Важливо

Територіальна реформа в дії. Бути чи не бути «об’єднаній» Кіровоградщині?

5 лютого Верховна Рада дала «добро» на проведення так званої територіальної реформи в Україні, яка полягає в об’єднанні сіл і селищ у єдині громади. І з того часу мала б початися підготовка до такого укрупнення – обговорення громадами, проведення місцевих референдумів, формування перспективного плану. Та у нас, як завжди, все робиться в останній момент, з-під палиці і не зовсім так, як планувалося спочатку. 

Наприклад, на Кіровоградщині за справу серйозно взялися близько місяця тому (принаймні, на рівні районів, бо в селах в основному люди досі сидять в інформаційному вакуумі і про реформу лише з телевізора знають). Перших 20 днів безпосередні учасники реформи намагалися зрозуміти, що і як від них вимагається зробити. Потім – ділили і додавали села, проектуючи нові громади. Думки людей при цьому не питали, як підтверджують і сільські голови, і мешканці різних районів. І от, коли процес фактично вийшов на фінішну пряму, з’ясувалося, що представники різних рівнів влади по-різному бачать укрупнення територій.

Чим далі сидиш, тим краще видно?

Безпосередні автори реформи уявляли собі спроможну громаду, як цілісне територіальне об’єднання, що має в своєму арсеналі близько 30 га землі і 5 тис населення, відстань від адмінцентру має охоплювати 20-25 км доріг з твердим покриттям, щоб у випадку НС час прибуття карети «швидкої» чи наряду пожежної допомоги не перевищував 30 хвилин. А крім нормальних шляхів, між населеними пунктами ще має бути належне інформаційне сполучення (телефон, Інтернет).

Якщо не враховувати стану доріг, то кожен район Кіровоградщини в середньому треба розділити на 3 громади. А якщо таки зважити на наше рідне бездоріжжя, то залишається лише сісти і поплакати, бо є три великі проблеми – у багатьох районах старі «швидкі», бензину у них зазвичай немає, як немає і «твердого покриття» між селами. Щодо високих технологій, як дротовий телефон, мобільний зв’язок і Інтернет, то тут доля і влада більшість населених пунктів просто обділили. Так у селах, які і сільрадою не розжилися, про інші блага цивілізації годі й думати. А за відсутності такого елементарного сполучення про яку адміністративно-територіальну реформу можна говорити? Хіба що мріяти і то тихенько.

Про те, є тут й інший бік – у об’єднаних громад, не зважаючи на відсутність доріг і зв’язку, з’являться власні виконавчі органи, що забезпечить їм нові повноважень і доступ до ресурсів на місцях. «Я не бачу супротиву того, що громади хочуть бути сильними і об’єднаними. Адже об’єднання дає їм можливість формувати виконавчі органи на місцях і самим управляти своїми територіями. Але головне для об’єднання – щоб ця громада була спроможною на це», – пояснює заступник голови ОДА Сергій Коваленко.

Тож про реформу не просто говорять, а активно намагаються втілити в життя до кінця липня. Принаймні на такому кінцевому терміні наполягає Геннадій Зубко – Віце-прем’єр-міністр, міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і один з ідеологів реформи децентралізації.

Кожному першому – в подарунок субвенцію чи Колосальна економія

Зрозуміло, що для впровадження будь-яких змін і реформ необхідні кошти. Так влада обіцяє громадам, які добровільно об’єднаються, виділити державну субвенцію. Що про це думають представники самих громад, з’ясуємо згодом. Цікавіше питання – звідки візьмуться кошти. Цього чомусь ніхто пояснити не може. І Геннадій Зубко (віце-прем’єр-міністр), і Сергій Коваленко (заступник голови ОДА), і Іван Марковський (секретар КМР) пояснюють одними словами – відповідне фінансування буде закладено в бюджеті на наступний бюджетний рік. А за рахунок яких надходжень – не афішується. Турбує дилема: якщо гроші на субвенцію є, то чому її не видають зараз, а в прямому сенсі мучають народ «тотальною економією»? Адже проблем у громад вище даху і грошей просто критично не вистачає.

круговорот-денегЯк один з варіантів матеріального забезпечення нових громад є податкова перетрубація. За словами Сергія Коваленка, бюджети громад формуватимуться по-іншому – більше грошей залишатимуться на місцях.

Так, за задумом реформаторів доходи більшості районних центрів та частини сільських бюджетів суттєво зростуть за рахунок запровадження акцизного податку з роздрібного продажу алкоголю й тютюну. Але мабуть наші реформатори не знають, що в селах, де проживає кілька сотень людей (а то й десятків), де немає виробництва і працює один магазин на 4 населені пункти, акцизу буде, як кіт наплакав. Бо замість дорогих алкогольних напоїв у селах котується домашній самогон і наливка, а сигарети – і ті з-під поли продаються.

При цьому законотворці обіцяють повертати до місцевих бюджетів 60% (замість 50) від податку на доходи фізичних осіб, що є одним із бюджетоутворюючих навіть у найбідніших селах.

