До складу робочої групи з декомунізації в Олександрії належать щонайменше дві особи, які так чи інакше пов’язані з Комуністичною партією України. Про це Першій електронній повідомила прес-служба Громадянського руху “Відсіч”.
Міську робочу групу з реалізації положень Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» створили рішенням міськвиконкому ще 16 липня. Однак, перше її засідання провели лише 13 листопада.
На групу поклали завдання підготувати пропозиції для міської влади щодо здійснення декомунізації в місті. Станом на перші числа грудня, відбулося чотири засідання цього дорадчого органу, під час яких члени групи встигли ухвалити пропозиції перейменувань низки назв вулиць, провулків і площ міста, що містять комуністичну пропаганду.
До складу робочої групи з декомунізації долучили Івана Миколайовича Бугайченка, одного з помітних представників Комуністичної партії України в Олександрії, що обирався від цієї партії до міськради у 1998 – 2002 та 2006 – 2015 роках, тобто був депутатом від Компартії і на момент створення, та навіть перших засідань робочої групи. Така людина, очевидно, не може здійснювати декомунізацію, оскільки має кричучий конфлікт інтересів. Він, своєю чергою, призведе до саботажу й профанації всього процесу зсередини. Варто також відзначити, що у червні 2014 Іван Бугайченко під час засідання сесії міської ради у своєму виступі заявив що “Майдан – це терористи”, а “на Сході – влада оголосила війну власному народу”.
Окрім того, у складі робочої групи є Олександр Іванович Піщанський, який включений до неї як голова Олександрійського осередку “Союзу радянських офіцерів”. З 2009 року він є членом міськвиконкому, куди увійшов за поданням КПУ. “Союз радянських офіцерів” тісно пов’язаний з Компартією, займав з нею один і той самий офіс – невеликий будинок в центрі міста на вулиці Діброви, 44. “Союз” регулярно проводить спільні з КПУ заходи і акції. В тому ж офісі у березні 2014 оголосили про створення комуністичної самооборони “Народна дружина” в Олександрії. Олександр Піщанський у березні 2015 був активним учасником акції КПУ на центральній площі міста.
Бугайченко і Піщанський є одними з найактивніших членів робочої групи. Вони постійно висувають пропозиції щодо перейменувань і активно їх просувають, вдаючись до демагогічної та популістської риторики. Ці двоє загалом мають значний вплив на робочу групу. Пропозиції Олександра Піщанського пов’язані переважно з “Великою Вітчизняною війною”, найменуванням на честь Героїв Радянського Союзу, Герої Праці, власників високих радянських нагород, тощо. Це при тому, що наразі в місті й так близько чверті назв пов’язані з офіційним радянським культом “Великої Вітчизняної”. Натомість, майже відсутні назви, на честь подій української історії, особистостей, що боролись за незалежність України. У своєму нещодавньому інтерв’ю “декомунізатор” Піщанський також заявив, що після перейменування мешканцям доведеться за власні кошти переоформлювати документи на право власності. Такі заяви не відповідають дійсності і є яскравим проявом спроби саботажу декомунізації.
Пропозиції Івана Бугайченка найчастіше асоціюються з російською радянською піснею “Пройдусь по Абрикосовой, сверну на Виноградную…”, проте суть та сама – не допустити нічого, що хоч якось суперечить радянській комуністичній ідеологічній парадигмі, навіть якщо це тісно пов’язано з історією та культурою Олександрії. Таким чином робоча група ухвалила пропозицію про перейменування вулиці 70 років Жовтня на 70 років Перемоги, появу назв вулиць: Абрикосової, Виноградної, Яблучної, провулків: Тихий, Аграрний (в центрі міста), Серпневий, Вересневий. Чого очікувати далі? Появи провулка Жовтневого?
Нагадаємо, головне завдання декомунізації – викорінення символів тоталітарної комуністичної ідеології, якими переповнені українські населені пункти. Мета – не допустити в майбутньому повторення жахіть комуністичної диктатури. Очевидним є також те, що декомунізацію не можуть проводити представники Компартії, так само як, як у післявоєнній Німеччині, нацистів не могли допустити до денацифікації. Однак, маємо те, що маємо.