Усі знають, що святе письмо починається зі слів про створення світу. Але слово «створити» у перекладі з давньоєврейської мови, виявляється, розгубило свій глибинний смисл, бо в оригіналі воно містить у собі значення близьке до поняття «художня творчість», творення чогось красивого, вічного. Отож, кожна людина, якій не чужа творчість, проявляє якраз своє Боже начало, ту іскру, яка подарована кожному вищими силами.
Саме на цьому наголосив секретар єпархії УПЦ Андрій Шиманович, вітаючи гостей виставки, яка відкрилася у обласному художньому музеї з нагоди Дня художника. Можливо, тому, що виставка ця не була тематична чи персональна, вона вражала цим блиском особливостей стилю, таланту, шарму кожного художника і наповнювала зал феєричною енергією польоту творчості.
Спеціально не намагаючись помітити і роздивитись усі картини, усі особливі моменти, все ж зауважуєш квітучі грона бузків, нарцисів, дзвіночків, маків братів Шаповалових (як же у такий день без них?), літню спеку Анатолія Кімнатного, осінню прозорість Фелікса Полонського, мідний відблиск Віктора Плітіна, вигадливе плетиво холодних ліній Ольги Пунгіної і гарячу гуцульську червінь Ольги Коломієць, чіткі силуети і тіні Андрія Хвороста, зловісну філософську абракадабру Володимира Кир’янова, і мов відблиски нинішнього поблажливого літа — на картинах Віктора Самійленка.
Звісно, це не все. У когось в душі лишилось інше, але ця виставка і цікава своєю багатогранністю, яка навіть мені, невеликому цінителю живопису, запам’ятається надовго. Як і одна з найбільших картин, що висить просто зліва біля входу – Михайло Надєждін, усупереч своїй давній прихильності до постмодернізму, цього разу був досить реалістичним: курка з яйцем. Чи це натяк новому голові обласної організації Спілки художників, яку більше двох десятиліть очолював Михайло Володимирович?
Що ж такого планує-міркує новий голова, на чому збирається зосередити увагу?
Андрій Хворост: Найперше думаю, як зробити так, аби Спілка могла заробляти кошти для себе. Вони дуже потрібні. Є деякі проекти, їх ще треба обміркувати і обговорити з колегами. Звісно, не варто збавляти оберти просвітницької роботи, цим наша обласна організація завжди славилась. Великі надії покладаю на майбутнє засідання ради всеукраїнської Спілки, де сподіваюсь почути про досвід інших обласних організацій, ідеї колег, приміряти їх до наших обставин. Та й взагалі одержати дружню та професійну підтримку.
Світлана Орел для Першої електронної газети