Важливо

Вадим Канащук: про львівську спілку, мистецтво іконопису та об’ємні картини (ФОТО)

Художник із Кіровограда Вадим Канащук ще після школи поїхав до Львова, щоб там знайти свій талант. Згодом він створив творчу спілку «Alla Prіma», яка і досі діє у культурній столиці України. До Дня художника Перша електронна розповість про талант одного митця із Кіровограда.

Народився Вадим у Кіровограді, тут навчався у школі-інтернаті. У Львів юнак закохався ще у школі, коли проїздив його по дорозі екскурсії до Польші. Митця захопила вишукана архітектура, будівля храмів. Уже тоді молодий талант вирішив, що буде шукати свою долю саме тут.

Але спочатку у місті Лева Вадим отримав не пензлик і фарбу, а студентський квиток в університеті фізичної культури та форму для бойового мистецтва. Саме зі спортом юнак хотів поєднати своє майбутнє, а малюванням планував займатись просто для душі. «Я хотів займатись спортом. Хотів виступати, – говорить Вадим Канащук, – До того ж спорт – це теж мистецтво. Тільки картини ми відтворюємо на полотні, а у спорті – своїм тілом робиш надзвичайні речі. Будь-яка річ це і є мистецтво».

Уже тоді Вадим почав ходити на додаткові заняття з іконопису і саме в університеті відбулася перша виставка – у стінах гуртожика вишу було відкрито експозицію із 12 робіт. «Ікона мені йшла до душі і в той час я дуже хотів малювати саме ікони. Я створив маленьку серію. Не стверджуватиму, що вона була ахті…»

Потім виставка переїхала до кіровоградської школи-інтернату на Новомиколаївці, де свого часу навчався Вадим. Більшість робіт із часом розійшлись: що подарував, що роздав, декілька картин лишилося в інтернаті.

Провчившись в університеті фізичної культури всього два роки, Вадим вирішив, що хоче вчитися  на художника. Треба був рік для підготовки до вступу. Щоб не витрачати його марно, хлопець почав освоювати професію столяра. Згодом вступив уже до Львівської академії мистецтв, де навчається і досі. Окрім того, Вадим є одним із керівників Молодіжної художньої спілки “Alla Prima”, яка діє у Львові, і нещодавно відкрила свою експозицію у Кіровограді.

Читайте також: Львівська художня спілка відкрила виставку в Кіровограді (ФОТО) 

 Іконопис

Свій творчий шлях Вадим Канащук розпочав із ікон. Зараз у арсеналі митця близько півсотні робіт: на склі, дереві, полотні. Розмір найбільшої ікони – приблизно 85 на 35 см.

Процес створення ікони набагато складніший, ніж написання картини – найбільше це залежить від матеріалу, на якому вона створюється. Більшість своїх ікон Вадим пише на дереві і на склі. Художник розповідає, що малювання на дошці – найскладніша техніка. За його словами, вибір матеріалу, пов’язаний із історією життя Ісуса Христа. Техніка підготовки матеріалів досить клопітка і займає багато часу: «Дошка спочатку грунтується з двох сторін, потім клеїться паволока. Поки вона сохне, на паровій бані вариться ливкас із крейди та клею тваринного походження. Наноситься він на паволоку приблизно 15-ма шарами. На вишліфуваний ливкас наноситься рисунок. Можна малювати і олійними фарбами, і пігментами, і акрилом, і навіть використовувати гуаш (якщо довадати в неї емульсію: жовток яйця, трохи оцту з водою, можна з пивом робити)».

Саме тому на створення одної ікони необхідно щонаймеше місяць. А інколи – два місяці або й півроку. Це залежить від того, скільки тиснення, скільки святих. Проте Вадим навчився суміщати створення кількох робіт одночасно.

«Треба перебувати у молитві увесь той час, коли створюється дошка, – наголошує Вадим, – Треба завчасно думати про людину, для якої вона буде створена. Треба думати про ікону, щоб передавалась енергетика добра. Щоб було то не просто так. Це довгий процес, але результат виходить добрий, якщо людина хоче то робити».

Найцікавішими Вадим вважає дві свої ікони: лик Богородиці і Христа. Ці роботи були створені на першому курсі академії і були представлені на виставці у бібліотеці Чижевського.

