Важливо

Миловар із Кропивницького: про мистецтво приготування мила, небезпечну магію та надмірну реалістичність “їжі”

А ви куштували мило на смак? Сало, мандаринка, бургер, яєчня, бутерброд – це не міні-меню місцевої кафешки. Це форма мила ручної роботи, яке виготовляє кропивничанка з математичною освітою Олена. Шість років вона варить мило не для продажу, а для задоволення. Інколи почувається відьмою, що готує зілля, а інколи – охоронцем своїх миловарних володінь. 

Про те, як створюється мило ручної роботи, що можна додавати до мила для догляду за шкірою, скільки коштуватиме заняття миловарінням та багато інших секретів своєї творчості Олена Хвостенко розповіла Першій електронній.

Із математика – у миловари

Олена навчалася в педагогічному університеті в Кропивницькому, отримала спеціальність – математика та фізика. Працювала певний час лаборантом, потім викладачем і знову лаборантом. Зовсім нещодавно вирішила змінити свою діяльність і перейшла у сферу водопостачання. Зараз може  розрахувати будь-яку свердловину, підібрати до неї насос, труби та й все інше. Їй доводилося займатися і бухгалтерією, і кадрами. Загалом, каже, вона спеціаліст широкого профілю. Але своє справжнє покликання вона знайшла зовсім випадково шість років тому:

“Спочатку займатися миловарінням мене наштовхнула його користь. Потім вже я дізналася, що є такий продукт – мильна основа, з якого можна робити не тільки корисні, але і красиві речі. І понеслося далі просто, як снігова куля”.

Чому хенд-мейд дуже популярний сьогодні? Чому дівчата, а особливо жінки, які сидять вдома з дітьми, починають займатися саме цим видом творчості? Олена вважає, що це є одним із способів самореалізації. Крім того, велика кількість однакових товарів надихає до пошуку чогось унікального.

“Миловаріння – вид творчості, хобі, заняття для душі. Мабуть, всі помічали, що коли у людини немає хобі, вона не дуже цікава. Це особливо помітно в таких випадках, коли потрібно обрати людині подарунок, а ти й гадки не маєш що б це могло бути, чим вона захоплюється. Коли у людини є хобі ти знаєш, що можна подарувати щось корисне. От для мене найкращий подарунок – будете сміятися – це скляна каструля для мила з нуля. Я розумію, можливо, сучасні дівчата хотіли б отримати якісь дорогоцінності, прикраси і таке інше, але для мене це каструля і ще, мабуть, ваги, якими я користуюся в роботі. Це два улюблені мої подарунки”.

Мило можна зварити з мила

Мило ручної роботи можна поділити на дві категорії: мило з основи (його називають “мило з мила”) та натуральне – мило з нуля (суміш лугів і масел). Мило з основи – це вже майже готове мило, де до бази додаються барвники, а от мило з нуля потрібно створювати із найменших компонентів. Простіше кажучи: мило з основи більше для візуального сприйняття, а натуральне – для практичного використання.

“Найцікавіший вид миловаріння – мило з нуля. Воно не таке красиве, не таке яскраве, воно може бути не цікавої форми, як мило з основи. Як правило, його роблять у вигляді брусків, нарізають невеличкими шматками. Таке мило потрібно робити у такій формі, щоб зручно було його намилювати, користуватися ним”.

Мило з основи створюється на базі уже готового компоненту, до якого додаються ароматизатори та барвники. Але таке мило назвати натуральним не можна, тому що більшість складових не є натуральними. І, хоча основа для мила прозора, в результаті воно буде не таким:

“Основу можна замовити в Інтернеті чи просто купити спеціальну мильну основу, яка виготовляється на фабриках. Вона абсолютно прозора, до неї можна додавати масла, ароматизатори, барвники, її можна заливати, склеювати декількома частинами, аби в результаті отримати якусь багатокомпонентну красиву фігуру (наприклад, мило у вигляді чашечки).

Мило з основи передбачає велику кількість кольорів, форм, варіацій і користується попитом як декоративне, красиве, а користь – не його перевага.

