Важливо

“Усі ми діти Кубрата”: як формуються українсько-болгарські зв’язки на Кіровоградщині (ФОТО)

Історично склалося так, що на території Кіровоградщини мешкає велика кількість національностей. Одним з етносів, які мешкають на території нашої області найдавніше, є болгари.

У середині ХVIII століття (1774 р.), утікаючи від турецького гніту й шукаючи кращої долі, 400  болгарських сімей із Алфатару, Сілістрії, Добруджі, Рушука й інших населених пунктів,  прибули на територію сучасної Кіровоградщини, де й заснували своє перше поселення – Ольшанку (сучасна назва Вільшанка). Два роки тому, у цьому невеличкому містечку було встановлено пам’ятну  стелу на честь 240-річчя переселення болгар на землі нашої області.

Про особливості життя болгар Кіровоградщини Перша електронна газета попросила розповісти Сергія Осадчого – голову правління Кіровоградської обласної громадської організації “Об’єднання болгар “Нашите хора”.

Кор.: Сергій Юрійович, розкажіть, будь ласка, з чого починалась  “Нашите хора”?

Сергій Осадчий: Об´єднання болгар “Нашите хора”, що в перекладі на українську означає “наші люди”, було утворене 6 років тому ініціативною групою. Кажу “ініціативна група”, так неначе нас було багато, а насправді усього троє: я, Степан Величко і Світлана Ілючек. А зараз нас вже близько сотні. До того ж, членом нашого об’єднання може стати кожен бажаючий, хто цікавиться братнім слов’янським народом. Ми збираємось щонеділі: спілкуємось, обговорюємо зроблене, намічаємо плани на майбутнє і продумуємо подальші культурні заходи.

Кор.: Як кіровоградська організація сприяє поглибленню культурних зв’язків між Україною та Болгарією?

Сергій Осадчий: Ми проводимо активну просвітницьку роботу щодо збереження історичної спадщини болгарського народу у школах, технікумах та ВНЗ нашого міста. У “Нашите хора” є власна бібліотека, яка постійно поповнюється новими книжками та періодикою. Видання бібліотеки експонуються на виставках з болгарської тематики. З нашої ініцітиви було створено хореографічний колектив «Перлинка»  при загальноосвітній школі № 35, у якому діти вивчають народні болгарські танці.

Говорячи про традиції болгар, не можу не згадати про нашу неоціненну учасницю етнічну болгарку Земфіру Штирєву. Вона розмовляє трьома іноземними мовами, відмінно знає свій родовід (у Болгарії прийнято знати родовід до десятого коліна) і є майстром декоративно-образотворчого мистецтва: створює сценічні національні костюми, які є у різних болгарських організаціях не тільки України та Болгарії, але й інших країн Європи та навіть у Канаді. Також Земфіра завжди активно долучається до проведення різних культурних заходів: співає й танцює, незважаючи на те, що їй вже 83 роки!

 Читайте також: У Вільшанці почесні гості з України та Болгарії відкрили пам’ятник болгарам

Кор.: Чи часто “Нашите хора” відвідує історичну батьківщину?

Сергій Осадчий: Щоліта ми здійснюємо двотижневий освітньо-культурний тур за програмою
міністерства освіти Болгарії, яке підтримує болгарські діаспори за кордоном. Відвідуємо Софію, Габрово і деякі інші міста. Долучитись до нас може кожен бажаючий, але варто враховувати, що ми їдемо не відпочивати, а вчитися і відкривати для себе щось нове і цікаве. Наші групи відвідують заняття, вивчають болгарську мову, культуру, географію та історію при Габровскому технічному університеті, а наприкінці курсу отримують відповідні сертифікати. Керівник курсу пані Сільвія Ангелова, проводить з нами не тільки заняття, але і весь вільний час, допомагаючи у поїздках і в побуті.

Крім того, нам вдалося зустрітися  з Миколою Балтажи, послом України в Болгарії.  Він зазначив, що сьогодні необхідно більше працювати над іміджем України в Болгарії, і підтримав нашу ідею про відкриття  спецкурсу з болгаристики у одному з кіровоградських вишів (мова йде про КДПУ ім. В. Винниченка – ред.). Продуктивними також були переговори кіровоградської делегації з Галиною Міхнєвою – виконавчим директором Габровської торгово-промислової палати, у результаті яких було підписано Договір про соціально-економічне партнерство.

