Важливо

Віктор Догадайло: Рейтинг «Зірки» зростає

Футбольний 2016-й рік в Україні завершився. Кропивницька “Зірка” підбиває підсумки виступів своїх команд в осінній частині сезону 2016/17 року.

На запитання журналістів клубної прес-служби відповів спортивний директор ФК «Зірка» та помічник головного тренера першої команди Віктор Догадайло.

–  Вікторе Гавриловичу, пропозицію приєднатися до нашого клубу Ви отримали вже по ходу сезону. Чи були певні вагання та з якими думками взялися до роботи?

–  Безсумнівно, вагання були. Але мене підкупило бажання президента клубу Максима Березкіна рухатися вперед і розвиватися. І хоча на той час я працював в одній із команд грузинського вищого дивізіону, але одразу прийняв пропозицію «Зірки». Бо цей проект здався мені перспективним і амбіційним. Тож, мені було цікаво допомогти команді «зіркових» вийти на новий рівень. А ще порадувало те, що знову отримав можливість практичної роботи не тільки як клубний функціонер, а ще й як тренер. Тому я чітко знав свої завдання та функції в клубі.

Було прийнято рішення взяти курс на європейський вектор розвитку. І це стосувалося не тільки першої команди, а й усієї клубної структури: Академії, команд U-19 та U-21. Повинна бути єдина філософія, єдиний набір тактичних та технічних вправ (звичайно, зовсім ідентичними вони не будуть, адже кожен тренер – це творча особистість, і кожен привноситиме щось своє). Та все одно, повинен бути єдиний механізм, котрий працює на результат. А результат – це не лише місце команди в турнірній таблиці, а ще й поставлена гра, підготовлені футболісти, а найголовніше – шоу, яке буде цікавим для вболівальників із Кропивницького.

–  Чи всі завдання вдалося вирішити?

–  Ви знаєте, поки що рано підбивати остаточні підсумки, краще говорити про проміжкові. Я завжди згадую Віктора Прокопенка, котрий говорив, що якщо хочеш повернути табун коней, потрібно проскакати з ним певний шлях. На першому етапі ми придивлялися, потім починалися певні перестановки. Звісно, спочатку потрібно було освоїти певний напрям, потім стабілізувати його. А після стабілізації вже відбувається поступове зростання майстерності, результатів тощо. Безумовно, на сто відсотків задоволеним бути не можна. Президент клубу поставив перед нами завдання потрапити в шістку кращих команд України. У нас іще лишається шанс пробитися в компанію найсильніших. І будемо боротися до останнього. Але ми, на жаль, втрачали очки там, де цього можна було не робити, і в плані стратегії, мабуть, недопрацювали. Тож це викликає зрозуміле незадоволення.

Команда, з приходом на тренерський місток Даріо Друді, почала набирати очки. У неї з’явилося своє обличчя, свій стиль гри. Але ви знаєте, що вибудовано це було на базі тієї великої роботи, котру провів попередник Даріо, Сергій Лавриненко. Тоді ж ми провели прекрасні тренувальні збори в Харкові, на шикарній базі, за хороших умов. Тож, усі чекали від нас позитивного результату. Даріо Друді, безумовно, зробив величезний внесок у розвиток футбольної команди. Хоча не все було так гладко. Якщо говорити науковою мовою, то в емоційному плані Даріо – натуральний холерик, тобто, це людина, в якої все вирує, все кипить. Крім того, є певні ментальні особливості наших футболістів. Тож, у певний момент ми побачили, що є певні недопрацювання. У листопаді якраз трапився такий собі форс-мажор. Ми повноцінно не змогли заповнити паузу, викликану іграми національних збірних, адже не вистачало гравців для проведення тренувань, контрольних матчів. Дали хлопцям короткочасний відпочинок, але 12 футболістів із нього повернулися із травмами. А в нас лишався тиждень на підготовку до матчу з «Волинню». Довелося відмовитися від контрольних ігор, що теж не є правильним. Ми ще раз приносимо свої вибачення луганській «Зорі», яка нас запросила, яку ми, мабуть, підвели через форс-мажорні обставини, та перед запорізьким «Металургом». Президент клубу переговорив із Даріо Друді й вони погодилися, що, надалі шляхи клубу й тренера розійдуться.

