Важливо

Кіровоградські журналісти училися писати про збройний конфлікт в Україні (ФОТО)

Історії військових, полонених, переселенців, покадрові і фрагментарні віднедавна ставали частиною нашого видання. Ми говорили про сепаратизм й гуманітарну кризу, про складність людських стосунків, що повсякчас змінюють наше буденне й професійне життя. Наскільки ж нам це вдається якісно, про такі здавалося б неоднозначні і водночас наболілі теми, говорили й міжнародні та вітчизняні експерти, – журналісти-розслідувачі, дослідники, письменники, філософи. Діалог тривав у рамках тижневих навчань «Підтримка конфліктно-чуттєвої журналістики в Україні», що пройшли в Києві за підтримки ОБСЄ. Серед учасників був і кореспондент Першої електронної.

Якими тонкощами медійної справи з початківцями ділились професіонали, адже вели навчання добре відомі українські репортери – Андрій Куліков, Оксана Романюк,  Анастасія Станко, а також їхні іноземні колеги: британці Крофтон Блек, Деніел Тріллінг та Оуен Хасерлі, американець російського походження Кіт Гессен,  новозеландка Емма Білз, француженка Валерія Коста й інші. Від теорії до практики професіонали аналізували тему «розуміння конфлікту» та дотримання етичних норм під час роботи в зоні бойових дій і роботи в тилу з постраждалими. Також порушували питання дискримінації та сегрегації, і окремо – журналістських розслідувань.
Здавалося б, все почуте – то й прості, й банальні речі, але вони тісно переплітаються з вищим пілотажем журналістики. І якщо їх узагальнити, то професійне жодним чином не може бути відмежованим від гуманності і людяності. Та й висвітлення конфлікту ніколи не є однозначним. Тому ділити людей у пост-конфліктній спільноті на «гарних» і «поганих», «своїх» та «чужих», професіонали не радять. А  навпаки наголошують на тому, що в зоні конфлікту щонайбільше вистачає чуток, паніки та міфів, які варто розвіяти, розтлумачити, показавши інший бік медалі. З того й напрошується: бути універсальним журналістом в таких умовах зовсім не просто. Вміння різко виходити зі скрутних ситуацій, стриманість та лаконічність – залишаються найважливішими якостями для грамотного фахівця. Підтвердженням таких думок слугували реальні історії з практики репортерів-міжнародників.
Так, зокрема, британський журналіст українського походження Даніель Тріллінг, ділився фаховими напрацюваннями у питаннях висвітлення міграції на кордонах ЄС. Говорячи про українців, він зазначав, що більшість покидають свої домівку, не як біженці, а як шукачі високооплачуваної роботи, трудові мігранти. Різні історії, часто неоднозначні і достатньо складні, лягали в основу його публікацій. Не один рік британець глибоко вивчав дану тему, а певний період навіть висвітлював конфлікт в Україні. Тому й колегам він радить більш помірковано підходити до складних тем. Не завжди вишукувати в них лише сенсацій, а все-таки дослухатися до обох сторін конфлікту. Порівнювати факти і аргументи. Дотримуватись нейтралітету, не створюючи напруги.
Паралелі з конфліктом на сході України і своєю професійною діяльністю в Сирії проводила і журналістка-фрілансер з Нової Зеландії Емма Білз. Останнє десятиліття вона працює на півдні Туреччини. Головним фокусом її професійної діяльності залишаються найгарячіші точки світу – Ірак та Сирія. Розвиток конфлікту у цих країнах вона висвітлює з 2011-го. Власне цей непростий досвід підштовхує Емму допомагати й іншим журналістам. Тому їй, як нікому, було чим поділитися з українськими колегами.
Вузькоспеціалізовані аспекти своєї повсякденної роботи уміло демонстрував також і британець Крофтон Блек, який працює розслідувачем у більше ніж двадцяти країнах світу. Він, зокрема, поділився досвідом щодо надання допомоги при зборі, обробці та оприлюдненні чутливої інформації. А також розповів про реалізовані проекти щодо вивчення діяльності ЦРУ в програмах видачі та обміну ув’язнених та їх допитів. Крофтон професійно займається обробками даних, які приховують спец-служби різних країн світу. На його рахунку численні рослідування щодо порушення прав людини під час війни та військових операцій.
Окрім того, власні напрацювання в феномені повалення монументів в революційні періоди озвучив всесвітньовідомий дослідник в питаннях архітектури, британець Оуен Хасерлі. Коментував, приміром, «ленінопад» і декомунізацію в Україні, а також противаги контрмонументів та авторитарного мистецтва. На його переконання, говорити сьогодні про існуючі тенденцій в архітектурі дуже важливо, адже люди не завжди розуміють наслідки конфлікту, вважаючи, що позбувшись монументів – змінять ідеологію і політичний режим, але це не змінює їхню ментальність.  «Монумент, безперечно, символізує ідею, епоху, то можливо треба по іншому підійти до зведення культури, або просто загорнути її в іншу історію», – наголошував британець. Парадоксом для нього виявилося й те, що до Революції гідності в кожному українському містечку був Ленін та Шевченко. А в деяких містах, зокрема, Запоріжжі та Львові, успішно «приживались» контрмонументи, які викликають історичний «тролінг» (це зокрема, монумент Й. Сталіну та  С. Бандері).
Підсумовуючи захід скажу, що робота з експертами стала практичним посібником для всіх нас – журналістів-початківців. Хоча у цій яскравій та широчезній палітрі знань вистачає елементів, які нам ще треба напрацювати…

Наталія Луценко для Першої електронної


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*