13 вересня сепаратистська так звана Новоросія оголосила про публікацію нової «історичної» книги – «Міста Новоросії», у якій не оминули увагою і наш славний Кіровоград. Зокрема, автор з впевненістю стверджує, що це місто – російське, бо нібито побудоване на пустинних берегах Інгулу за наказом Імператриці Єлизавети. Символічно, що імператриця вирішила наректи нове місто на честь своєї святої, чому є підтвердження в історичних джерелах (наприклад, в «Исторической и статистической записке о военном городе Елисаветграде», опублікованій 1848р. за авторства К. Соколова).
Читайте також: Володимир В’ятрович: “Ми маємо говорити не тільки про декомунізацію, але і про деколонізацію”
До речі, святих з іменем Єлизавета чи Єлисавета, налічується близько десятка (загалом у католицькій і православній церкві). До того ж у багатьох країнах існують різні легенди й історії життя однієї і тієї ж Єлиз(с)авети. Так само і варіюється написання їхніх імен – через «з» чи «с». Але достеменно відомо одне: у православній традиції не було практики найменування топонімів на честь святих. Вона з’явилася лише за правління імператорського дому Романових. Перше таке розпорядження видав Петро І, який на кістках українських каторжників-козаків звелів звести свій Петроград. По стопам батька пішла і народжена поза шлюбом Єлизавета Петрівна, яка вирішила увіковічнити своє ім’я в найменуванні фортеці і міста на території України (в російській історіографії – Новоросії). Ще й розпорядилася зобразити на гербі міста свій вензель, який і досі красується на знаменах Кіровограда, даючи сепаратистам і проросійським терористам зайві підстави вважати Кіровоград-Єлиз(с)аветград російською вотчиною.
Читайте також: “ДНР” хоче Єлисаветград. Терористи заявляють претензії на назву для нашого міста
Повертаючись власне до нововиписаної книги, варто відмітити, що автори зовсім мало уваги приділяють роздумам над релігійним аспектом найменування Єлизаветграда, який для них взагалі не є проблемою, бо ж є їхня російська імператриця і цим все сказано. Натомість вони озвучують ряд тез, з яких само собою зрозуміло, що наше місто є нічим іншим, як споконвічною російською власністю. Наприклад, зазначають, що будівництво Єлизаветграда здійснювалося в контексті розвитку всього Новоросійського краю, де йому відводилась роль транспортно-логістичного центру для зв’язку міст Новоросії з іншими містами Російської імперії (мається на увазі, що Новоросія з Єлизаветградом є меншовартісною складовою імперії).
Читайте також: Хто і як робить святих в інституті історії України НАНУ
Цікаво, що на сайті «9-й Крим» (9-й федеральний округ Крим – агентство кримських новин) і у передруці на інших федеральних сайтах, зазначено: «У книзі, в енциклопедичному форматі описаний процес виникнення, становлення і розвитку міст Новросії: Одеси, Херсона, Миколаєва, Севастополя, Сімферополя, Дніпропетровська, Запоріжжя, Кіровограда, Донецька, Луганська, Маріуполя, Мелітополя, Харкова, а також проаналізовано і описано освоєння міст півдня Росії: Полтави, Кременчука, Сум, Чернігова». Таким чином, автори книги намагаються обґрунтувати право російсько-імперської влади на історичні українську землю.
Щодо самих авторів, то ключовою фігурою в авторському колективі є відомий в Росії доктор економічних наук Олег Котолупов – людина, далека від історії, яка, тим не менше, вигадує історичні концепції і переписує історію взаємин України і Росії.
Олега Котолупова сміливо можна назвати ідеологом концепції захоплення Росією України. Наприклад, він є президентом і співзасновником фонду «Москва-Крим», одним з завдань якого є «развитие курортно-рекреационного комплекса Крыма с трансформацией концепции «Крым — Всесоюзная здравница» времен советского периода в концепцию «Крым — международная здравница».
Читайте також: Чи має сенс дискусія із зомбі? До питання перейменування Кіровограда
На «Крымских форумах» при Російському культурному центрі у 2007 і 2010 роках і на сайті «Коммунист Крыма» «єлизаветградець» Котолупов представляв свої монографічні дослідження природних й історичних особливостей Криму і південної України, у яких прямим текстом зазначав, що ці землі мають бути повернути Росії, оскільки були віддані Україні на нібито незаконних підставах і взагалі ніколи їй не належали. Цей безпідставний абсурд ліг в основу історичної концепції відновлення Новоросії, яку, до речі, презентував той же Олег Котолупов у 2012 році і яку взяли на озброєння російські ідеологи, як от Кісєльов, готуючись до анексії українських земель і виправдовуючи гібридну війну на Донбасі.
У своїх статтях Котолупов безпідставно спростовує результати голосування мешканців Криму на референдумі 1991 року, коли вони заявили про бажання відновити Кримську автономію в складі незалежної України. За словами ідеолога, сам референдум був визнаний незаконним (тільки не зрозуміло ким і коли), а його результати – підтасованими. Виходить, що кримчани не хотіли автономії, а українці її силоміць нав’язали. Але, якщо мислити тверезо, то який народ відмовиться від такої можливості підтвердити і зберегти свою культуру і народну самобутність? Колотупов переконаний, що кримчани бажали створити Кримську Автономну Соціалістичну Республіку в складі Радянського Союзу, який підступно розвалила Україна. («Основы концепции возрождения Крыма», 2007 г.). І те, що Україна була останньою республікою, яка вийшла зі складу СРСР, для імперського ідеолога – не аргумент.
Читайте також: Повернення назви Єлисаветград — це символічне продовження проекту “Новоросії” (ВІДЕО)
Для Котолупова, Кісєльова (пам’ятаєте, як він на всю Федерацію заявив, що Кіровограду слід повернути історичну російську назву?) і їм подібних необхідність відновлення історичної справедливості, тобто відродження Союзу і повернення Росії Криму, південної і східної України, включаючи «русский город Єлизаветград», є першочерговою і безапеляційною догмою. І книга «Города Новоросии», написана комуністами-імперіалістами в дусі великоруської пропаганди, є ще один кроком на шляху до ліквідації незалежності України, асиміляції нашого народу, знищення національної свідомості.
У цій ситуації самим прикрим моментом є навіть не те, що з’явилася ще одна відверта антиукраїнська книга. Вражає і турбує той факт, що чимало кіровоградців, які мабуть в душі є патріотами своєї країни і краю, щиро підтримують антиукраїнські концепції перейменування нашого міста, свідомо чи несвідомо підігруючи російським ідеологам. Ще рік тому мешканці Донбасу потрапили на такий же гачок, а тепер вся країна розплачується за це. Адже кожен голос за «КримНаш», «Донбас – с Россией навеки», «Вернем историческое название Єлисаветград» – є ще одним гвіздком, забитим в незалежність України.
Світлана Томашевська, Перша електронна газета