Забігаючи наперед, скажу, що був даний шанс Роману Монарьову – вихованцю місцевого футболу, який свого часу грав на високому рівні. Роман Геннадійович приніс своє бачення гри та тренувального процесу, і в чотирьох матчах, разом із підопічними, набрав 7 очок. Мені здається, що в будь-якому випадку, таке рішення президента було своєчасним, а головне – обґрунтованим. Як наслідок, бачимо, що результат є, стиль гри також є. До речі, як ви помітили, Роман Монарьов змінив тактичну схему. Ми почали грати із трьома, п’ятьма захисниками, залежно від суперника. Стали більше уваги приділяти грі суперника й намагатися зіграти на їх слабких місцях, для того, щоб добиватися результату. Підсилили якість гри при стандартних положеннях. І все це втілилось у відповідний результат. А якість гри, звичайно, оцінять уболівальники.

– Наскільки Вам легко було віднайти взаєморозуміння із гравцями, тренерами, керівництвом футбольного клубу?

–  Я зовсім не відчув жодних проблем у цьому плані. Взагалі, я дуже комунікабельна людина, маю досвід роботи з багатьма тренерами. Звісно, було певне притирання. А футболісти, ви знаєте, липових авторитетів не визнають. Переді мною були чітко сформовані задачі. Я прийшов на посаду спортивного директора, тож відповідаю за спортивну сторону розвитку футбольного клубу. Це стосується і першої команди, і U-21, і U-19, і всіх команд Академії. Крім того, мені повідомили, що я також буду виконувати обов’язки помічника головного тренера. Я хочу сказати, що, по-перше, не відчуваю жодного дискомфорту. По-друге, в клубі зібрані дійсно професіонали своєї справи. За цей час, якщо ви звернули увагу, виріс рейтинг «Зірки». Загалом же, ми прагнемо, щоб у нас був брендовий клуб, і разом робимо для цього все можливе. Але в плані свої ролі грає не лише перша команда, а й увесь футбольний клуб: починаючи від працівників стадіону і закінчуючи людьми, котрі нам забезпечують комфорт у готелі. Маю на увазі хороший сон і хороше харчування.

– Назвіть сильні сторони нинішньої «Зірки».

– У першу чергу, це психологія. Знаєте, чому багатьом іноземним тренерам не вдається працювати в Україні? Потрібно розуміти менталітет наших гравців. Ось, наприклад, що вдалося Роману Монарьову, так це те, що він скинув психологічне навантаження з футболістів. І плюс, що особливо вирізнялося у двох останніх матчах – наші хлопці билися до останнього, максимально викладалися, можна сказати, грали за свого наставника. Тож, мікроклімат та психологія в команді покращилась.

Але також на наш позитивний настрій вплинули ті заходи, в яких ми брали участь. Ось нещодавно до нас у гості приїжджали хворі дітки. Для футболістів це був зворушливий момент, після якого вони вирішили зібрати гроші й відвідати діток у лікарні. Крім того, пам’ятаєте коли до нас приїжджали діти-сироти – це також дорогого вартує. А ще акція, проведена Прем’єр-лігою та ТМ «Parimatch», коли й ви, журналісти, і юні вболівальники зібралися потренуватись із гравцями з першої команди. Ось такі заходи зближують колектив, вони показують соціальну значимість футболу. Я завжди кажу футболістам, що вони пишуть історію не лише грою на футбольному полі, а й такими вчинками. І як би це, можливо, пафосно не прозвучало, але гравець ФК «Зірка» – це еліт-футболіст нашого чемпіонату.

Також дуже важливим є і перехід від одного виду роботи до іншого. У Даріо було більше тактичної роботи на максимальній інтенсивності. А Роман Геннадійович подивився, що були травми, і в певних моментах знизив інтенсивність і навантаження. Але більше уваги приділяв тактичним переміщенням і тактичним функціям, індивідуальній тактичній підготовці, потім формує зв’язки і відпрацьовує групову тактику, через яку вибудовується тактика командна. Не дарма ж ми кожному супернику нав’язували тактичну боротьбу та показували власне обличчя.

Ну а коли, за складних погодних умов, команда перейшла до тренувань на синтетиці, що футболісти не дуже люблять, це не завадило добре підготуватися до ігор. У матчах із «Олександрією» та «Карпатами» ми спостерігали мобільну й моторну «Зірку». Тобто, Роман Монарьов почав часткову й поступову перебудову. І це спрацювало – він приніс той результат, котрого від нього очікували.

– Можете виокремити найкращий та найгірший матчі «Зірки»?

