Важливо

Визволитель Кіровограда відсвяткував своє 90-річчя

Учора, 19 травня, ветерану Другої світової війни, визволителю Кіровограда від німецьких окупантів Івану Братушку виповнилося 90 років.  Привітати героя з Днем народження представники Кіровоградської міськради. Вони побажали ювіляру здоров’я і ще довгих років життя.

До початку війни Іван Братушко закінчив перший курс Кіровоградського фельдшерсько-акушерського училища. А під час окупації перебував у своєму рідному селі Зелений Гай Знам’янського району. Разом з іншою молоддю села німці двічі відправляли його на роботу в Німеччину. Та обидва рази хлопцеві вдавалося втекти, після чого він переховувався.

– У грудні 1943 року, після визволення нашого району, польовий військкомат призвав мене до лав Червоної армії, – згадує ветеран. – Воював я в піхоті, спочатку в 230-му армійському стрілецькому, а згодом – у 310-му гвардійському стрілецькому полку 110-ї гвардійської стрілецької дивізії, а пізніше – у 575-му стрілецькому полку 233-ї стрілецької дивізії. Участь у бойових діях розпочав брати під час визволення Кіровограда. У місто ми увійшли з боку Лелеківки. Пам’ятаю зруйнований завод «Червона зірка» (на якому після війни відпрацював 26 років), частково поруйновані будинки в районі Новомиколаївки. Після Кіровограда разом зі своїм полком з боями пройшов територією України, Молдавії, Румунії (наш полк першим увійшов у її столицю Бухарест), форсував Дунай, визволяв Югославію, а потім – Угорщину.

      Найважчі бої, в яких брав участь фронтовик, відбулися в Молдавії під час переправи через ріку Реут – праву притоку Дністра, в Югославії при форсуванні Дунаю, а також в Угорщині.

Іван Братушко був двічі поранений. Першого разу в праву скроню – у бою під час форсування ріки Реут у квітні 1944 року. Після цього два місяці лікувався в госпіталі в Котовську. Вдруге – у праву ногу в лютому 1945 року в Угорщині. Після цього поранення ветеран одужував у госпіталі в румунському місті Тімішоара. Саме там його й застала звістка про перемогу.

Ветеран має багато нагород, серед яких – ордени Вітчизняної війни І ступеня, «За мужність» ІІІ ступеня, медалі «За бойові заслуги», якою він нагороджений за форсування Дунаю, «За визволення Белграда» та інші. Після демобілізації Іван Васильович оселився в Кіровограді, працював у народному суді до січня 1961 року. Потім перейшов на «Червону зірку», де розпочав трудитися учнем фрезерувальника, а закінчив – головою комітету профспілкової організації механоскладального цеху № 3.

За матеріалами сайту КМР.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*