Важливо

Не дочекавшись карети швидкої допомоги на Кіровоградщині помер чоловік

Фото dailylviv.com

Не дочекавшись карети «швидкої» у селі Попельнастому (Олександрійський район) пішов з життя 40-річний місцевий мешканець.

“Цю тему відтак обговорює чи не все село”, – не менш емоційно розповідає і сільський голова Олег Волянський. З його слів, у цій трагедії родичі померлого звинувачують саме недосконалість системи надання медичної допомоги, через що фельдшери не встигли вчасно прибути до пацієнта. Нарікають і на безглуздість медичних реформ, що тривають в Україні. Втім, якщо проаналізувати дану ситуацію, то стає зрозумілим: проблема набагато глибша. Про це й поговоримо.

Справа у тім, що уже півтора року Попельнастівська лікарська амбулаторія працює без лікаря Геннадія Бурлакова, який увесь цей час знаходиться в АТО. Фактично нових кадрів залучити неможливо. Немає законних підстав. Виходить, що реально першу медичну допомогу попельнастівці отримують тільки від працівників «швидкої» чи медичних сестер із місцевої амбулаторії. Їх там, до речі, троє. Але так стається, що в більшості випадків тяжких пацієнтів місцеві медсестри самостійно транспортують до Олександрійської ЦРЛ. І використовують для того санітарний автомобіль. Інакше вчинити й не можуть. Тим більше, якщо враховувати, що найближча станція «швидкої» знаходиться в 35 кілометрах від Попельнастого,  у сусідній Червоній Кам’янці. Її послугами мешканці згаданого села користуються не часто. Але у цей невеликий перелік потрапив і випадок з 40-річним чоловіком.

“Біда у тім, – пояснює сільський голова Попельнастого Олег Волянський, – що по розбитих дорогах на старій «швидкій» до нашого села медики їдуть мінімум 40 хвилин, а то й годину. А ще ж треба враховувати час транспортування  в Олександрійську ЦРЛ. А це додаткових практично півтори години. Тому доводиться нам використовувати свій транспорт. І в таких умовах говорити про виконання нормативів  надання екстреної медичної допомоги селянам не доводиться. Хоча по сільській місцевості «швидка» до пацієнта має прибути за 20 хвилин. Та тільки не у нашому випадку”.

Цю ситуацію коментує і фельдшер з Червонокам’янської станції «швидкої» Тетяна Тріщук. За її словами, медики завжди намагаються зробити все можливе, однак інколи й справді безсилі. На даний час, як каже фахівець, Червонокам’янська станція екстреної медичної допомоги обслуговує фактично сім сільських рад. У тому числі Попельнастівську, Долинську, Улянівську, Михайлівську, Пролетарську, Червонокам’янську та частково Добронадіївську. Це, загалом, одинадцять населених пунктів (а саме Ялинівка, Червона Кам’янка, Травневе, Долинське, Попельнасте, Улянівка, Тарасівка, Зелений Барвінок, Тарасово-Шевченкове, Пахарівка та Михайлівка). Тоді як загальний радіус обслуговування  – 35 кілометрів. Працює на території чотири досвідчених фельдшери.

На виклики вони виїздять на старому УАЗі, хоча й вважають, що машина більш-менш нормальна. Найбільшою бідою для фельдшерів є бездоріжжя. Хоча навіть з урахуванням таких особливостей території за добу вони встигають опрацювати 5-6 викликів. І, як каже Тріщук, випадків, коли б не встигли прибути до пацієнта, практично не буває.

“До хворих намагаємось прибути вчасно, але наскільки це можливо технічно, – акцентує медик. –  Що ж стосується мешканця Попельнастого, то у нього, за висновками судово-медичної експертизи, була гостра коронарна недостатність. З таким діагнозом врятувати людину досить складно. Тим більше ішемічна хвороба часто протікає безсимптомно, людина не знає про патології серця, не звертає увагу на легкі напади. У результаті хвороба прогресує і призводить до ускладнень, без лікування яких часто наступає раптова смерть, як і сталося в даному конкретному випадку”.

Інше ж питання, чи не спричинить нове медичне реформування ліквідацію існуючих станцій швидкої. А їх, як відомо по району не так і багато, всього чотири –  Червонокам’янська, Новопразька, Приютівська тастанція швидкої при ЦРЛ. Хоча згідно з нормативами в районі їх має бути лише три. Свого часу чиновники та керівники районної медицини відстояли право на існування ще однієї станції. І нині сподіваються, що відтак сучасна реформа поліпшить існуючий стан речей. Хоча впевненості, звісно, немає.

Текст взятий з блогу Наталі Луценко.

Публікацію підготовлено спеціально для Олександрійського районного часопису “Сільський вісник”.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*