– Я б, мабуть, виділив два найбільших удалих матчі. Це поєдинки із «Дніпром» та «Олександрією». У першому випадку Мойя забив переможний м’яч у компенсований час, у другому – Андрій Бацула в аналогічній ситуації приніс нічию. Ці протиборства показали характер хлопців, адже вони знайшли в собі сили дограти до кінця та «вирвати» результат. Після таких ігор відчуття, ніби ти виграв Лігу Європи. Тоді й тренери задоволені, і футболісти, і вболівальники, які, мабуть, просто живуть такими подіями.

А найбільш невдалий матч – це поєдинок із «Олімпіком» у другому колі. Ми повністю переграли суперників, але поступилися. Проте, цьому знаходиться логічне пояснення. Якраз тоді у хлопців не все гаразд було в плані психології й у кінцівці матчу вони припустилися таки прикрих помилок. Наприклад, у нас перед кожним матчем у роздягальні висить тактична схема, де чітко видно, що в «стінці» має перебувати чотири гравці. А в матчі з «Олімпіком» у «стінку» стали вісім наших футболістів, які виявилися просто спостерігачами того, як Кирило Петров забивав нам гол. Як на мене, якраз-таки, дався взнаки психологічний тиск. А в моменті, коли Антон Поступаленко забивав свій м’яч, то мабуть, просто Господь Бог вирішив, що так має бути. Звісно, ми були дуже розчаровані, адже ті три очки нам були необхідними. Та після цього стало зрозуміло, що в команді не все гаразд у плані психології. А це прерогатива головного тренера. В тому випадку ці моменти були втрачені. Президент, мабуть, подивився і не відчув легкості гри. А хочеться, щоб гра приносила людям радість, задоволення.

– Коротко охарактеризуйте дії гравців у кожній лінії. Почнемо з воротарів.

– Євген Паст провів чудовий рік. Складно навіть порахувати кількість моментів, коли наш основний голкіпер врятував команду, коли, здавалося, що гол неминучий. Так що за Євгеном – ми, як за кам’яною стіною. Він наша опора й один із лідерів команди.

Також хотілося б сказати кілька слів про Геннадія Ганєва. Він сильний воротар, але щось у нього сталось у плані психології. Геннадій не витримав конкуренції. Хоча на тренуваннях Гена прекрасно працював, але у двох офіційних матчах пропустив п’ять м’ячів. Зараз він уже підписав контракт із іншою командою.

Роман Льопка – ще молодий, але безумовно, дуже талановитий голкіпер. Та й він не зміг скласти гідної конкуренції Євгену Пасту. Мабуть, це і вплинуло на те, що кінцівку року Євген провів не так яскраво, як того хотілося і, що головне, як він це може. Та безумовно, Євген Паст – це воротар найвищого рівня. Головне, що він дуже зібрана людина, й уміє аналізувати свої помилки. У цьому плані, звісно, ми маємо в розпорядженні дуже сильного голкіпера. Та і йому потрібна конкуренція, тому що за її відсутності люди заспокоюються.

– Тепер давайте поговоримо про оборону.

–  Говорячи про захист, слід сказати, що забагато ми пропустили. У нас є чимало центральних захисників, і коли Роман Монарьов прийшов на посаду головного тренера, він подумав, а чому б не грати у три центральних захисники. У цьому плані я, звісно, відзначу роль Федеріко Перейри, котрий дійсно став лідером захисту команди. Недаремно він є капітаном команди, адже завжди вправно керує діями партнерів й вносить певні корективи по ходу гри. Характерно те, що Федеріко вчить російську мову, щоб мати можливість вільно спілкуватися в цивільному житті. І найголовніше – наш капітан не байдужий. Були в Федеріко і провальні ігри, зокрема, з «Шахтарем», з київським «Динамо» не на тому рівні, що нам хотілося, він відіграв. Але, в цілому, Перейра демонструє стабільність і приклад професіоналізму.

Звичайно, в центральній осі потрібно відзначити й Максима Ковальова. На жаль, Макс отримав травму і йому провели операцію на латеральному меніску. Максим – дуже сильний футболіст, але йому, як і Олександру Кучеренку, ще є куди рости. У нас, загалом, прекрасна група центральних захисників. Не хочу нікого ображати, тому що й Дмитро Фатєєв виходив на цій позиції і теж приносив користь команді. Але захисника що прикрашає? Надійність. Над нею потрібно ще працювати. Та якщо футболісти постійно гратимуть разом, то приходить взаєморозуміння. Вони починають розуміти, як грати, кого страхувати, і саме тоді з’являється надійність. А надійність нам просто необхідна.