Виставка картин у Кіровограді

На персональній виставці Вадима у Кіровограді, яка відкрилась у стінах Кіровоградського обласного художнього музею, не було презентовано жодної ікони. Проте Канащук-художник розкрився цілком повно.

“У полоні мрій” – це четверта персональна виставка Вадима Канащука у Кіровограді (друга, яка презентується у стінах КОХМу). А загалом творча діяльність кіровоградського майстра кольору налічує кілька десятків спільних виставок,  зокрема, за участі спілки “Alla Prima”. Експерти, які бачили попередні виставки Вадима називають саме цю експозицію “шляхом пошуку власного стилю”.

Читайте також: У Кіровограді презентували виставку Вадима Канащука (ФОТО)  

Одна виставка поєднує абсолютно непоєднувані роботи. Дивно повірити, що ці категоричо різні полотна створили рухи однієї і тієї ж руки. Вадим каже, що це пов’язано із різним ситуаціями в житті, психологією. Ліричний настрій навіює митцю контури пелюсток квітів, а життєві переживання та стресові ситуації надихають до абстракції.

«Морський пейзаж мені вдається. Просто життєво вдається. Море взагалі мене приваблює. Багато художників писали такі пейзажі, зокрема, Айвазовський. Море малюють ті, які багато хочуть, багато схоплюють. Психологія каже, що це люди великого масштабу».

Об’ємні квіти

У колекції Вадима є картини, які недосвідчені почіновувачі мистецтва назвали б об’ємними картинками. А, може, і досвідчені їх теж так називають. У творчості Канащука ця техніка проявляється у написанні квітів. Виглядають ці картини так, ніби пелюсткам тісно на полотні і вони тягнуться ближче до повітря. Кожна квітка має набір кольорів абсолютно не схожих між собою – на одній пелюстці можна нарахувалти більше 5 відтінків.

«Це багатошарове накладання фарби, розповідає Вадим, – Сворюються картини мастихіном (художній шпатель). Щоб таке писати треба добре вивчати кольори: теплі, холодні, їх поєднання, технологія кольору. Коли я пишу, я часто і не думаю взагалі про кольори – просто роблю. І воно вдається».

Триптих «Ілюзія», як каже автор, має тяжкий, моцний стиль. У повній версії є ще дві картини до нього – їх п’ять взагалі. Сенсу особливо автор не вкладав, вдже абстракція – суто суб’єктивна техніка. «Якщо хтось побачив у одній картині щось таке чорне, що лізе, то та картина підходить людям, які постійно чогось прагнуть, не зупиняються на досягнутому, ламають все. Живуть так, як я створюю ці картини», – розповідає Вадим.

«Часто буває таке, малюєш одне, а потім перемалював і щось не ясне стає. От береш якусь тему: малюєш фон, колір наніс, збудував будинок, небо стоїть. Потім думаєш – деталь якусь додати. Ніби здалеку вона читається: по кольору, перспективі. А результат дивний. Але я то вже знаю свою помилку і вчусь вчасно зупинятись. Буває із абстракції перероблюю в щось добре. От малюю абстракцію, а потім думаю «нє-нє-нє». Тоді роблю фактуру, вона висихає і потім по тій фактурі витягую іншу роботу, – розповідає митець. І додає, – В абстракції я показую своє життя: те, яке пройшло і те, яке зараз. І кожна людина впізнає в абстракції свою ситуацію».

Картини, як і будь-яке мистецтво, створються для того, щоб кожен, хто поглядом та думкою доторкнеться до витворів, впізнав себе, відчув близькість із автором. Вадим Канащук пише в різній техніці, різними фарбами, різні типи картин. Але торкається своїм талантом більшості, вражає різномаїттям та витонченістю. Уже зараз його роботи – приклад для аматорі та матеріал для експертів. Але, як каже сам художник, він зараз просто тренується творити мистецтво: «Це лише 5% того, що можна зробити. Є чого вчитись і куди розвиватись. Але я буду творити так, що люди дивититимуться і не розумітимуть, як то взагалі можна було намалювати».

Ольга Ткаченко, Перша електронна газета


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*