Важливо

Історична реконструкція: у Кропивницькому відтворюють середьовіччя

Із твердженням, що минуле не повернути, ці люди якщо й погоджуються, то не на всі 100%. Учасники клубів історичної реконструкції по всьому світу повертають до сьогодення атмосферу минулих сторіч, відтворюючи одну з найромантичніших епох в історії людства – середньовіччя.

В ексклюзивній бесіді кропивницький реконструктор Ігор Омельянчук розповів «Новій газеті» про особливості свого захоплення, про те, наскільки сильними та болючими є удари від справжньої, хоч і затупленої, холодної зброї та чому сьогодні історична реконструкція в Україні переживає не найкращі свої часи.

Історична реконструкція – це процес відтворення елементів побуту та озброєння певних історичний періодів. У світі він зазвичай відбувається у вигляді фестивалів, на які з’їжджаються люди в автентичних костюмах та обладунках, влаштовуючи  справжні історичні табори. В Україні цей феномен також доволі поширений, хоча, як зазначає співрозмовник, і не має належного медійного висвітлення. Впродовж теплої пори року (з весни по осінь) подібні фестивалі проводяться у нашій державі ледь не щотижня, залучаючи іноді по кілька сотень учасників. Як спортивна дисципліна реконструкція історичного середньовічного бою охоплює період ХIV – XV ст. і на світовому рівні офіційно визнана видом спорту. В Україні ж вона й досі обділена увагою, хоча наші лицарі нічим не гірші за іноземних. Зокрема, українська збірна на міжнародному фестивалі історичної середньовічної реконструкції «Битва Націй», що проходив у Празі, посіла друге місце з-поміж представників 35 країн світу.

У Кропивницькому клуб історичної реконструкції функціонує вже давно. Свого часу їх у нашому місті було навіть два: клуб «Хижак», членом якого був Ігор, та клуб «Спарта».

«Ми починали у Гаю Десантників. Збиралися там, били один одного палицями, а потім для тих, хто залишився, це переросло в історичну реконструкцію», – розповідає Ігор Омельянчук.

Своє захоплення хлопець називає логічним наслідком занять єдиноборствами. На жаль, з часом клуб «Хижак» розформувався, оскільки в ньому залишилося всього три людини. Тому сьогодні «хижаки» тренуються зі «спартанцями», ряди яких теж поріділи за останні роки.

«Якщо нас усіх зібрати зараз, то, можливо, й отримаємо десять чоловік», – додає хлопець.

Розповів реконструктор і про причини цієї ситуації.

«Займатися історичною реконструкцією починають у студентські роки, коли багато часу, мотивації та бажання. З часом, коли люди закінчують ВНЗ, у них стає більше ресурсів, але водночас менше часу і, можна сказати, мотивації. Тому залишаються найстійкіші. Також варто розуміти, що зараз важче почати займатися цим у фінансовому плані, ніж 7-8 років тому. Тоді за свою стипендію я міг дозволити собі раз на півтора року оновити своє обмундирування, їздити на фестивалі. Сьогодні усе це значно подорожчало», – зазначає Ігор.

Так, за дев’ять років існування історичного реконструювання в Кропивницькому в обладунках і зі зброєю в руках залишилися лише найстійкіші, для яких колись студентське захоплення переросло у щось більше. Серед діючих учасників клубу є дизайнер, IT-шник, працівник «Нової пошти» та декілька студентів. Кожен із них знайшов у цій спортивній дисципліні щось своє. Ігор Омельянчук говорить, що особисто для нього історична реконструкція встигла стати стилем життя.

«Це справа, якою я займаюся і без якої не можу жити. Звісно, я не їжджу на кожен турнір, але розумію, що для підтримка доброї форми я маю за рік відвідати хоча б п’ять турнірів і посилено готуватися до них», – говорить він.

Всі кропивницькі лицарі зайняті люди, але знаходять час, аби хоча б раз на тиждень зібратися на тренування. Зазвичай на них відпрацьовується техніка бою, проводяться спаринги та робота зі снарядами-балдами – підвішені скати, по яких треба бити зброєю (аналог боксерської груші – Ред.).

Окремо варто розповісти і про підготовку до занять військово-історичною реконструкцією. Головною умовою для позитивних результатів у боях є добра фізична підготовка. Інакше, за словами Ігоря, багато у цьому виді спорту «зловити» не вдасться.

«Необхідно, аби організм був пристосований до ваги обладунків. Не обов’язково бути дуже сильним, просто треба уміти витримувати цю ношу», – зазначає хлопець і додає, що для цього необхідно займатися у тренажерному залі.

У часи окремого існування клубу «Хижак» його учасники відтворювали образи азіатських кочових народів – тимуридів та золоординців кінця ХIV – початку XV ст. Сьогодні ж об’єднання із двох клубів реконструює лицарів Європи середини ХIV ст. Сам Ігор представляє італійського лицаря. Зі зброї надає перевагу дворучній сокирі, або ж алебарді, іноді використовує щит і меч.