Що стосується крайніх захисників, то я б відзначив універсальне зростання Володимира Баєнка. Він дійсно виріс, порівняно з початком сезону, але потім щось у нього надломилося. Були не зовсім упевнені дії у грі з «Чорноморцем», які позначилися на результаті. Після того Володимир якось припинив боротися за місце в основному складі, хоча дійсно, він сильний футболіст. Що стосується Андрія Бацули, то в нього є величезний потенціал. Я хочу висловити свою думку, що все-таки, Андрій – гравець більше атакуючого плану. Але при схемі в три центральних захисники, позиція вінгера, яку він займає, йому дійсно до душі. У кожному матчі Андрій виконує понад сто техніко-тактичних дій, робить флангові передачі, що від нього вимагається, відбирає багато м’ячів, і найголовніше, Бацула забиває. І після матчу з «Олександрією» хлопці називали Андрія «наш годувальник». Він забив просто прекрасні м’ячі, дійсно, як справжній футбольний гросмейстер. Ще треба попрацювати над певними тактичними моментами, але він може вирости у справді сильного гравця і навіть боротися за місце у складі збірної України.

– Перейдемо до півзахисту…

– Тут найбільше розчарування – це, звісно, не в образу сказано, Борха Екіса. Він досвідчений футболіст, фіналіст Ліги Європи, гравець команд іспанської Ла Ліги. Але дуже багато часу в нас Борха лікувався. Зрозуміло, що йому важко було входити у гру в заключних поєдинках, в яких йому довірили місце на полі. Та все одно, з «Олександрією» Борха відіграв достатньо впевнено, трохи гірше з «Карпатами», але корисно й елітно. Та враховуючи його статус, уся футбольна громадськість очікує від іспанця більш яскравої гри, більш лідерської.

Що стосується Владислава Лупашка, то він теж подолав один складний момент. Знаєте, кожен тренер обирає футболістів, з якими йому працювати. А Даріо Друді захотів, аби Владислав тренувався та грав у дублі. Але потрібно віддати належне Владу, котрий вистояв і проявляв лідерські якості в команді U-21. Коли ж Лупашко повернувся в першу команду, то на високому рівні провів кінцівку чемпіонату.

Також, у цьому руслі хочу відзначити ще й Дмитра Білонога, який також пройшов через U-21. Коли ж Дмитро отримав свій шанс в основі, то сповна ним скористався, додав нових рис командній грі та допоміг досягти того результату, котрий у нас зараз є.

Також хотілося б відзначити Айтора, якого у грі з кам’янською «Сталлю» ми використали на позиції опорного півзахисника. І хоча ми не виграли в тому матчі, на футбольному полі він був одним із кращих. Але потім сталася провальна гра із «Зорею» в Запоріжжі, коли іспанець припустився двох грубих помилок. І десь у плані психології Айтор утратив упевненість. І це, мабуть, призвело до того, що ми не побачили того Айтора, якого хотіли побачити.

– А що скажете стосовно дій атакуючих хавбеків?

– Артема Фаворова запрошували саме на позицію атакуючого хавбека. На кращого гравця та бомбардира першої ліги минулого сезону покладалися великі надії, хоча Даріо Друді не поспішав випускати його в основному складі. Було до Артема багато вимог у ході тренувального процесу. Загалом же, на цій позиції в нас діяли й Артем Фаворов, й Ігор Загальський і, якось неочікувано, на ній опинився й Артем Сітало, хоча всі грали не зовсім стабільно. І тут із приходом Романа Монарьова, котрий дещо змінив структуру роботи команди, Ігор Загальський засяяв усіма барвами, Фаворов також став виблискувати (тут, в першу чергу, виділяємо гру з «Волинню») і почав забивати. Це футболісти, які не бояться контролювати м’яч, які роблять націлені гострі передачі, багато ударів по воротах, нав’язують боротьбу там, де потрібно, майстри стандартних положень. Тут потрібно відзначити, що Загальський – це футболіст, котрий вже сформувався й Ігор зараз повноцінно реалізовує себе на футбольному полі. А ось із Артемом Фаворовим ще потрібно працювати. І в першу чергу, йому необхідна стабільність. А Фаворов із Загальським так невимушено працюють із м’ячем, що на це просто одне задоволення дивитися.