Мило з основи готується дуже швидко:

“Взяли основу, нарізали, розігріли, додали ароматизатори/барвники, дістали – і готово, можна користуватися. Якщо ж це мило із мила (дитячого чи господарського), то ще потрібно почекати, щоб висохла вода. Мило із мила – це не мій улюблений спосіб миловаріння”.

Як вариться “мило з нуля”?

Створення мила з нуля для миловарів більш цікавий і творчий процес. Тут до мила можна додати, окрім лугів, майже абсолютно будь-який інгредієнт. Хоч на вигляд такий продукт не буде настільки красивим та барвистим, але воно – надзвичайно корисне для шкіри.

“Мило з нуля – це дуже творчий, довгий, серйозний процес. Починається він з “створення рецепту”: з чого його робити. Дивишся які масла є в наявності, їх кількість, і що, взагалі, хочеш отримати в результаті”.

Для точного розрахунку потрібної кількості складових для мила, Олена використовує “мильний калькулятор”, на якому розраховує все до найменших деталей і вже після цього починається головне – миловаріння. Цей процес жінка порівнює з певною магією – вона стоїть і чаклує над своїм “зіллям”:

“Після того, як ми розчинили луги, їм треба охолонути. Доки вони охолоджуються, змішуємо масла, згідно з рецептом, через сито наливаємо все у блендер і змішуємо. У результаті отримуємо консистенцію, схожу на тісто, воно завжди таке приємне, таке смачне на вигляд, аж хочеться з’їсти. Потім вже можна додавати барвники, по бажанню, але в натуральне мило, я вважаю, цього робити не потрібно. Мило з барвниками ми можемо купити і в магазині”.

У мило з нуля можна додавати трави, сіль, цукор та і все, що можна уявити в милі. Після розлиття по формах, чекати потрібно щонайменше добу (а то і дві-три) до отримання готового продукту:

“Залишається чекати, два-три тижні, доки мило дозріє: з нього випаровується вода і воно стає більш мильним. Якщо говорити про “мило з нуля”, то в ньому води тільки до 30%. Воно не буде давати багато піни, але слугуватиме довше”.

Готувати таке мило можна двома способами: гарячим та холодним. Мило виготовлене гарячим способом більш ніжне на дотик та більше намилюється, на відмінну від мила приготованого холодним:

“При холодному способі ми мило не варимо, а лише розігріваємо компоненти до однієї температури і змішуємо. А гарячий спосіб трохи інший: коли змішуємо масла і луги, ми варимо мило дві-три години при температурі 80 градусів на водяній бані, постійно помішуючи. Після цього  додаємо пережир, необхідну кількість масла (яке зробить мило кориснішим), розкладаємо по формах і вже через добу можна користуватися”.

“Мило з нуля” може відрізнятися за поєднанням видів олій (масел):

“Найпопулярнішим є оливкове мило, до складу якого входить оливкове масло, луги і вода – все. У нього є недоліки: воно не дає піни та має желеподібну текстуру, миловари використовують термін “сопливість”. Але воно може використовуватися з перших днів життя і не щипає дітям очі. Це ідеальний варіант для новонароджених та тих, у кого алергія або ж чутлива шкіра”.

“Мило без запаху – вищий пілотаж”

Мило ручної роботи в результаті може дати несподіваний ефект: колір, консистенцію та запах вирахувати неможливо. Але додавати до мила можна багато різних і дивних речей.

“Коли дістаєш мило із форми для нарізки, радієш і дивуєшся результатові. Вгадати, яким воно вийде, неможливо – це завжди несподіванка, – розповідає Олена, – Коли заходиш на кухню, тобі хочеться додати до мила усього і побільше. Одне із моїх улюблених мил, які я виготовляю, це солене мило. Туди береться половина солі та половина масел, тобто вона на 50% складається із солі. Це один із тих видів мила, який є лікувальним”.

