Добровольці, хто вони? Чому вони добровільно приходять до військкоматів? Представники Кіровоградського обласного військового комісаріату поспілкувалися з добровольцями, котрі самі прийшли до військкоматів. Їх не така велика кількість, як при перших хвилях мобілізації, але вони такі ж впевнені та патріотичні.
Олег, 48 років, начальник служби охорони: «Сам я родом з Донбасу, та склалося так життя, що переїхав з дружиною до Олександрії. Маю вже зароблений стаж в правохоронних органах, за плечима ще в радянський час служба у ВДВ. Наразі працюю в аграрній фірмі, роботодавець допоміг мені у вирішенні проблем зі збором та всього необхідного до армії. Загалом ми допомагаємо всім нашим хлопцям без винятку.
З нашого підприємства в ЗСУ вже відслужили більше 10 чоловік. Зараз призвався, тому що раніше не міг за сімейними обставинами, а зараз вже мене не тримає нічого, після перепідготовки буду проситися до зони АТО».
Володимир, 31 рік, залізничник: «Страшно, звісно, але якщо правду кажучи, ми творимо своє майбутнє, зараз ворог нас згуртував, всі повинні якось допомагати один одному, турбуватись про те, що ми вже маємо. От коли дивишся телевізор -одні страшні новини: по нашим стріляють, є загиблі. Але можу сказати, що найголовніше – не відсижуватись вдома чи на роботі, Нас не хотіли відпускати з роботи, але все ж таки я тут. Думаю, що те, що бронь зняли з залізничників – це вірне рішення, тому що ми добрі працівники, та й майже всі служили в армії. Попросився до артилерії, хоча й був простим стрільцем в минулому».
Андрій, 25, будівельник: «Я ніколи не був патріотом в тому вигляді, який зараз є, я не кричав «Слава Україні!», не вболівав за майдан, тим паче, колись симпатизував нашому сусіду. Чесно відсиджувався в Києві на заробітках, але зараз я вдома і просто пройшовши по місту, подивився на людей та мирне життя, задався питанням: якщо не ми зупинемо ворога там, то хто!? Якщо, не дай Бог, ці «сепари» прийдуть до мого дому!? Потрібно цього не допустити! Тому вирішив піти служити, насамперед заради країни, рідних та близьких. Неодмінно перемога буде за нами. Зараз Збройні Сили України на підйомі. Направлять до навчального центру, а там побачимо».
Микола, 41, далекобійник: «Йду «крутити баранку», як то кажуть. Можна було відсидітись, або просто “відкосити”, але йду по своїй спеціалізації. Бачив, що потрібні водії. Зателефонував та пішов. В основному ще й тому, що хочу отримати статус учасника бойових дій -як для сільської місцевості, пільгові гарантії дуже непогані . І для дітей в майбутньому буде простіше із ВУЗами тощо. Рік на підприємстві буду отримувати мінімалку, та й там буду отримувати не малі гроші. Повоюємо».