всі дуже хотіли, просто жили цим. Проте це футбол, тим він і цікавий, що будь-яка команда може виграти. Ось і Україна Сенегалу програє.

– Що найнезвичніше з часу в Новій Зеландії запам’яталося?
– Це інший світ. Там дуже красиво. В’язниці порожні, тому що там все настільки добре, що немає злочинності. Своєрідні люди. Все зовсім по-іншому. У Новій Зеландії дуже круто. Я б хотів там ще раз побувати.

Павло Полегенько у складі “Динамо”

– Чим запам’ятався період кар’єри в першій лізі у “Динамо-2”?
– Перша ліга – це дуже цікавий етап. Мені всі говорили, що в УПЛ важко відразу ввійти без досвіду в першій лізі. Я в це не вірив, але після того, як сам пройшов, дійсно згоден з цим. Перша ліга – це дуже важливий крок для молодого футболіста. Зовсім інші швидкості, ніж у дублях і U-19, більше боротьби. Там ти стаєш мужиком. Думаю, це був хороший крок, щоб зараз бути в Прем’єр-лізі.

– Ви були одним з лідерів в молодіжних командах “Динамо”, але пробитися в основу так і не вдалося. З тренерським штабом першої команди розмовляли, чому вони не бачили вам місця в команді?
– Саме з цього приводу не розмовляв із Сергієм Станіславовичем [Ребровим]. Я іноді підключався до тренувань, робив все, що було в моїх силах на той момент. У кожного тренера своє бачення. Значить, Сергій Станіславович не бачив мене в основній команді. Але з кожним роком я буду ставати ще сильнішими, і, сподіваюся, цілі, які я перед собою поставив, доб’юся.

– Ви практично все літо були без клубу. Як психологічно пережили цей період?
– Для будь-якого футболіста дуже важко перебувати без клубу. Добре, що в моєму житті є сім’я і друзі, які мене підтримували і завжди зі мною. Наступали такі моменти, коли сидиш вдома один і було дуже важко. Неймовірно важко. Ти не знаєш, що буде завтра. Кожен день одне і те ж. Ти працюєш і чекаєш, працюєш і чекаєш. Добре, що все так склалося: я підписав контракт з клубом Прем’єр-ліги і перебуваю тут. На даний момент я дуже радий цьому.

– Деякі футболісти, коли перебувають у статусі вільних агентів, тренуються з якимись клубами. Ви весь цей час самостійно форму підтримували?
– Так. За три місяці в мене вихідних було днів десять. Я щодня робив по два тренування. Мені було дуже важко, але я просто вірив, що все буде добре.

– У чому полягали ці тренування?
– Вранці я працював над фізикою. Пробіжка у мене була різна. Коли проходив збори з “Динамо”, я все це запам’ятав і робив сам. А ввечері працював з м’ячем. Я просто збирав своїх друзів, видзвонював їх, і ми кожного вечора на шкільному майданчику з єдиним у Чернігові штучним полем, де дозволяють грати, приходили і грали, щоб не зникало відчуття м’яча.

– У поточному сезоні “Зірку” очолює вже третій тренер. Ви, правда, працювали тільки за двох. Психологічно на кожного нового тренера футболістам важко перебудуватися?
– У кожного тренера свій підхід. Приходить новий тренер, і треба все доводити знову. Кожен тренер сам по собі дуже специфічний. Друді вимагає одне, Монарьов – інше. Тобто у кожного своє бачення. Але бачення Романа Геннадійовича [Монарьова] мені дуже подобається. Подобається та схема, за якою ми граємо. Поки я всім задоволений.

– Чим запам’ятався Даріо Друді?
– Друді запам’ятався навантаженнями. Великими-великими навантаженнями. Щоб ви розуміли: у нас було по два передігрових тренування. І ввечері ще теорія. І наступного дня перед грою ще одна відеотеорія. Було навіть у психологічному плані важко, не кажучи вже про фізичний.