Для мила з нуля Олена намагається знаходити природні барвники, які будуть не тільки віддавати колір, а ще й аромат та корисні речовини:

“Мені мама з дачі привозить різноманітні травки, з якими я експериментую і намагаюсь додати в мило. В “милі з нуля” є луги (вони виїдають більшість кольору), саме тому натуральне мило переважно коричневого, жовтуватого чи сірого кольору. Тому завжди хочеться знайти натуральний барвник, який би не реагував з лугами і віддавав колір. Я вже декілька знайшла, наприклад, кропива. Вона дає насичений зелений колір. Чорний колір утворюється з полину. Часто намагаються додавати до “мила з нуля” органіку, наприклад, молоко. До мила з основи додавати молоко ні в якому випадку не можна, а от у “милі з нуля” воно буде доречним, адже слугує для пом’якшення шкіри”.

Аромат – одна із характеристик, на яку ми звертаємо увагу під час вибору мила. Дуже важливо, щоб запах не набридав і позитивно впливав на самопочуття та здоров’я людини. Запах для мила з основи можна створювати, додаючи віддушки чи ароматизовані масла, а от “мило з нуля” буде пахнути так, як ароматизують його компоненти на початковому етапі.

“Запах у мила з основи повністю відсутній. Виробник потурбувався щоб запах був мінімальним, аби до основи можна було додавати ефірні масла. А от запах “мила з нуля” змінити не зможемо, адже штучних барвників до нього не додаємо. Звісно, луги можуть вносити певні корективи, але ж ми не знаємо які”.

Мило з мінімальним ароматом вважається більш корисним для шкіри, оскільки немає шкідливих ароматизаторів. Існують навіть такі, які не мають запаху взагалі. Це, за словами Олени, вищий пілотаж:

“Якщо додавати масла, які не мають аромату (наприклад, кокосове), то мило не матиме запаху взагалі. Ось це я називаю вищим пілотажем. Зараз пахне все: шампуні, креми, дезодоранти тощо, а якщо ще й мило матиме аромат, то, як на мене, утворюється така собі “какафонія”. Саме тому своє мило я намагаюся створювати з мінімальним ароматом. Вже потім можна додавати різні масла і ароматизатори”

Сало, бургери, мандарини, помада та інші форми мила

Мило з основи можна створювати у формі різних фігур, наприклад, тварин чи квітів. Для цього застосовуються пластикові та силіконові форми. Мило з нуля, зачасту, готують у формі, придатної для постійного і зручного користування.

“Найпростіші форми для виготовлення мила – пластикові. Вони зручні, простенькі, не дорогі. Можна також використовувати форми для випікання (силіконові), пластиковий посуд, загалом, будь-що, що підходить під формочки для мила. Нам, миловарам, доводиться в якості формочок застосовувати будь-що, навіть такі речі, які до цього зовсім не призначені”.

Олена розповідає, що робити мило можна з будь-яких підручних засобів, наприклад, пластикових пляшок, журналів, кіндерів, пляшечок з-під ліків тощо. Можна навіть робити мило без форм:

“Але вищий пілотаж – мило з основи без спеціальних форм. І в мене вже є своє маленьке досягнення – мило у формі помади, що відкривається. Довго думала, як же це реалізувати, ламала голову і, як кажуть, “все геніальне – просто”. У цьому мені допомогли звичайні шприци. Звісно, можна купити спеціальний силікон, але ж це не так цікаво, тому що це однотипний процес: залив, витягнув і готово. А тут потрібно ще думати, розраховувати до найменших деталей, такий собі конструкторський метод. Є і 3D форми, але з ними важко працювати, тому що вони закриті і складно попадати в ту чи іншу точку. Це, наприклад, ведмедики, овечки і різні-різні фігурки тварин. Загалом, як для мила з нуля, так і мила з основи потрібні певні форми”.

Зараз дуже популярні “їстівні мила” – мило у вигляді продуктів харчування. Завдяки реалістичності їх вигляду, іноді виникають смішні ситуації з милом у вигляді сала чи гамбургера.

До речі, про сало. Колись Олена зробила таке мило у подарунок для знайомого. Подарунок чекав на свого майбутнього господаря у заскленій шафі. Коли знайомий побачив це мило, то чоловікові Олени доводилося пояснювати другу, чому він зберігає мило у шафі.

