Важливо

Медична реформа: рік повністю глухий

Мабуть, одна з найочікуваніших реформ нинішнього Уряду – медична – залишиться для переважної більшості українців невідчутною. Поки що ми лише спостерігаємо за скандалами навколо комітету з охорони здоров’я ВР та персони профільного міністра Олександра Квіташвілі і повідомленнями про те, яка катастрофічна ситуація склалася в системі вітчизняної охорони здоров’я. Інформація про низький рівень вакцинації дітей (згадайте скандал зі спалахом поліоміеліту на Закарпатті), гальмування процесу закупівлі ліків, епідемія туберкульозу та СНІДу – ці факти красномовно свідчать, що з виконанням славнозвісної статті 49 Конституції в Україні туго.

Із чого починати зміни, щоб рядки із Конституції про те, що «Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування» були не просто рядками, а відображали українську дійсність?

Фонди медичного страхування – європейська практика

Ентузіазм із приводу повністю платної страхової медицини, який висловлюють деякі українські експерти, не поділяють у країнах Заходу, в тому числі у США. Попри стереотипи про високий рівень соцзахисту в Америці, ця країна залишається єдиною економічно розвиненою державою світу, де охорона здоров’я і досі товар, недоступний усім автоматично. Американська страхова система дає сумні плоди: 15% населення (в окремих штатах − до 27%) не мають медичної страховки і, відповідно, позбавлені права навіть базового медобслуговування. Майбутня реформа охорони здоров’я, ініційована президентом Бараком Обамою, має поліпшити стан справ: держава наклала на роботодавців жорсткіші зобов’язання щодо оплати медстраховки для працівників, страховим компаніям заборонили брати більше грошей з громадян, які перебувають у групі ризику (наприклад, з хронічними захворюваннями), а вразливим верствам населення почнуть субсидувати страховку.

Читайте також: Дружина кіровоградського військового, яку збила машина, померла у лікарні

Разом із тим, у країнах Європи ситуація, коли людині відмовляють у медичній допомозі, якщо в неї немає страховки – взагалі неможлива. Як стверджують аналітики інформаційної кампанії «Сильніші разом!», у більшості європейських країн існує система обов’язкового медичного страхування. Її принципи схожі з українським принципом страхування, наприклад, у випадку безробіття: відрахування відносно невеликі і регулярно відраховуються із зарплати.

У Великобританії, де система охорони здоров’я вважається однією з найкращих у світі, Національна служба охорони здоров’я на 98,8% фінансується державою і соцстрахом. Тобто на плату за послуги, яка в певних випадках все ж стягується з пацієнтів, доводиться лише 1,2% загального фінансування. В основному за все платить держбюджет (близько 80%) і фонд соцстрахування (близько 19%). Якщо держбюджет наповнюється за рахунок податків, то соціальний страховий внесок платять безпосередньо громадяни: на нього припадає 21,5% всіх доходів фіскальної служби. У той же час, згідно з останніми підрахунками, в Україні 40% всіх витрат на медицину покриває в кінцевому рахунку пацієнт.

У Чехословаччині вже у 1990 році діяло обов’язкове медичне страхування. З’явилася низка страхових фондів, куди чехи платили свої внески. Їх розмір становив 13,5% зарплати та розподілявся між роботодавцем і працівником. Після розпаду країни більшість населення стала обслуговуватися в державній страховій компанії, решта користується послугами страхових фондів. У результаті реформування у 2012 році на охорону здоров’я пішло 7,4% ВВП Чехії, паралельно країна досягла одного з найвищих рівнів публічного фінансування охорони здоров’я.

В Угорщині Фонд медстрахування з’явився у 1993 році, але його коштів усе одно бракує для того, щоб повністю фінансувати охорону здоров’я – допомагає держбюджет.

