Важливо

Наступальні націоналісти у Холодному Яру розповіли про справжній патріотизм

На фестивалі нескореної нації у Холодному Яру презентували свою нову збірку учасники проекту «Дух Нації» Юрій Руф та Ігор Бойчук.

Третього дня на елітарних гутірках відбулась презентація збірки «Відлуння свинцевих громовиць», яку презентував засновник-координатор літературно-дискусійного проекту «Дух нації», автор поетичних збірок, громадський діяч, волонтер та націоналіст Юрій Руф та його колега по проекту – Ігор Бойчук.

Читайте більше: Фестиваль нескореної нації в Холодному Яру об’єднав Україну 

Ці спортивні, красиві хлопці дивували учасників фестивалю своєю творчістю, вмінням декламувати поезію, а також прекрасною фізичною підготовкою, адже те, що хлопці прихильники спорту було видно неозброєним оком. Цікаві, дотепні, а водночас серйозні і вольові. Кореспонденту Першої електронної газети  вдалося поспілкуватись з чудовими хлопцями, а також дізнатись в чому полягає справжній патріотизм.

Кореспондент: Юрію, як виник проект «Дух нації»? Які завдання ставите перед собою? Які методи використовуєте для втілення цього проекту?

Юрій Руф: Я був одним із засновників поетичного всеукраїнського проекту «Голос крові», але цей проект на певному етапі розділився і я почав займатись проектом «Дух нації». Познайомився з Ігорем Бойчуком, Ігорем Климовичем. Першим дітищем проекту стала збірка «Час революції», а далі ми вже впорядкували ще одну збірку «Відлуння свинцевих громовиць»

Кореспондент: Юрію, якою діяльністю ви займаєтесь у межах проекту «Дух нації»?

Юрій Руф: Проводимо творчі вечори, приймаємо посильну участь у суспільно-політичному житті країни. Крім того, що я займаюсь проектом, я займаюсь ще й волонтерською діяльністю, є представником волонтерської ініціативи «Галицькі соколи», яка займається  адресною допомогою бійцям на фронті.

Кореспондент: Як ви дізнались про фестиваль нескореної нації? Яку роль, на Вашу думку, подібні заходи відіграють у становленні українського патріота?

Юрій Руф: Потрапити до Холодного Яру було однією з моїх мрій, особливо після прочитання романів Василя Шкляра, історичних книг Юрія Горліса-Горського. У свій час я зацікавився тим сегментом історії, тому для мене було великою честю представляти тут Галичину. І коли я дивлюсь на цю святу землю, на ті верби і тополі, які описуються у Тараса Шеченка, я розумію, чому москалі сюди пхаються, бо тут добре. А для нас добре там, де їх нема.

Кореспондент: Ігоре, скажіть будь ласка, що для вас у житті означає проект «Дух нації»?

Ігор Бойчук: Для мене проект «Дух нації» посідає одне з найважливіших місць у житті. Оскільки я є активним футбольним вболівальником, то буває так, що я їду на футбол і у тому місці, де відбувається футбольний матч я виступаю в рамках проекту «Дух нації».

Кореспондент: Коли ви починали, як поети, на кого рівнялись? Чи є улюблені автори?

Ігор Бойчук: Поети, яких діти вивчають в школі, працювали над плакучою поезією. Особисто мої перші вірші теж були сумними, без наступу. Я читаю поезію своїх побратимів, колег по проекту, опираюсь на сучасників.

Кореспондент: Скільки Вам було років, коли Ви написали перший вірш і що стало поштовхом до творчості?

Ігор Бойчук: Перший вірш написав у 14 років. Проте, активно почав писати завдяки нашому колишньому президенту Віктору Федоровичу, адже «воно» мене надихало. Раніше я не думав, що поезія може бути актуальною в наш час. Проте, завдяки соціальним мережам я побачив, що вірші можуть набувати поширення. Потім завдяки соціальним мережам я познайомився з Юрієм Руфом, який запропонував мені взяти участь у проекті. Для мене це було неймовірне щастя, адже я мріяв потрапити в цей проект на який рівнявся у своїй творчості. Завдяки цьому піднесенню я написав і видав збірку «Сила слів», яка розійшлася буквально за 2-3 місяці. Це дало поштовх і розуміння, що українську поезію читають, цитують, тому цим можна пишатись.

Кореспондент: Юрію, коли Ви написали свій перший вірш?

Юрій Руф: Перший свій вірш я написав у 9 класі на вільні теми. А почав писати я російською мовою. Оскільки в мене не складалися штампи: «калина-хатина-дівчина». Після закінчення університету я зацікавився історією УПА і почав писати у стилі наступального націоналізму. Взагалі, я не вважаю свою творчість поезією, швидше – це віршована пропаганда, адже так людям легше в адаптивній формі донести свою думку і та думка лишиться у голові.  Ми пропагуємо наступальний націоналізм, вважаємо себе націоналістичними поетами нової формації. Поштовхом для написання віршів стала рок-музика, оскільки націоналізм він важкий, як рок.

Кореспондент: Які основні правила участі в проекті «Дух нації»?:

Юрій Руф: У нас в проекті не прийнято вживати алкоголь та палити. Ті, хто палить або п’є – кидають, або кидають проект. Дуже важко підібрати людей, які відповідають всім критеріям. Оскільки рідко коли поети займаються спортом, або ж рідко коли спортсмени пишуть вірші. Основне для нас – це подавати позитивний приклад. Коли я почав свою творчу діяльність, то теж не був ідеальним, проте пізніше зрозумів, що для того, щоб щось пропагувати, то треба відповідати ти нормам. Націоналізм – це важка праця, це не вишиванка, це не крики «слава Україні – героям слава», це праця в першу чергу над собою!

Ось такі у нас є радикальні, але водночас дуже елітарні хлопці-націоналісти, які готові стояти за ідею до кінця! Незабаром хлопці завітають у Кіровоград.

Єлизавета Красніченко для Першої електронної газети


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*