Таким чином, жодна система міжбюджетного регулювання за відсутності достатньої кількості населення та податкової бази не може забезпечити створення системи самодостатніх громад.

Інший момент, який активно обговорюється між чиновниками і представниками громад, стосується колосальної економії коштів на закритті зайвих сільрад. Наприклад, у кожній сільраді працює 3-5 осіб: обов’язково є сільський голова (зарплатня 3-4,5 тис грн), секретар (2,5-3,5 тис грн) і бухгалтер (1,5-2 тис грн), а у великих сільрадах є ще землевпорядник (1,5-2 тис грн) і уповноважена особа по соцзахисту (1,5 тис грн). На оплату праці трьох працівників ради лише за обов’язковими виплатами необхідно у рік не менше 120 тис. гривень. При об’єднані навколо центральної громади п’яти сільських рад економія складе 600 тис. гривень. Таким чином, прослідковуємо чималу економію коштів від скорочення адміністративних витрат на утримання апаратів малонаселених сільських рад.

ARCNRaKWzVgХто ж працюватиме замість сільрад? Закон передбачає обрання у селах і селищах старост, які мають представляти інтереси жителів села у виконавчому комітеті. Які функції матиме староста – достеменно невідомо. А виглядає все так, ніби його посада буде суто номінальною без жодних повноважень, окрім участі у формуванні бюджету і голосуваннях на засіданні виконкому. Тобто реальних управлінських функцій чи суттєвого впливу він не матиме. Питання в тому, що теж саме могли б робити, наприклад депутати ради, бо саме вони ухвалюють місцевий бюджет і їхній голос практично завжди є вирішальним. Конституційними нормами організації місцевого самоврядування взагалі не передбачено посади сільського старости, тобто треба вносити зміни до Конституції перед тим, як власне обирати старост.

Як пояснює Сергій Коваленко, у старости будуть загальні і конкретні обов’язки. Конкретні повноваження й обов’язки старост визначатимуть самі члени громади – їх чітко прописуватимуть в рішеннях сільських і селищних рад про самоліквідацію і делегування повноважень старостам. Тут же громади записуватимуть умови, за якими вони об’єднуватимуться, і умови розподілу коштів у новоствореній громаді.

Бути чи не буди по-доброму?

Отже, якщо відштовхуватися від положень Закону і методики розрахунків (посилання), то кожен з районів Кіровоградщини в середньому мав би розділитися на 3 громади в межах своєї нинішньої території. Наскільки таке об’єднання буде ефективним з точки зору користі для самих територій, наповнюваності місцевих бюджетів, розвитку інфраструктури і соціального захисту – покаже час, але вже зараз можна говорити про те, що не всі учасники цього процесу в захваті від майбутніх змін. Представники самоврядування переконують, що фактично «добровільне об’єднання» відбувається за планом «згори», а пропозиції місцевих рад лише беруться до відома. Так голови сільрад з Компаніївського, Олександрійського, Світловодського та Ульяновського та ряду інших районів розповіли про директиви з обласного центру з вказівками щодо об’єднання.

«В райдержадміністрації нам показали лист від ОДА, де рекомендується в Компаніївському районі зробити одну громаду, при цьому чотири села віддати Устинівському району. У цих сіл з Компаніївкою дорожнє сполучення нікудишнє, а з Устинівкою – взагалі немає. Що це за розподіл такий? Ми, сільські і селищні голови, не погодилися з таким планом і запропонували власний. На що нам просто пояснили – не хочете «добровільно» об’єднуватися за запропонованим варіантом, то не отримаєте субвенції з держави», – розповів Компаніївський селищний голова Олександр Маслюков. Про таку ж ситуацію переповідають й інші представники місцевого самоврядування, лише імен своїх просять не афішувати, бо вони «люди підвладні» і «хтозна скільки працювати залишилося».

Наявність будь-яких вказівок згори категорично заперечує заступник голови Кіровоградської облдержадміністрації Сергій Коваленко. «Є єдина методика, затверджена Кабінетом Міністрів відповідно до Закону «Про добровільне (підкреслюю!) об’єднання громад». Якою буде нова модель – залежить від бачення місцевих еліт і є справою безпосередньо територій. Якщо методика дозволяє району мати 3-4 спроможних (!) громади – це добре. Але тоді треба буде створити 3-4 комплекти виконавчих органів цих громад. І кошти будуть йти не на соціальну сферу, розвиток інфраструктури тощо, а на утримання кількох апаратів виконавчих органів», – зазначає Сергій Коваленко.

Тож, з одного боку, цілком можливо, що між представниками різних рівнів влади просто виникло якесь непорозуміння. Обласна рада оприлюднила приблизний план – суто технічний проект, виконаний за всіма нормами методики об’єднання, а районна влада за звичкою сприйняла те, як директиву, і взялася «вогнем і мечем» об’єднувати села.

«Сільські голови Компаніївщини в процесі консультацій розробили план, прийнятний для нашого району, і подали його робочій групі ОДА. Ми сподіваємося, що 28 травня депутати обласної ради врахують думку людей при «добровільному» об’єднанні», – підсумовує Олександр Маслюков.

