Сьогодні, 5 листопада, о 16.00 на сцені обласного академічного музично-драматичний театр ім М. Кропивницького покажуть виставу за А. Чеховим “П’ять пудів кохання” (“Чайка”).
Прем’єра вистави відбулася 21травня 2016 року. Режисер-постановник – Євген Курман.
“Існує така думка, що в історії людства є дві найважливіші п’єси. Одна з них – «Гамлет», інша – «Чайка». Хай наскільки така думка є суперечливою (бо, все ж, багатство людської духовності, явлене в різних творах протягом усієї історії, безмежне), щось в ній є, – розмірковує Євген Курман. – Цікаво, що «Гамлета» можна знайти в «Чайці»: Трєплєв та Аркадіна цитують сцену Гамлета та Гертруди, пізніше Трєплєв пародійно порівнює Триґоріна з Гамлетом – «слова, слова, слова…», сама вистава, влаштована Трєплєвим, подібна до сцени мишоловки з «Гамлета» та покликана спровокувати глядачів і відкрити їхню сутність, сюжетна побудова Гамлет – Гертруда – Клавдій – Офелія – Гораціо нагадують Трєплєв – Аркадіна – Триґорін – Зарічна – Сорін. «Звихнувся час… О доле зла моя! Чому його направить мушу я?» – запитує Гамлет, і, намагаючись виправити ці викривлення, гине сам, знищуючи все навколо.
Це все цікаві аналогії, але ми звернулися до «Чайки» не тому. Ми побачили в цій п’єсі дуже глибокі та важливі роздуми Чехова про щастя людини. Коли людина почувається щасливою? Що потрібно людині для щастя? І зовсім окрема тема – в чому щастя митця? У п’єсі зустрічаються два світи: світ, у якому живуть служителі мистецтва, і світ обивателів. І виявляється, що на людське щастя не впливає покликання або рід твоїх занять. Відомий письменник по-справжньому щасливий лише коли рибалить, а генерал на пенсії нещасний, бо за все життя, незважаючи на успішну кар’єру, так і не зробив те, чого прагнув. Поривання митця можуть розбитися об байдужість оточуючого світу, і разом з тим одна яскрава думка може докорінно змінити світогляд окремої людини. Ця п’єса і про складну діалектичну боротьбу між мистецтвом і життям. Життя намагається знищити мистецтво як час красу, а мистецтво відроджуючись, силкується перетворити життя у щось дивовижне, подібне на метаморфозу гусені у метелика.
Чайка – трагічна пташка. Подумаєш про неї, й одразу уявиться тобі: самотня в небі, летить над водою, немає твердої землі під нею і пронизливо кричить. Здається, так і людина – у найважливіші моменти життя – одна. Але так тільки здається. Бо тим людина і щаслива, коли не самотня.
Чому «П’ять пудів кохання»? Так охарактеризував свою п’єсу сам Чехов у листі до Суворіна від 21 жовтня 1895 року. І дійсно, погляньте самі: Медведенко кохає Машу, Маша кохає Трєплєва, Трєплєв кохає Ніну, Ніна закохана у Триґоріна, Аркадіна закохана у Триґоріна, Триґорін закоханий у себе, Шамраєв жадає Аркадіну, Поліна жадає Дорна… П’ять пудів кохання, в сучасній системі виміру майже вісімдесят кілограмів. Суто водевільна фабула. Тільки такий геній, як Чехов, здатен з такою тонкою іронією поглянути на життя.
Тож Чехов на сцені Театру корифеїв. І пам’ятаємо, що «Чайка» – це свята назва для театру як такого”.