Важливо

Свідок Голодомору з Бобринця: Від Сибіру мене врятувало сирітство (ФОТО)

Днями представники благодійного фонду народного депутата України Станіслава Березкіна “Добротвір” провели акцію “Поділися хлібом заради майбутнього” у Бобринецькому районі. Третій рік поспіль до Дня пам’яті жертв голодомору представники народного депутата провідують свідків тих страшних подій, записують їхні спогади для історії та передають їм хліб, як символ життя, достатку і благополуччя.

За плечима бобринчанки Ольги Агафонівни Лосінець дев’яносто років. А своє життя з самого дитинства пам’ятає, ніби всі ті події відбувалися вчора. Народилася в селі на Рівненщині. В два роки залишилася без мами. Далі її життя схоже на моторошну казку, в якій зла мачуха намагається знищити падчерку. Навіть читати це моторошно, а пережити?

Додому тато привів мачуху, яка усіляко знущалася над дівчам. Коли Ольга підросла, аби не ходила у школу, а працювала вдома, мачуха намазала їй очі господарським милом, щоб осліпла. Врятував її хрещений, який ста злотих не пошкодував, повіз у лікарню в місто, щоб лікар повернув Ользі зір. На жаль, повністю зробити цього тодішня медицина не змогла.

Дівчина так і не ходила в школу, не навчилася грамоті, жила то з бабусею, то з тіткою. Всюди було голодно, всюди її чекали найми. Усі голодомори вона пам’ятає, кожну крихту хліба через те цінує. Пройшла війну, партизанила, в 1946-му вийшла заміж. І знову працювала тяжко в колгоспі, дояркою, знає ранні підйоми, пізні повернення додому, де на неї чекала чималенька родина. Народила Ольга Агафонівна 4 дітей, тепер має 6 онуків, 8 правнуків, 5 праправнуків.

Нагороджена орденами Вітчизняної війни, “За мужність”, медаллю “Партизанської слави”, “За Перемогу над фашистською Німеччиною у війні 1941-1945 рр.”, медаллю “Ветеран праці”.

Сьогодні мешкає в дочки у Бобринці. Життя обділило її, сироту, в дитинстві та юності, але подарувало спокійну доглянуту старість біля рідних людей, у затишку і достатку.

Але ж спогади не зітреш з пам’яті. А в неї, на жаль, повертаються більше похмурі дні, пережиті страждання, поневіряння. Як їли, щоб вижити, траву, щавель. Як розкуркулювали тітчину родину і вивозили до Сибіру її дітей, де вони й згинули. Її тоді залишили, бо хтось сказав, що у цій сім’ї вона чужа, сирота. Про все це жінка розповідала за допомогою доньки в день, коли завітали до неї з хлібом-сіллю представники благодійного фонду народного депутата України Станіслава Березкіна “Добротвір”. Вже кілька років поспіль у шести районах області та в Кіровограді народний депутат проводить акцію “Поділися хлібом заради майбутнього”. Перед днем, коли вся Україна вшановує жертв голодоморів і репресованих, до ветеранів праці, свідків голодоморів в Україні, приїжджають представники “Добротвору” – поспілкуватися, вшанувати ветеранів, подякувати за сумління, відбудовану ними країну, їхніми вустами нагадати суспільству про страшні й гіркі сторінки в нашій історії, в якій, на жаль, сплелися воєдино і наш біль, і наш сором, і помилки влади, і мораль та аморальність людей, і героїзм народу, який усе виніс на своїх плечах, зміг дати життя, і десь на генному рівні передати свою любов до України новим поколінням.

 В ці дні на Бобринеччині представники благодійного фонду завітають майже до ста свідків голодоморів. Першою була бабуся Ольга. Її напутні слова – прості й сердечні: “Дай Бог вам, діти, і всій України, жити в мирі, радості многії літа, і щоб збереглася наша Україна”.

Зінаїда Пирля для Першої електронної газети

Фото Віталія Москалика


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*