Це один із “не дуже смачних” випадків, які сталися через надмірну реалістичність виробів Олени:

“Я колись робила таке мило-тістечко, ми його подарували колезі з роботи і вона, можливо трохи не розуміючи що саме їй подарували, відкусила шматок. Також, у мене є таке собі мило (одне з улюблених)  у формі мандарину, яке дуже схоже на справжній. Ще я робила скраби для обличчя у вигляді цукерок, і теж майже з рота не виймала у чоловіка, бо має дуже реалістичний вигляд”.

Якщо займатися миловарінням, то треба бути готовим до постійних смішних ситуацій та жартів з боку родини та друзів.

“У нас, серед миловарів, ходять певні жарти щодо цього. На кшталт, що у нас, миловарів, у сім’ї перед тим, як щось з’їсти запитують: “А це не мило? Чи не збираєшся це до мила додавати? Це можна їсти?”.  У мене вдома точно так”, – розповідає Олена

Для себе Олена обирає тільки корисне і натуральне мило, яким користується і в господарстві.

“Одним із мил, яким я надаю перевагу, є господарське мило. Я не користуюся засобом для миття посуду – тільки господарське мило. Колись спробувала користуватися купленим милом, але тут же зрозуміла: потрібно варити самій. Від того відразу починає пересихати шкіра, з’являється дискомфорт. Так, посуд дійсно відмивається, але не краще ніж моїм, домашнім. Воно, до речі, не сушить шкіру. Я намагаюся, щоб у мене окремо було мило, яке б очищувало, змивало бруд, окремо господарське і, звісно, крем для догляду. Для себе також виготовляю помади”.

Міфи про мило та його магія

Інтернет перевантажений різними цікавими рецептами приготування мила та його майже магічними властивостями. Але Олена спростовує деякі перебільшення, щодо чарівної сили мила ручної роботи:

“Я, як справжній миловар, поціновувач і прихильник мила, можу вже спокійно розвіювати деякі міфи, пов’язані з милом ручної роботи. Наприклад, часто можна читати: мило ручної роботи – розгладжує зморшки, зволожує шкіру, омолоджує. Ну, це не зовсім правда. Чому? Мило створене винятково для того, щоб очищати шкіру: ні зволожувати, ні розгладжувати зморшки воно не може”

Але лікувальні властивості мило може мати, якщо додавати до нього корисні, а головне – натуральні речовини.

“Лікувальних мил є всього декількох видів: дігтярне (допомагає від лупи та зайвої жирності шкіри голови), соляне (робить те ж саме, плюс до того заживлює рани, порізи, прищики) та мила на основі лікувальних речовин – медичне мило. Медичне мило створювати, по-перше, набагато дорожче, по-друге, для нього потрібний окремий посуд”.

Хоч мило – це, на перший погляд, звичайний засіб очищення шкіри, Олена переконана, що воно може очищати не тільки від бруду, а і від негативних емоцій. І, якщо говорити про магічні властивості, то жінка впевнена, що мило може матеріалізувати будь-яке бажання, заговорене на нього.

“Соляне мило, як оберіг, може змивати негативну енергію, особливо після тяжкого дня чи невеликих конфліктів. Мені це дійсно допомагає, можливо, це самонавіювання, не знаю. Ще є таке мило, яке можна заговорити самим, наприклад, мило для схуднення. Його заговорюють, обов’язково на спадаючий місяць”

Миловаріння – дорого і небезпечно

Під час приготування мила потрібно ретельно дотримуватися техніки безпеки. Усі ділянки шкіри повинні бути закритими і захищеними від потрапляння на неї лугів. Бажано готувати мило в окремому приміщенні.

“Луги – дуже небезпечні речовини і, якщо вони потрапляють на шкіру, то опік гарантовано. Саме тому дотримується найжорсткіша система безпеки. Ідеальний час варити мило – коли вдома нікого немає. Але вже якщо так виходить, що потрібно працювати коли всі вдома, я кажу відразу: “Доки я не закінчу, на кухню не заходити!” І тут, звісно, через п’ять хвилин усім хочеться попити, поїсти, щось зробити на кухні – це традиція. Саме тому, до цього потрібно дуже уважно ставитися: стоїш, оберігаєш свої ці каструльки, баночки з розчинами”.

