Важливо

Військові поховання в Кіровограді: чи на таку пам’ять заслуговують герої?

Є певні маркери, за якими можна визначити духовну вартість народу. Це ставлення до власної історії і культури, до захисту дітей і повага до людей похилого віку. А ще – шана і пам’ять про тих, хто віддав своє життя за волю цього народу. Недаремно у розвинених демократичних країнах ставлення до військових поховань особливе.  За ними доглядають, а над загальною концепцією вигляду меморіальних комплексів працюють найкращі архітектори.

Жертвами російсько-української війни вже стали сотні найкращих воїнів-захисників. У більшості з них залишилися вдови, матері, діти. Тож повага до їх подвигу, шанобливе ставлення до поховань є важливим не тільки в контексті моралі нації взагалі, патріотичного виховання, а й можливістю рідним загиблих бійців відчути підтримку держави і народу.

Військове поховання у Бельгії

У Кіровограді військові поховання з минулого року здійснюються на закритому Рівнянському цвинтарі, де під стіною заправки міська влада виділила місце для поховань воїнів. Частина вдів відверто незадоволена таким вибором, частину (як розповідають в приватних розмовах вдови героїв) переконали чиновники міськради. Переконали у тому, що на меморіальному комплексі на фортечних валах, де поховані воїни ІІ світової і жертви нацистських розстрілів, воїнів цієї війни ховати не можна. Ніби є бюрократичні перепони, які не дозволяють це робити. А головне, проект меморіального комплексу на Рівнянському кладовищі вже взято до роботи без узгодження з сім’ями загиблих і, як з’ясувалося, у порушення доручення віце-прем’єр-міністра України і голови Кіровоградської ОДА.

Проблемами військових поховань з минулого року в Україні опікується Інститут національної пам’яті. Саме вони розробили методичні рекомендації по облаштуванню меморіальних поховань і достойному вшануванню пам’яті загиблих воїнів.

Так може виглядати план типового розташування поховань

Український інститут національної пам’яті рекомендує вживати такі заходи з облаштування місць поховань українських воїнів:

  1. Органам місцевого самоврядування, відповідно до ст.23 Закону України «Про поховання та похоронну справу», відвести на місцевих кладовищах сектори військових поховань, де, за погодженням із сім’ями загиблих, здійснювати поховання. Ділянки для секторів військових поховань рекомендується відводити на центральних або найбільш відвідуваних частинах кладовищ сіл, селищ, міст. У містах, де є кілька кладовищ, доцільно розглянути можливість створення сектору військових поховань на центральному кладовищі.
  2. Окреслений сектор військових поховань відділити від решти цивільного кладовища доріжками або зеленими насадженнями (наприклад, живоплотом).
  3. Дотримуватись достатньої відстані між похованнями, а також між похованнями і доріжками (живоплотом) – не менше 1 м.
  4. Слід передбачити місце для спорудження загального монументу загиблим воїнам (зазвичай по центру сектору військових поховань) і місце під встановлення щогли для державного прапору (ділянка площею не менше 10 м2).
  5. Не варто економити землю, відводячи малу площу під сектори поховань. Віримо, що наші бійці більше не гинутимуть, а відтак ніхто не прагне «заповнити» могилами цілу відведену ділянку – вільне місце потрібно для проведення поминальних та урочистих заходів. Не забувайте, що навіть біля могил кількох бійців у майбутні роки збиратимуться родичі, друзі, побратими по зброї, місцева громада. У певні дні (День Незалежності України, День Збройних сил України, Свято Покрови тощо) біля могил героїв збиратимуться десятки, а то й сотні українців. Слід передбачити місце, де міг би стояти священик, хор, почесна варта, громада.

Слід врахувати можливість проведення урочистих заходів на території сектору військових поховань: відвідування почесними делегаціями, проведення поминальних богослужінь, покладання квітів, несення почесної військової варти біля могил, проведення мітингів-реквіємів тощо.

Військове поховання – це місце шани, яку віддає держава загиблим за неї воїнам. Місце спокою. Місце пам’яті і гордості. Особливі вимоги є і до естетичної, мистецької цінності пам’ятників і архітектури комплексу вцілому.

 Інформація про рішення щодо відведення місця під сектор військових поховань та паспорт сектору військових поховань подається органом, що прийняв таке рішення, Українському інституту національної пам’яті в місячний термін.

Рекомендації щодо облаштування таких поховань були розроблені за дорученням віце-прем’єр міністра України Олександра Сича ще у вересні 2014 року.

3 жовтня 2014 року на адресу голів ОДА надійшло відповідне розпорядження проінформувати органи місцевого самоврядування про необхідність дотримання цих рекомендацій і узгодження таких поховань з Інститутом національної пам’яті, один з відділів якого опікується цими питаннями. Як повідомив журналісту Першої електронної Павло Подобєд, провідний спеціаліст інституту, зазвичай місце і вигляд поховання з урахуванням рекомендацій інституту узгоджується з рідними загиблих, спеціалісти інституту узгоджують і надають архітектурний проект комплексу органам місцевого самоврядування, які вже розробляють проектно-кошторисну документацію і курують саме будівництво і облаштування. При обговорені проекту в першу чергу враховується думка рідних загиблих, та є обов’язковим дотримання цих рекомендацій, адже справа стосується і державної політики також. Після цього здійснюються перепоховання воїнів за згодою з рідними та близькими загиблих.

Що ж відбувається у Кіровограді? Відповідний лист з рекомендаціями ще у жовтні 2014 року за номером 110/01-05 і підписом голови ОДА Сергія Кузьменка мав бути направлений і до Кіровоградської міської ради. Та всупереч рекомендаціям поховання ведуться у місці, яке не відповідає вимогам для таких поховань (див.фото), та за проектом, не узгодженим ні з Інститутом національної пам’яті, ні з рідними загиблих.

Наразі ми очікуємо відповіді від заступника міського голови Григорія Литвина про те, як виконуються ці рекомендації, про долю цього листа від управління капітального будівництва міської ради, про наявність узгоджень з дозвільними структурами, СЕС.

Викликає подив не тільки те, чому розпорядження прем’єр-міністра і голови ОДА не виконуються міською владою, а й те, чому допомога, яке надає Інститут з розробкою проектів та узгодженням поховань у профільних структурах і міністерствах, саме в Кіровограді виявилась непотрібною. І чому для поховання був вибраних не меморіальний комплекс на фортечних валах як найкращий варіант на думку рідних і спеціалістів Інституту, і не діючий Лелеківський цвинтар, а місце під стіною заправки на закритому цвинтарі, біля дороги і житлових будинків, якій через кілька десятків років зникне остаточно.

Редакція Першої електронної очікує відповідей від чиновників. Інститут національної пам’яті очікує узгодження проектів поховання згідно вимог чинного законодавства і розпорядження кабміну, а вдови загиблих очікують від місцевої влади підтримки у їхньому горі і врахування їх думки щодо увічнення пам’яті загиблих героїв.

І дуже не хотілося б дочекатись ситуації, коли всупереч вимогам буде побудовано неузгоджений комплекс на закритому цвинтарі, будуть витрачені кошти, згаяний час і нерви близьких і рідних. А через деякий час довелося б перепоховувати воїнів вже у достойному місці. Адже це питання не тільки державної політики, а і оцінки духовної вартості нашого народу.

Євген Манженко для Першої електронної


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*