Важливо

У Кіровограді вийшло з друку унікальне видання з історії нашого міста

Кіровоградське видавництво Імекс-ЛТД тисячним тиражем видало унікальну книгу чудового кіровоградського краєзнавця Сергія Шевченка  “Кавалерія: від Єлисаветградського офіцерського кавалерійського училища до Української кіннотної військової школи ім. Будьонного (1850-і – 1930-і рр.), яка знайомить з маловідомими сторінками історії нашого міста.


У книзі вперше узагальнено досвід діяльності військово-навчальних закладів кавалерійського профілю за весь період їх існування в Єлисаветграді-Зінов’євську у ХІХ-ХХ ст.  Простежено долі випускників – учасників боротьби за незалежність України 1917–1921 рр. Йдеться про генералів та офіцерів – переможців фашизму, які вийшли з кавалерійських стін. Висвітлено життєпис колишніх юнкерів, які увійшли до історії кілької християнських зарубіжних країн, передовсім Росії.

Наведемо невелику цитату з напрочуд гарно ілюстрованого видання: “Наприкінці 1820-х рр. військовому відомству передали Єлисаветград. У місті сконцентрувалося військово-управлінське керівництво регіону. Його статус відбився у зображенні контурів колишньої імперської фортеці св. Єлисавети на затвердженому Санкт-Петербургом міському гербі з двоголовим орлом та вензелем Романової, чиє ім’я носило місто. Тієї самої імператриці, про котру доктор філологічних наук Леонід Куценко у книзі “Народу самостійні діти… Українська доля Дикого поля” писав: “Цариця Єлисавета робить наступний, найболючіший для України, крок на шляху її імперської уніфікації. За наказом Синоду Київському митрополиту від 1748 року Україні вводиться російська мова викладання, чим фактично знищується 866 українських шкіл”. Підкреслив дослідник політико-мілітарну роль, відведену місту на Інгулі та регіону донькою Петра її наступниками, як “форпосту російської політики та зросійщення Півдня України… зосереддя
штабів дивізій та полків…”. Слідом за політико-казармено-господарською експансією півночі пішла хвиля імперсько-мілітарної топонімічної агресії.

На загарбаних козацьких землях назвах поселень Катерина ІІ увічнила імена цариці Єлисавети (Єлисаветград) свого онука, майбутнього імператора Олександра (Олександрія); Микола закарбував “подвиг” полків, які у крові потопили національно-визвольний рух поляків, у назвах Єлисаветградка, Новогеоргіївськ, Новий Стародуб, Нова Прага, Новгородка, замінивши ними
місцеві центральноукраїнські топоніми.

Після сторічної колонізації Петербургом межиріччя Інгулу, Сугоклії та Біанки аракчеєвському Єлисаветграді не було вищих та середніх навчальних закладів, бібліотек, музеїв, музичних та художніх шкіл”.

Фото: Імекс-ЛТД


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*