– Як він пояснював такі навантаження?
– Він завжди говорив, що в Іспанії тренуються ще більше. Це ми і так недостатньо тренуємося.

Ми не те, щоб не готові до цього були. У нас просто менталітет інший. Я, припустимо, не розумію двох передігрових тренувань. Я ж повинен залишати якісь емоції і сили на гру, а не виходити на поле і потім просто волочити ноги. Мені здається, це неправильно.

– Під час останніх зборів ви навіть в регбі на снігу встигли пограти.
– Повторюся, у кожного тренера свій підхід. Але регбі мені сподобалося. Було цікаво і прикольно.

– Як спілкуєтеся з Перейрою та Борхою?
– Вони вже тут більше, ніж півроку, і російську відносно добре знають. Ми з ними можемо пожартувати, але якщо треба щось конкретно, то у нас є два перекладачі, які в цьому плані допомагають.

– У вас дуже непогано виходять удари зі штрафних. Як визначаєте, хто буде виконувати їх під час матчу?
– У нас працюють над штрафними Андрій Бацула, Артем Щедрий і, зокрема, я. Хто впевнений у собі, той і б’є. Ось у передостанній грі з “Ворсклою” мені не вистачило буквально кількох сантиметрів. Мабуть, десь не допрацював. Але я впевнений, що наступний штрафний заб’ю (сміється). Буду працювати над цим.

– Вже цього року “Зірка” несподівано крупно програла “Сталі”. Чи є пояснення цій невдачі?
– Мені здається, ця гра була до голу. Ми пропустили просто божевільний перший м’яч: Карасюк вдарив дуже-дуже добре. Ми якось психологічно не змогли перебудуватися, команда поникла. Але я впевнений, що ми дамо їм бій в наступній грі. Ніхто цю поразку не забув, а навпаки всі будуть ще злішими.

– Після перемоги над “Динамо”, “Зірка” не могла забити в двох наступних матчах. Позначилося переможне “похмілля” після гри з киянами?
– Не завжди виходить забивати в кожній грі. Після “Динамо” команда перебувала в якійсь ейфорії. На “Ворсклу”, коли я дивився огляд гри, мені здалося, що ми виходили не так емоційно. Сподіваюся, будемо забивати, і не один. Нам, в принципі, вистачало б на один більше, ніж суперник.

– Не можна пройти повз стандартного питання у всіх інтерв’ю останнього часу. Як себе почуваєте в схемі при грі в три захисника?
– Мені дуже подобається. Спочатку я не знав куди бігти, коли правильно включатися. Але коли відчув її [схему], то мені вона дуже сподобалася.

– Як ставитеся до двох етапів чемпіонату України?
– Чим більше ігор, тим краще. Але хотілося б ще з “Динамо” і “Шахтарем” грати.

– Боротьба за сьоме місце – це мотивація?
– У нас мотивація – це виходити і вигравати кожен наступний матч. А в наступному сезоні перед нами буде стояти завдання потрапити у першу шістку. Дивлячись ще, правда, який формат чемпіонату буде.

– Президент “Зірки” Максим Березкін ще цього сезону говорив, що хоче бачити команду в єврокубках. Зараз вже немає думок, в наступному сезоні пробитися в Європу?
– Є. У нас відносно нещодавно була зустріч із президентом. І він озвучив, що в наступному сезоні хоче, щоб команда потрапила у зону єврокубків. Ми до цього будемо прагнути.

– У чому, на ваш погляд, головна перевага “Зірки” над “Сталлю” та “Ворсклою” в боротьбі за сьоме місце?
– У нас класний колектив. Ми один за одного і викладаємося на полі, і в побуті. За рахунок цього, я впевнений, ми дуже багато ігор виграли. Навіть у матчі з “Ворсклою” ми були єдиним цілим. Виривали всі м’ячі були один за одного.

Автори двох переможних голів у ворота “Динамо” – Андрій Бацула та Павло Полегенько
У матеріалі використані фото ФК “Динамо” та instagram.com

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*