Кор.: З якими організаціями співпрацюєте найтісніше?

Сергій Осадчий: Активно взаємодіємо з аналогічними об’єднаннями болгар у Запоріжжі, Полтаві, Дніпропетровську, Одесі. Щорічно відвідуємо фестиваль “Кубрат збирає нащадків” (фестиваль проводиться на Полтавщині, де було виявлено поховання легендарного болгарського хана Кубрата – засновника Великої Булгарії, центорм якої була степова Україна – ред.). Також у нас тісні зв’язки з одеським щотижневиком “Роден край”, який у 2015 році був визнаний  найкращою болгарською (тримовною) газетою у світі. Наші активісти є постійними дописувачами цієї газети, а поетеса Антоніна Корінь навіть стала її позаштатним кореспондентом та призером літературного конкурсу «Я є болгарин, а це значить…».

  Читайте також: Болгари на Кіровоградщині: 240 років спільної історії

Відвідали ми й місто Арциз на Одещині (місто знаходиться на півдні області, у історичному регіоні Бессарабія, де  між 681 та 1018 роками існувало Перше Болгарське царство – ред.). Там наша община взяла участь у меджії (у перекладі з болгарської “суботник”), що була присвячена  болгарському святу Дню Будителя. Внесли свій вклад у побудову “двійника” величної древньої базиліки, нині, на жаль, зруйнованої: її руїни знаходяться у перший столиці Болгарії Плисці.

Кор.: Які основні напрямки роботи об’єднання болгар Кіровоградщини?

Сергій Осадчий: Наша організація ставить собі за мету вивчення історії, традицій, мови і сучасного життя Болгарії. Ми тісно співпрацюємо з Вільшанським громадським товариством болгар «Алфатар», адже перезимувавши біля стін фортеці, залишки якої є зараз біля міської лікарні № 1, та у селах Бузького козачого війська – Дмитрівці, Аджамці й Диківці (зараз це села Знам’янського і Кіровоградського районів – ред.), вже наступного року вони перебралися на місце свого постійного проживання, де й заснували села Добре, Станкувате, Мала Вільшанка, Мала Мазниця, Лозувате, Вербова Балка (Чорний Ташлик), Оброчне, Доброіванівка, Кацика. Минулого року у Вільшанці було відкрито пам’ятну 6-ти метрову стелу, на честь цієї знаменної події.

У минулому році відбулась урочиста подія: 31 серпня у Кіровоградському інституті державного та муніципального управління Класичного приватного університету було освячено Храм рівноапостольних Кирила та Мефодія. Поки що, це лише невеличке приміщення, проте це наш, повноцінний болгарський храм! (Освячення провів керуючий Кіровоградської єпархії Украї
нської Православної Церкви архієпископ Кіровоградський і Новомиргородський Іосаф – ред
.).

Читайте також: На Кіровоградщині відсвяткували 240-річчя поселення болгар (ФОТО)

Кор.: Розкажіть про плани щодо подальшого розвитку товариства.

Сергій Осадчий: Нашою першочерговою задачею є вирішення питання з приміщенням. Адже те, у якому ми “мешкали” майже 4 роки, належить кіровоградській ОДА і звідти нас виселили напередодні нового 2014-го року. Влада мотивувала наше виселення заборгованістю за оренду офісу, незважаючи на те, що ми неприбуткова організація. Те ж приміщення, яке нам виділили зараз, знаходиться на 6-му поверсі офісної будівлі (вул. Дворцова, 64/53 – ред.) і абсолютно не відповідає нашим вимогам: немає де зберігати бібліотеку і проводити збори, ліфт не працює (а у нас багато людей похилого віку), розетки не працюють. Що ж до культурного життя, то ми плануємо відкриття недільної болгарської школи, проведення Болгарських днів, зустрічей з шанувальниками болгарської культури, а влітку хочемо в черговий раз відвідати Болгарію.

Читайте також: Я з “Полонії”: як польській общині живеться на Кіровоградщині

Катерина Білоконь, Перша електронна газета. Фото з мережі Інтернет


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*