Важливо

Андрош Ваш: “Нинішні події в Україні перегукуються з тими, що були свого часу в Чехословаччині”

Світлана Листюк
Журналістка
Світлана Листюк
Журналістка

Події, що нині відбуваються в Україні, дуже нагадують те, що було в Чехословаччинні свого часу. Таке порівняння зробив 72-річний житель села Івано-Благодатне (Кіровоградський район) Андрош Ваш, який безпосередньо брав участь у воєнних подіях, що розгорталися в Чехословаччині. 

У розмові з кореспондентом Першої електронної газети Андрош Ваш відтворює все з особливими подробицями і не обходиться без порівнянь з теперішнім часом.

Андрош Ваш народився в роки Великої Вітчизняної війни на Закарпатті. Післявоєнний період він пам’ятає добре: навчався в школі, допомагав батькам, все тоді, каже, пробуджувалось, як після глибокого сну… У 1961 році його призвали до лав Радянської армії. Відслуживши три роки в авіації у Ворошиловграді, демобілізувався. Після повернення додому одружився. Проживав тоді неподалік від рідного дому, у сусідньому селі, там же народилась донька. Коли дружина Андроша була вагітна другою дитиною, чоловіка забрали у Чехословаччину. Тоді був 1968 рік.

«На той час радянські війська виконували інтернаціональний обов’язок за проханням керівництва Чехословаччини. Там були не лише наші, а й війська країн Варшавського договору», – уточнює Андрош Ваш.

Той день, коли його забирали до Чехословаччини, він запам’ятав на все життя. «Я проживав у сусідньому поселенні, тут же був приписаний, але повістка прийшла на мою стару адресу. Потім все відбувалося швидко. Викликали мене з хлопцями у сільську раду після 12-ої години ночі. І вже о шостій годині ранку ми були у Чехословаччині», – отак чоловік почав виконувати свій інтернаціональний обов’язок.

Спочатку Андрош був партизаном (на той час так називали призваних по мобілізації). Він розповідає, що тоді таких, як він, було більше ніж 8 тисяч і ледь не всі з Закарпатської та Миколаївської областей.

«Кілька діб доводилось під деревами лежати, добре, що осінь тоді була не дуже холодна. Але в кожного була своя ціль. Конкретного місця в нас для ночівлі тоді не було, ото з дерев гілки ламали, на них і спали», – розповідає про своє тодішнє партизанське життя Андрош Ваш, кажучи, що через деякий час його разом з деякими іншими хлопцями повезли на бронетранспортері в місто Брно.

Тут було не легко, відчувалась справжня воєнна сутичка, над головою свистіли кулі. «Я отримав поранення в живіт. Вистрелили, мені стало погано, тоді дивлюсь – кров. Там був госпіталь, то мене забрали туди на три дні, зашили рану, обмотали живіт і я пішов воювати», – розповідає чоловік.

Скільки б ще тривали воєнні сутички, якби обидві сторони не знайшли компроміс – чоловік не знає. Проте вище командування таки домовилося і хлопців, які виконували інтернаціональний обов’язок, відправили додому… За участь у військовому конфлікті в Чехословаччині Андрош Ваш отримав посвідчення учасника бойових дій. Відтепер він має знижку на оплату комунальних послуг та безоплатний проїзд у транспорті.

Андрош Ваш ці події пам’ятав завжди, але зараз їх згадує з особливим трепетом, кажучи, що нинішні події в Україні дуже перегукуються з тим, що було свого часу в Чехословаччині. «Ми жили (руський з українцем), як брат з братом, а зараз…», – тяжко зітхає ветеран.

Марія Нагай, Перша електронна газета

Поширити:

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*