Повне обмундирування разом зі зброєю важить близько 25 кг залежно від матеріалу, з яких вони зроблені.

«Утім, варто розуміти, що це не гиря і її не треба в руках носити. Це вага, яка рівномірно розподілена по вашому тілу. Вона не давить зверху, тому не сковує ваших рухів. Рухатися і битися можна зі своєю звичайною швидкістю, єдине – втомлюватися ви будете швидше», – підкреслює реконструктор.

Перед новачками, котрі виявляють бажання спробувати свої сили у цій діяльності, виникає декілька перешкод, подолавши які, можна вийти на пристойний рівень. По-перше, обладунки і зброя – це досить нестандартне навантаження. За словами Ігоря Омельянчука, фактично ніхто із бійців не вміє активно рухатися з додатковою вагою.

«Ті ж самі боксери, кікбоксери вміють рухатися, у них гарна витривалість, але якщо одягнути на них обладунки, їхня батарейка дуже швидко закінчується, адже вони по-особливому відчувають своє тіло і не звикли, що на них щось давить», – говорить хлопець.

Ще однією умовою гарних результатів є уміння берегти сили, тобто вести бій таким чином, аби не робити жодних зайвих рухів.

«З амуніцією особливо не пострибаєш: м’язи зіб’ються і все», – резюмує Ігор.

Усі необхідні навички здобуваються із часом та досвідом, інша справа, що не кожен ладен витримати поставлені перед ним випробування.

Обладунки і зброю для історичної реконструкції можна дістати двома шляхами: придбати або ж виготовити самому. Власноруч Ігор зробив два комплекти обладунків і продовжує займатися конструюванням і сьогодні, хоча значно менше.

«Зараз я більше купую, займаюся реконструкцією для того, аби змагатися, але є й люди, котрі лише реконструюють обладунки та шиють одяг», – говорить Ігор.

Як зазначає реконструктор, усі новачки починають із виготовлення власного обмундирування.

«На середньому рівні тут немає нічого складного. Багато елементів екіпірування можна зробити в гаражі при наявності стандартних інструментів і базових навичок роботи з металом. Звісно, білі лати новачок не зробить, але базові елементи йому цілком під силу, – зазначає хлопець.

За його словами, багато хто думає, що може виготовити обладунок за місяць, однак насправді на це піде значно більше часу. А придбання повноцінного екіпірування в сьогоднішніх реаліях – задоволення не із дешевих. Далеко не найкращі обладунки коштують від 1000 доларів.

Особливо видовищними виходять в результаті усіх тренувань самі бої. У масових боях січа триває до того моменту, як бійця зіб’ють із ніг. Причому зробити це можна будь-яким способом. Середня тривалість бою для одного бійця складає півтори дуже активних хвилини. Якщо говорити за професійні турніри, то в них бої відбуваються в три раунди по дві-три хвилини залежно від федерації. Побувавши на одному із таких турнірів, кореспондент «Нової» помітив, що удари повинні бути дуже болючими, адже часто після чергового удару сокирою чи мечем можна було бачити, як відлітали дрібні деталі натільного захисту бійця. Про це ми також поспілкувалися з Ігорем.

– Це контактне єдиноборство, і всі б’ють на повну силу. Ніхто нікого не жаліє. Звісно, в історичній реконструкції є показові виступи, але по своїй суті це бойова хореографія. У нас же це спортивна дисципліна, тому б’ють добряче. Усі думають, що якщо ми б’ємося на залізній не заточеній зброї, то це дуже травматично. Насправді ж це не так. Травми виникають, але зазвичай через проблему обладунків. Паралельно я займаюся кікбоксингом, то можу сказати, що в ньому травм більше, ніж у реконструйованих боях. При правильному підході, підігнаних обладунках і нормальних тренуваннях – травм майже немає. Це можуть бути подряпини, синці, але серйозні травми, такі як переломи, бувають при дірках в обладунках чи якихось незахищених ділянках. Якщо все ціле, то шансів отримати травму тут набагато менше, ніж у тому самому боксі чи кікбоксингу, – розповідає співрозмовник.

Через брак часу у кропивницьких реконструкторів у нашому рідному місті вони не влаштовують фестивалів та турнірів. Утім, їхні двері завжди відчинені для новачків, котрі виявили бажання спробувати свої сили.

«Ми завжди допомагаємо новачкам із обладунками, даємо поради, мотивуємо, аби вони їздили з нами на фестивалі», – говорить Ігор Омельянчук.

У найближчих планах для наших середньовічних лицарів – чемпіонат України в середині вересня у Києві, де зберуться найкращі бійці з усієї України.

Олег КОЗУПЛЯКА,фото автора


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*