Сфера миловаріння, як і будь-яка інша, потребує чималого фінансування:

“Звісно, виготовлення мила це задоволення не з дешевих для нас, миловарів. І ми навіть ділимося між собою, як ховаємо чеки з магазину миловаріння, аби чоловіки не втрачали свідомість”, – жартує Олена.

Ціна на компоненти для приготування мила з основи та мила з нуля є різною, але загальна вартість все ж майже не відрізняється.

“Якщо брати мило з основи, то середня ціна десь 150 грн за кг – в залежності від виробника. Плюс потрібно додавати масла, барвники, віддушки. Я вже не купую дешеві компоненти, а беру дорогі ароматизатори. Що стосується мила з нуля, то там трохи інші об’єми масел (1 кг мила – 1 кг масел). На екзотичні види масел ціни починаються від 200 грн. Луги можуть коштувати приблизно 60-100 грн/кг (на 1 кг мила – 300 г луг).  Ефірні та доглядові олії я купую в аптеках або ж в магазинах косметики, щоб не замовляти в Інтернеті, до того ж ціни майже однакові”.

Окремо можна говорити про ціни на форми для приготування мила. Пластикові дешевші від силіконових, але слугують довше.

“Пластикові форми для мила коштують від 30 грн, а силіконові від 100 до 300 грн/шт. Припустимо, форма для виготовлення мила-чашечки коштує порядку 180 грн і використовується не дуже довго, адже розтягується і рветься”.

Мило-чашечка та форма для нього

Найдешевший і найпростіший спосіб виготовлення мила – із свинячого і яловичого жиру, – зізнається Олена. У нас купити цей компонент можна дешево. Але якщо готувати мило з дорогих і якісних речовин, то один шматок коштуватиме дорогувато.

“Колись робила з дорогих матеріалів, то в мене один шматок вийшов близько 70 грн, ще роки чотири назад. Ну це було мило з розряду “егоїстка” – коли ми додаємо все найкраще, для себе чарівної. Якщо ж порахувати по собівартості навіть тільки матеріали (я не беру до уваги апаратуру, газ та інше) то виходить задоволення не з дешевих”.

Окрім того, дорого коштують апаратура і спеціальний одяг для миловаріння:

“Обладнання, захисний одяг, посуд – все це теж потребує великих затрат. Зате у моїх рідних немає проблем з тим, що подарувати мені на свята, я все-одно піду собі куплю якусь каструлю, або ж замовлю щось для миловаріння”.

Велика кількість часу у миловарів йде на упакування свого продукту. Для того, аби економити на цьому, доводиться вигадувати і виготовляти власні коробочки.

“На те, щоб красиво упакувати іноді йде більше часу, ніж на саме приготування мила. Можна, звісно, замовляти коробочки, вони коштують 5-6 грн/шт”.

Не дивлячись на те, що заняття миловарінням потребує постійних витрат, виготовлення мила для Олени не є сферою прибутку, а тільки заняттям для душевного задоволення і улюбленим хобі. Усі заробітки жінка воліє витрачати на нові форми чи матеріали для миловаріння.

“Якщо мені вдається десь продати своє мило, я все одно іду і закуповую різні інгредієнти, формочки. У мене це нескінченний процес – прибутку ще не було жодного разу. Можна було б, звісно, поставити собі завдання продавати мило, але тоді це, такий собі, конвеєр і це вже робиться без душі. Для мене, все ж таки, миловаріння – це задоволення. А в гру вступають гроші, то з’являються певні рамки і простір для творчості звужується. В основному знайомі замовляють чашечки, мандаринки, іноді “мило з нуля”. І мені легше, коли я знаю куди прямує цей шматок, кому він призначений. Тоді зовсім по іншому йде робота”, – зізнається Олена.

Адже це мило, яке готується не для продажу, а для задоволення, і, звісно, додатковим бонусом є багаж цікавих історій про те, як хтось колись на смак скуштує мило…


Comments:

2 відповіді до “Миловар із Кропивницького: про мистецтво приготування мила, небезпечну магію та надмірну реалістичність “їжі””

  1. Ого. Я навіть побачив знайомий комплект мил, який отримав був у подарунок декілька років тому)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*