Не вірить в позитивні наслідки об’єднання і Світловодщина. Тут задекларований принцип добровільності вважають умовним, знову ж таки, посилаючись на рекомендації з області і фінансовий фактор. «Субвенцію на розвиток громади дадуть тим, хто добровільно об’єднається за запропонованим принципом, що по-суті є шантажем», – пояснює сільський голова зі Світловодського району. Тут люди вважають об’єднання громад кроком до знищення сіл. «Дороги погані, грошей на їх ремонт не буде, як не крути. Бо якщо їх зараз немає, то і завтра не буде. Громади не зможуть самотужки утримувати школи, садки, лікарні, інфраструктуру. Віддалені села занепадатимуть, люди перебиратимуть ближче до Світловодська, в Кіровоград, ще далі. Урбанізація, короче. Села зникатимуть, а земля вивільнятиметься. Тоді прийдуть великі латифундисти, які відтіснять місцевих фермерів. Вони не турбуватимуться про людей, село і школу, а просто викачуватимуть з землі гроші. От вам і реформа», – розмірковує сільський голова зі Світловодщини.

Щось Нове у тіні Кіровограда

Менше за землю, а більше за владу переймаються у Кіровоградському районі. Принаймні, так вважає секретар Кіровоградської міськради Іван Марковський. За його словами, головною перешкодою на шляху до об’єднання є сільські і селищні голови, які бояться втратити свою владу. «Зараз наші голови мають нормальні посади і зарплати. А що матимуть потім, коли стануть просто старостами? … Треба сказати людям, що для села фактично нічого не зміниться – будуть і сільради, і голови, але називатимуться вони по іншому. Бо якщо їм сказати, що цього не буде, вони не захочуть об’єднуватися». – зазначив Марковський під час одного з засідань в КМР.

З одного боку, секретар міськради звинувачує представників органів самоврядування у тому, що вони бояться втратити владу і тому стоять на заваді глобальної реформи. З іншого – каже, що Кіровоград не зможе утримувати 52 села, які планується приєднати до міста, без субвенції з державного бюджету. До речі, ще два села чомусь в цей список не потрапили (Хутір Надія і Шестаківка), хоча входять у 20-кілометрову зону досяжності.

Разом з цим Марковський обіцяє: «Якщо до Кіровограда приєднається хоча б 30 сіл, то наш бюджет зросте в 1,5 рази і буде закладено кошти на їх розвиток. Ми забезпечимо фінансування шкіл і лікарень, проведемо водопостачання і відремонтуємо дороги». Проте ніяких конкретних розрахунків секретар міськради не демонструє. І не каже, що станеться, якщо до обласного центру приєднаються всі 52 села Кіровоградського району. Тобто, що реально отримають села – до кінця не зрозуміло. Що отримає місто, крім збиткових територій, – землю. Багато землі, якою можна розпоряджатися, не зважаючи на старост.

Щодо самих сільських громад, то одні переконані – належного фінансування в них ніколи не було й не буде. Інші ж намагаються скористатися ситуацією, щоб заявити про себе. Так спостерігається розкол інтересів у селищі Новому. Як повідомив 13 травня той же Іван Марковський, 8 травня частина новенців на чолі з нинішнім селищним головою Ольгою Мельник влаштувала місцеві збори з метою від’єднання від Кіровограда і створення окремої територіальної громади з центром у с.Новому. Проте, за словами Марковського, тоді їм не вдалося набрати необхідної кількості голосів. А вже за кілька днів інша делегація новенців нібито принесла секретарю міськради лист, де понад 1000 осіб виступають проти від’єднання селища від міста.

Про ситуацію з об’єднанням сіл навколо міст обласного значення заступник голови ОДА Сергій Коваленко повідомив, що станом на 18 травня жодне село не захотіло приєднуватися до міста обласного значення, включаючи Кіровоград.

Почути пояснення і думки самої Ольги Мельник з приводу бажання новенців не вдалося. Пані Ольга пояснила, що вона погано почувається і збирається до лікарні.

Почекаймо ще трошки

У мешканців Кіровоградщини залишається ще тиждень, щоб остаточно визначитися зі своїм майбутнім – скласти перспективні плани об’єднання громад і подати їх на розгляд обласної ради. Але, як зазначив заступник голови ОДА Сергій Коваленко, навіть якщо облрада погодить ці плани і передасть їх до Верховної Ради, то не факт, що вони таки будуть втілені в життя. А можливо, що цього об’єднання взагалі не буде, бо спочатку треба внести відповідні зміни до Конституції і відповісти ще на ряд нагальних питань (зокрема, щодо повноважень посадовців і штатів виконавчих органів) на рівні Законів. Нам же залишається лише чекати. Чи будуть обіцяні ремонти доріг, квітучі школи і працюючі лікарні, великі державні субвенції і благодать для всіх без винятку – побачимо вже незабаром. Зараз зрозуміло лише одне – громади втратять орган місцевого самоврядування.

Світлана Томашевська, Володимир Кудря, Перша електронна газета. Зображення з мережі Інтернет.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*