Кіровоград
В обласному центрі відбулися поминальна хода та покладанні квітів до пам’ятного знака «Жертвам політичних репресій та голодоморів» на меморіальному комплексі «Фортечні вали». У них взяли участь перший заступник голови облдержадміністрації Віктор Серпокрилов, заступник голови ОДА Віктор Рєзнік, представники міської влади, громадськість, духовенство, військовослужбовці, студентська та учнівська молодь.
Звертаючись до учасників жалобної церемонії, Віктор Серпокрилов відзначив, що Голодомор 1932-1933 років став однією з найтрагічніших подій в історії українського народу, злочином сталінського режиму, який призвів до загибелі мільйонів наших співвітчизників. Тож обов’язок нинішнього та прийдешніх поколінь – пам’ятати про тих, кого забрав страшний голод, аби не допустити у майбутньому повторення таких трагічних подій як Голодомор 1932-1933 років.
[nggallery id=69]Учасники скорботного мітингу запалили жалобні свічки та поклали квіти до підніжжя хреста – пам’ятного знака жертвам голодоморів.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять співвітчизників, які загинули внаслідок Голодомору 1932-1933 років.
Олександрія
У цьому місті скорботні заходи з нагоди його 80-ї річниці традиційно відбулися біля Пам’ятного знаку по вулиці Калініна. На майданчику біля меморіального Хреста зібралася численна олександрійська громада, серед якої представники влади, депутати, члени громадських організацій, учнівська та студентська молодь. Ведучі нагадали присутнім про страшні сторінки 1932-1933 років, які торкнувся кожної української родини, про ту ціну, яку заплатив український народ за злочинну політику сталінського режиму.
Особливо переконливими свідченнями людської трагедії стали хронікальні кадри, що їх продемонстрували присутнім на встановленому екрані. За своїм вражаючим масштабом Голодомор перевищив навіть втрати нашого народу у Другій світовій війні. За різними даними, протягом 1932-1933 років від голодної смерті померло від 7 до 10 мільйонів українців. За свідченнями істориків, щохвилини голод забирав 17 чоловік, щодоби вмирали 25 тисяч українців. Третина жертв небаченої несправедливості та жорстокості – діти. А ще значній частині співвітчизників Голодомор укоротив життя, назавжди підірвавши їхнє здоров’я.
Виступаючи перед олександрійцями, секретар міської ради Геннадій Лоцман зазначив, що лише у 1933 році від голоду на Олександрійщині померло близько 3 тисяч осіб. «Тож наше з вами завдання пам’ятати ті події і донести цю пам’ять до майбутніх поколінь. Ми не маємо права забути цю трагедію. Вона повинна стати уроком як для української спільноти, так і для всього людства».
[nggallery id=70]Учасники мітингу вшанували пам’ять померлих Хвилиною мовчання, запалили свічки та поклали квіти до Пам’ятного знаку. З нагоди 80-ї річниці голодомору у закладах освіти і культури міста пройшли Години жалоби, вечори історичної правди, книжкові виставки та історичні екскурси. У храмах відбулися панахиди за померлими.
Світловодськ
23 листопада у Світловодську біля Пам’ятного каменю жертвам Голодомору 1932-33 рр., що на старому міському кладовищі, пройшли два поминальні заходи. Перший, розпочавши о 10-й ранку, провели представники міської адміністрації разом із працівниками бюджетних установ. Його очолював керуючий справами міськвиконкому Вадим Туманов. Перші особи (мер, віце-мер, секретар міськради) були відсутні. Захід був нетривалий – він обмежився скорботнім конферансом митців міського Палацу культури, молебнем протоієрея Світловодського Свято-Покровського собору Віталія Коваленка та виступом директора міського краєзнавчого музею Віктора Сергєєва про голодомор у проекції на світловодські терени.
Натомість наступний мітинг-реквієм був і численнішим, і більш насиченим. Його розпочали об 11-й годині представники міських «Свободи» і «Батьківщини», інших політсил національно-демократичного спрямування, прості громадяни. Тут також був і молебень, який відслужив православний священик з кременчуцької церкви Київського Патріархату отець Михайло, і свічки пам’яті у руках присутніх та біля брили, і численні промови.
Так, зокрема, голова світловодської «Свободи» Владислав Повалій, розповів про те, як «свободівцями» було проведено збір підписів мешканців вулиці Постишева стосовно її перейменування. Адже, цього діяча сталінських часів, який у 1932-33 роках був другим секретарем ЦК КП(б)У, Постановою київського Апеляційного суду від 13 січня 2010 року, як одного з найголовніших організаторів голодомору 1932-1933 років в Україні, визнано винним… Понад 50% мешканців цієї вулиці підписались за її перейменування (як варіант, пропонувалось назвати її на честь всесвітньовідомого українського тенора Анатолія Солов’яненка). Ці підписи лягли в основу звернення до міської влади з пропозицією змінити назву вулиці. Та у відповіді за підписом міського голови Юрія Котенка, яку зачитав Повалій, зазначається, що ця процедура передбачає масу незручностей та грошових витрат як для самих мешканців вулиці (зміна паспортних та інших документальних даних тощо), так відповідних (поштових, комунальних, юридичних тощо) установ.
Присутній на заході голова обласної організації ВО «Свобода» Олександр Ромащенко назвав цю відповідь непрофесійною відпискою. Адже, наприклад, у Кіровограді, сказав він, було перейменовано кілька вулиць, і нікому це не завдало якихось ускладнень – хіба що влада трішки витратилась на заміну табличок з назвами вулиць. Для мешканців же внесення документальних змін абсолютно необов’язкове.
На закінчення поминального заходу пожвавлення серед присутніх викликала пропозиція рушити на бульвар Карла Маркса (метрів 200 від кладовища) провести Народне віче біля погруддя Владіміру Лєніну, яке після знесення на початку 90-х років знов там з’явилося. Причому, зазначали виступаючі, без жодних дозволів і узгоджень, необхідних для таких випадків. Що є фактом адміністративного порушення, яке межує із кримінальним злочином.
Але й члени міського та районного осередків КПУ на чолі з Володимиром Пашагор’євим і Аллою Медоренко відповідно, знаючи з оголошень про наміри своїх ідеологічних супротивників, вже на 10-ту годину на п’ятачку з лєнінським бюстом організували прибирання. Була для цього іще одна причина – очікувалося, що участь у комуністичному мітингу візьме народний депутат України (фракція КПУ) Володимир Кудря… Та він так і не під’їхав.
Як заявила перша секретарка міському компартії, обранець затримався у дорозі. Після чого – ближче до підходу опонентів – і тут було розпочато мітинг. Тим часом поминальна колона зупинилась у метрах 20-ти від митингувальників під червоними стягами. Між ними вишикувався міліційний загін спецпризначенців. Новоприбулі майже відразу викликали міліцію, бо у тієї, що тут була, дещо інша компетенція, і вручили колективну заяву на ім’я начальника міськрайвідділу ВС Дмитра Ткачонка про появу у Світловодську «незаконного» Леніна. Серйозних інцидентів через таке близьке «сусідство», завдяки кордону спецпризначенців, зафіксовано не було. Хіба що «ворогуючі табори» полаялись між собою через звукопідсилюючу апаратуру.
[nggallery id=71]У матеріалі використано власну та інформацію із сайтів КОДА та Олександрійської міськради