Важливо

#ЗнімайРожевіОкуляри у Кропивницькому: чому пацієнтів не можуть забезпечити знеболювальними

Учора, 5 липня, у Кропивницькому у рамках інформаційної кампанії про доступ до знеболення відбувся форум “Знімай рожеві окуляри”. Під час заходу експерти з різних куточків країни розповідали про проблему доступу до знеболення для звичайних пацієнтів. Під час обговорення виникла суперечка між лікарями та експертами. Її причиною стала історія жительки Кропивницького, яка зіштовхнулася з цією проблемою і розповіла, з якими труднощами зіткнулася її родина у пошуках знеболювального для онкохворого батька. 

На початку заходу експерти розповіли про сучасний стан паліативної допомоги в Україні: близько двох тисяч пацієнтів щодня страждають від нестерпного болю, а двоє з трьох пацієнтів не отримують адекватного та доступного знеболення. Символічно під час заходу гостям роздали рожеві окуляри.

Про конкретний приклад отримання знеболювального розповіла жителька Кіровоградщини Юлія Бочарова-Туз, батько якої страждав від недостатньої кількості знеболювального. Батьку Юлії поставили діагноз -четверта стадія раку. Хоча напередодні лікарі довго не могли визначитись із діагнозом та направляли в різні медзаклади міста та області:

“Після рентгену все було зрозуміло: четверта стадія, і вердикт лікаря: “Нічого зробити не можна”. У той момент батько вже кричав від болю, плакала і моя мама. Ми попросили вколоти що-небудь, на що отримали відповідь, що вони не мають повноважень. Одразу ж виникає питання: вже поставлено діагноз –  больовий синдром, при чому такий, що це не тільки видно, але і чутно. Чому не можна вколоти знеболювальне? Я намагаюсь це виправдати тим, що, можливо, це який-небудь внутрішній документ чи ліків немає в наявності. То хоча б випишіть рецепт, але нам нічим не могли допомогти. Ти розумієш, що не можеш допомогти йому вилікувати рак, але знеболити ти ж можеш.  Схема його отримання виявилась непростою: ми їдемо додому,  далі хтось з родичів викликає дільничного лікаря, виписує рецепт. І аж потім ми їдемо знову у Кропивницький, тому що в квітні знеболювальне можна було замовити лише в одні аптеці області, отримуємо ліки і веземо знову назад. Звісно, після вмовлянь  та купи витрачених нервів все вийшло, але скільки часу на це пішло та скільки болю довелось витримати”.

Під час розповіді Юлії, у залі почалися бурхливі обговорення її слів. Лікарями міста сприйняли розповідь на особистий рахунок. Їхню позицію озвучила завідувач амбулаторією загальної практики сімейної медицини, головний міський терапевт Олена Баранова:

“Із паліативною допомогою ми працюємо постійно. У світлі нових постанов, можливість надавати її набагато виросла. Стосовно саме цього випадку, то ми серйозних проблем з наданням паліативної допомоги не маємо. Маємо закупки, великий об’єм знеболювальних засобів. Я хочу сказати, що онкологічні захворювання – це все-таки не інфаркт, не інсульт, не катастрофа за ступенем невідкладності. Онкозахворювання часто розвиваються поступово, а четверта стадія – це вже крайня стадія, якій передували захворювання людини. Мова йде про профілактику – щоб родичі звертали увагу на свого родича, на зміну його стану. І четверта стадія, коли людину вже кричущу від болю привозять в лікарню, то це рідкісний випадок”.

Громадський активіст, лікар-хіміотерапевт Андрій Гардашніков  намагався донести до обох сторін спільну точку зору, що всі повинні працювати хоча б для знеболення людини або покращення її стану, а таке критичне ставлення до реальної розповіді людини лише заважає побачити правдиву картинку:

“Жодного лікаря тут не було ображено. Коли пацієнти погодились розповісти про те, що вони пережили, то вони мають право говорити саме те, що вони хочуть донести. Ми повинні дослухатися до них. Я за спеціальністю – хіміотерапевт. Раніше також часто обурювався, коли хтось казав, що лікарі часто помиляються. Минув час, і я зрозумів, що, як виявилось, багато де я таки помилявся. Наприклад, деякі препарати можна було призначати лише з іншими, або навпаки – при поєднанні деяких будуть жахливі побічні ефекти. Тепер, коли кажуть, що хіміотерапевти помиляються, то я реагую спокійно, тому що розумію, що лікарі завжди вчаться, інколи помиляються, але вчаться. А якщо ось так агресивно сприймати критику в свій бік, то ми не зробимо краще для людей , їм буде лише гірше. Заради добра та миру, ми повинні прислухатися один до одного, мати зворотній зв’язок з пацієнтами, і саме тоді краще буде і для них, і для нас”.

Для наступного подібного заходу терапевт Олена Баранова запропонувала долучити лікарів районного рівня, щоб розмова була ефективнішою. Під кінець зустрічі гості змогли знайти спільну позицію, адже дві сторони працюють задля того, щоб допомагати людям.

“Думаю, що сьогодні ми все-таки допомогли зняти частині з вас рожеві окуляри. Можливо, яскраве світло вдарило дуже сильно, але очі вже починають звикати. Досить виправдовуватись, адже виправдання не допомагають і біль залишається, – зауважив представник КОВ ВБО “Всеукраїнська мережа ЛЖВ” Володимир Бочаров-Туз.

Про конкретні кроки для влади задля поліпшення ситуації поговорили наостанок. Організатори виділили такі рекомендації:

  1. Забезпечити щорічний розрахунок потреби у препаратах морфіну відповідно до положень наказу МОЗ України від 07.08.2015 “Про деякі питання придбання, перевезення, зберігання, відпустку, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я” № 494.
  2. Забезпечити доступ до адекватного  лікування  больового синдрому у паліативних пацієнтів у стаціонарних та амбулаторних умовах з використанням препаратів, закуплених за кошти місцевих бюджетів (в обсягах відповідно  до розрахованих потреб).
  3. Розширити аптечну мережу закладів, які мають відповідні дозволи на обіг наркотичних  та психотропних препаратів.
  4. Розширити мережі спеціалізованих відділень (хоспісів), запровадити служби паліативної допомоги вдома (виїзні мультидисциплінарні бригади), створення денних стаціонарів, у тому числі і недержавних, з умовами для забезпечення адекватного знеболення палативних пацієнтів.
  5. Забезпечити раціональне та ефективне використання бюджетних коштів у закупівлях медичних препаратів для знеболення паліативних пацієнтів закладами охорони здоров’я області.
  6. Забезпечити системне проведення навчальних семінарів для медичних та соціальних працівників Кіровоградської області  щодо надання паліативної допомоги та здійснення догляду (знеболення, лікування, медична, соціальна допомога,  догляд).

Аліна Маркіна, Перша електронна газета


Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*