У Молдові ставка щомісячного медичного страхового внеску становить 7%: половину платить роботодавець, половину − працівник зі своєї зарплати. Крім того, пацієнтам доводиться доплачувати окремо за деякі послуги і ліки. Але невідкладна та екстрена допомога доступна всім.

Читайте також: На Кіровоградщині не можуть поділити “золотого” Леніна (ФОТО)

Із чого має початися реформа в Україні

У березні експерти і чиновники розробили Національну стратегію створення нової системи охорони здоров’я, розраховану на 2015-2020 роки. У ній ідеться про введення обов’язкового медичного страхування. Як і в Європі, передбачається ввести «універсальний нестраховий пакет» медпослуг, гарантований для всіх. У ньому будуть базові послуги, які повинні бути доступні всім незалежно від рівня доходів: швидка допомога, щеплення, рідкісні або соціально небезпечні хвороби. Крім цього, розроблять соцпакет, що об’єднає ширший набір безкоштовних послуг для вразливих груп населення. Решта фінансуватиметься коштом обов’язкового медичного страхування.

Коли це буде втілено в життя − велике питання. Зараз доходи населення і без того вкрай низькі, і будь-яке збільшення відрахувань із зарплати українці сприймуть вкрай негативно. Можливо, саме через розуміння цього автори реформи вважають не на часі її введення.

Крім неї є ще й інші напрямки, над якими мали б працювати українські реформатори: це реорганізація системи надання медичної допомоги (оптимізація мережі лікарень і поліклінік, створення амбулаторій), оптимізація кількості медичних закладів, надання фінансової автономії медзакладам та боротьба з корупцією при закупівлі ліків.

Розгляньмо, що з цього має хоча б мінімальний відголос на Кіровоградщині.

Читайте також: Поради психолога демобілізованим військовослужбовцям та їх сім’ям

Як у Кіровограді відбувається медична реформа

Реформування галузі в Кіровограді розпочалося два роки тому, коли у 2013 році, виконуючи соціальні ініціативи президента Януковича, виконком затвердив перспективний план заходів із удосконалення галузі охорони здоров’я. Планом передбачалося розмежувати первинний і вторинний рівні медичної допомоги. На базі існуючої мережі закладів медицини міста були створені два центри первинної медико-санітарної допомоги як окремі юридичні особи на базі 5-ї міської поліклініки та Поліклінічного відділення комунального закладу «Центральна міська лікарня м. Кіровограда».

Загалом реформа передбачала підвищення доступності медичної допомоги населенню. Для цього планували чітко розмежувати первинний, вторинний і третинний рівні медичної допомоги та створити центри первинної медичної допомоги, госпітальні округи, розвивати інститут сімейної медицини на основі зміцнення ролі первинної допомоги.

Читайте також: У жовтні в Кіровограді з’явиться новий опіковий центр (ФОТО)

Такий розподіл дійсно відбувся. Головлікар колишньої Поліклініки №5 Сергій Златопольський розповідає, що в результаті цієї реформи поліклініку перепрофілювали в комунальний заклад «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» − медичний заклад нині виконує функцію первинної ланки надання меддопомоги.

− Сергію Анатолійовичу, чи стало зручніше лікуватися вашим пацієнтам після цієї реформи? На жаль, дуже часто буває так, що змінюють назву, але суть і принципи роботи залишаються тими самими…

− Звичайно, зміни відбулися не тільки у назві. Фактично ми наблизили медицину до людей, які проживають на віддаленій території. Мережа лікувальних закладів розширилася. Наприклад, відкривши амбулаторію на Старій Балашівці, ми полегшили життя тим хворим, які раніше були змушені їхати в Поліклініку №2.

− Як ви оцінюєте розмови про те, що в Україні варто вводити принципи страхової медицини? Чи готові до цього кіровоградці?

− Я вважаю, що введення страхової медицини починати ще зарано. Економіка держави не готова до цієї реформи, а люди не готові до ще якихось нових відрахувань з їхніх зарплат. Страхова медицина стане завеликим навантаженням на суспільство, якщо запроваджувати її саме зараз.