Дещо я розчарований Русланом Зубковим. Він добре почав, ви пам’ятаєте гру з «Дніпром» і його гольовий пас на Мойю. Руслан високий, міцний півзахисник, котрий добре грає й на оборону, й на атаку. Та в нього сталася травма, через яку він залишив одне з передматчевих тренувань. Потім була невдала гра з «Чорноморцем», після якої важко було психологічно підійнятися, адже два чистих єдиноборства – й арбітр вилучає Руслана з поля. Тож,у цьому плані можемо говорити, що Руслан яскраво почав, та не до кінця розкрився. Та я думаю, що Зубков свого вагомого слова ще не сказав, і має гарні перспективи рости далі. Що стосується наших крайніх півзахисників, то на цій позиції грали й Андрій Бацула, і Роман Попов, сміливі й рішучі дії якого призвели до другого, дуже важливого голу в ворота «Ворскли», й Артем Щедрий, і Павло Полегенько. Це все креативні перспективні хлопці, на яких чекає хороше футбольне майбутнє. Але потрібно працювати, працювати і ще раз працювати. Головне, що хлопці додають і набираються досвіду виступів у Прем’єр-лізі.

– Ну і про лінію атаки…

– Тут у нас Джонатан Мойя яскраво розпочав. Отримував багато авансів, забив два м’ячі, але потім його яскрава гра кудись зникла. В останніх матчах костариканський нападник програв конкуренцію Артемові Сіталу. А Артем, у моєму розумінні, це ідеальний центрфорвард. У нього є всі задатки для цього, крім головного – завершення атак. Та Артем довів, що може якісно грати й на інших позиціях. Я був противником цього, але він продемонстрував свій універсалізм та показав дійсно хорошу гру. Та я все одно переконаний, що місце Артема – ось там, біля воріт суперника і голи, яких ми від нього чекаємо, обов’язково прийдуть.

В жодному разі не потрібно списувати з рахунків Романа Локтіонова та Олександра Акименка, котрий, взагалі, після дуже важкої травми повернувся на футбольне поле. Ці форварди, які чимало зробили для перемоги в першій лізі, наполегливо працювали на тренуваннях і, дійсно, не давали спокійно жити, скажімо так, ні Мойї, ні Сіталу. Адже Джонатан і Артем добре розуміли, що в них є гідні конкуренти, які рвуться в бій і готові скористатися своїм шансом, якщо його отримають.

– Про плани на міжсезоння та можливі зміни у складі вже можете повідомити?

– Президент клубу Максим Березкін, звісно, хоче, аби ми виконали поставлене завдання. Цього ми й будемо прагнути, хоча маємо відчутне відставання від «Чорноморця» й «Ворскли». Клубне керівництво готове зробити все можливе, щоб ми змогли провести якісні збори. 10 січня команда виходить із відпустки на двотижневий тренувальний збір у Кропивницькому. Гравці пройдуть поглиблене медичне обстеження, психологічне тестування, а потім відбудуться тренувальні ігри й контрольні матчі. Звісно, заплановані бігова робота та тренажерний зал.

На жаль, але таке футбольне життя, ряд футболістів буде виставлено на трансфер. Ми вже провели тренерську нараду, підбили підсумки, підготували на кожного футболіста індивідуальні картки. Тепер головний тренер разом із президентом вирішать, із ким команда рухатиметься далі, а з ким доведеться попрощатися. Паралельно, 10 січня, розпочнуться збори і в команди U-21. Туди ми запросили на перегляд близько двадцяти футболістів. Тож фактично після відпустки в нас розпочнуть працювати одразу три команди. І з огляду на це, вже буде прийнято рішення про підписання новачків, які б підсилили першу команду.

Надалі ж планується проведення двох двотижневих зборів, а це приблизно 28 днів за кордоном. Терміни та місце поки що уточнюються. Президент іде на такі витрати для того, щоб команда добре підготувалася. Що стосується «Зірки» U-21, то вона спочатку працюватиме тут, а потім вирушить на збори або в Карпати, або в Нікополь. Ну а хлопці U-19 готуватимуться у Кропивницькому, проте, контрольні матчі проводитимуть в інших містах України.

– Підсумовуючи нашу змістовну розмову, що хотіли б побажати уболівальникам «Зірки»?

– Перш за все, подякувати нашим відданим шанувальникам за ту палку підтримку, яку вони надавали нам, навіть тоді, коли команда їх не дуже радувала. Але справжні вболівальники саме такі. Вони з командою й під час перемог, й під час гірких невдач. А у Кропивницькому люди чудово розуміють футбол й заслуговують на те, щоб розчарувань було якомога менше. І ми зробимо все від нас залежне, щоб і в наступному році сяяла лише переможна «Зірка». А поки що, користуючись нагодою, хотів би привітати всіх зі святами, що наближаються, з Новим Роком та Різдвом Христовим, і побажати всім здоров`я, наснаги, яскравих радісних миттєвостей, теплоти сердець та миру нашій Україні.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*