− Коли, на вашу думку, в Україні стане можливим реальне запровадження страхової медицини?

− Тоді, коли закінчиться АТО, країна оговтається після війни та економічних потрясінь, коли запрацює економіка… Зараз ми в процесі формування нової держави, а отже і нової медицини. Ми намагаємося створювати нову медичну систему, користуючись досвідом європейських країн, але нам заважають фінансові проблеми.

Читайте також: Фронтовий лікар повернувся у Кіровоград, щоб і далі рятувати людські життя

На думку Сергія Анатолійовича, серед найважливіших проблем української медицини найболючішими є недостатнє фінансування, низький кадровий потенціал і відсутність політичної волі до здійснення реформ.

− Щоб підготувати справжнього сімейного лікаря, півроку, які виділяються на його навчання, дуже мало. Ті випускники, які приходять до нас із сертифікатом лікаря загальної практики сімейної медицини, мають слабку підготовку. І не їхня в цьому вина. Але ми працюємо над підготовкою наших спеціалістів, наприклад, зараз наші лікарі-терапевти проходять курси за спеціалізацією «загальна практика сімейної медицини». Потроху ми розберемося з проблемою підготовки таких лікарів, адже варто розуміти, що перехідний період триватиме до 2020 року, відповідно до стратегії та тактики реформування.

Зараз ми страждаємо і від відсутності взаєморозуміння між міністром охорони здоров’я Олександром Квіташвілі і профільним комітетом. Треба терміново вирішувати питання постачання вакцин, закупівлі ліків, адже час минає, а проблеми залишаються невирішеними, − вважає Сергій Анатолійович.

Нинішній рік важко назвати реформаторським, якщо аналізувати новини охорони здоров’я Кіровоградської області. Це підтверджує і Сергій Златопольський: «Рік повністю глухий», – каже він, маючи на увазі реформування галузі.

Читайте також: Санаторії Кіровоградщини чекають на учасників АТО

Поговоривши про реформи з керівництвом, ми посиділи в чергах до окуліста, отоларинголога та кардіолога, щоб почути від пересічних кіровоградців, що їх не задовольняє в системі охорони здоров’я. Ось лише кілька цитат:

Євгенія, студентка медколеджу: «Я б хотіла, щоб ми не стояли із самого ранку в черзі, не сварилися з пацієнтами, а могли вибрати годину прийому онлайн. Але я не бачила в жодному кабінеті комп’ютера. Про який запис онлайн можна говорити?».

Єлизавета Поліщук, пенсіонерка: «Я, ветеран праці, живу від пенсії до пенсії. Боюся, що як захворію, то доведеться помирати – грошей на ліки не знайду. Тому і їду в поліклініку, як тільки відчуваю якісь тривожні симптоми. Надіюсь, що лікарі подовжать моє життя. Реформи? Хай видають пенсіонерам ліки безкоштовно, або нехай Яценюк зробить пенсію, на яку можна буде вижити, більше мені нічого не треба».

Марія, співробітниця фірми з продажу вікон: «Зараз я занепокоєна тим, що замість лікаря-лора процедури роблять практикантки. Хіба таке дозволяється? Хоча, це не стосується реформ. Було б добре, якби я, маючи медичну страховку, спокійно приходила до свого лікаря і не переймалася, що захворіла невчасно, наприклад, під кінець місяця, коли вже немає грошей на лікування. Але зараз змушена відпрошуватися з роботи, сидіти в черзі і відповідати на дзвінки клієнтів».

Жоден із опитаних нами пацієнтів не зміг назвати, яким чином змінилися функції поліклініки №5 зі зміною назви на «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2». Ніхто не відчув на собі дії медичної реформи. Правда, усі помітили, що реєстратура тепер в іншому кабінеті, і всі знають, що міністра Квіташвілі ніяк не звільнять…

Інна Тільнова, Нова Газета.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*