Важливо

Кіровоградське дербі: хто претендуватиме на крісло міського голови Кіровограда

Біля входу до міської ради у самому центрі міста Кіровограда стоїть кумедний пам’ятник людині з закрученими вусами і непропорційними по відношенню до тулуба долонями рук, якими він опирається на стілець. На цьому стільці, що, очевидно, символізує крісло міського голови, люблять фотографуватися гості міста за відсутності інших туристичних принад поруч. Це пам’ятник колишньому міському голові Олександру Пашутіну, який запам’ятався написанням книжки нарисів з історії міста, забороною відкриття публічних  бібліотек, організацією та підтримкою єврейських погромів та лобіюванням сімейного бізнесу з торгівлі горілкою. Не за це бутафорське, а за справжнє крісло міського голови вже цієї осені змагатимуться претенденти на головну посаду Кіровограда.

Нагадаємо, що згідно з чинним законодавством вибори міського голови відбудуться 25 жовтня 2015. Та виборчі перегони вже фактично почалися – розносяться продуктові набори, купуються рекламні площі в газетах. А один з кандидатів у народні депутати так розігнався на минулих виборах восени, що, не припиняючи агітації, в’їхав на «ГАЗелі» з LED-екраном і гучномовцями і на вибори місцеві.

Не претендуючи на повноту картини, спробуємо визначити реальних претендентів сил на крісло міського голови і оцінити їх шанси на перемогу у головному політичному дербі міста цього року.

Розпочнемо з діючого секретаря міської ради, який виконує обов’язки міського голови після відставки Олександра Саінсуса. За традицією, діючий керівник міста завжди має непоганий стартовий майданчик на вибори, таку собі адміністративну фору перед іншими кандидатами. Та чи піде 75-річний Іван Марковський на вибори цієї осені? Наскільки нам відомо, в місцевому осередку «Батьківщини» така можливість розглядається як більш, ніж ймовірна. І хоча офіційного рішення ще немає, та Ігор Добрянський, депутат обласної ради, на останньому бюро обласного партійного осередку запропонував його кандидатуру. Навряд чи це могло відбутись без узгодження з самим кандидатом. На противагу ж цій кандидатурі від «Батьківщини» теоретично міг би балотуватися молодший за віком і політичним стажем Павло Топчій, який останнім часом займає відверто опозиційну до свого однопартійця-секретаря міськради позицію.

Екс- кандидат у нардепи Павло Топчій (6.47 % голосів виборців), маючи політичні амбіції та завдяки виборам певні стартові позиції, навряд чи відмовиться від участі в виборчих перегонах. Та з врахуванням позиції рідної партії, він може розраховувати або на власні сили і ресурси, або (що є найбільш ймовірним) залучитися підтримкою інших політичних сил, що не висувають власних кандидатів. Зробимо сміливий прогноз про можливі переговори з «Громадською позицією» Гриценка чи «Самопоміччю» Садового. Хоча не варто відкидати варіант, що рідна для кандидата партія ухвалить інше рішення з приводу висування кандидата на посаду міського голови.

Ще один кандидат активно вів підготовку до виборчої кампанії ще до початку кампанії до виборів у Верховну Раду восени. Андрій Табалов тоді несподівано зняв свою кандидатуру у нардепи, але при тому штаб активно розпочав створювати йому з прицілом на вибори міського голови імідж активного політика-патріота міста. Вже у грудні відбулись загальні збори громадської організації “Рідний Кіровоград”, яку до того очолював його помічник, де Андрій Табалов перейняв керівництво організацією на себе. А вже наприкінці лютого відбулася конференція політичної партії «Рідне місто», у президії якої з’явилися депутати міської ради, екс-регіонали Олександр Шамардін, Геннадій Осетров, Вадим Дрига та інші наближені до них депутати. Від імені Андрія Табалова вже роздаються продуктові набори пенсіонерам до травневих свят, а вищеназвані депутати-мажоритарники вже неофіційно розпочали агітацію за кандидата у мери на своїх округах. Проти Табалова може зіграти факт його невходження до фракції, під прапорами якої він йшов до Верховної Ради, що його колишні соратники одностайно оцінили як зраду. В цілому кандидат може мати досить сильні позицій завдяки потужному фінансовому та медіа ресурсу. Цікаві чутки про існування певних домовленостей на рівні Києва ще з минулих виборів ходять у політичних колах міста: ніби Андрій Табалов не заважає на виборах до Верховної Ради кандидату від БПП, а БПП щонайменше не перешкоджатиме Табалову у його мерських амбіціях.

Що стосується «Блоку Петра Порошенка», то очільник обласної організації партії нардеп Костянтин Яриніч (як стверджують власні джерела) лобіює у кандидати від цієї політичної сили керівника свого виборчого штабу Олександра Дануцу, для якого це був би далеко не перший досвід змагань за жадане владне крісло керівника обласного центру. З мінусів для цього кандидата – участь у безлічі політичних проектів (згадаємо хоча б проект Наталії Королевської «Україна – вперед!»), більшість з який канули в лету без особливих електоральних успіхів, з плюсів – наявність власного медіа ресурсу. Але якщо чутки про партнерську угоду пропрезидентських сил з Андрієм Табаловим є чимось більшим за просто чутки, про офіційну підтримку Олександра Дануци «Блоком Петра Порошенка» говорити не буде сенсу.

Ще один кандидат, який має досвід боротьби за мандат депутата Верховної Ради, Артем Стрижаков (8.72 % голосів виборців), власне і не призупиняв своєї кампанії ще з минулорічних виборчих перегонів. Він веде доволі витратну агресивну кампанію, асоціюється з «Опозиційним блоком», на з’їзді якого був присутнім у якості спікера, має тісні стосунки з колишньою «командою», яка контролювала область за часів Януковича, та його політичними піарниками позиціонується як новий, молодий політик. Артем Стріжаков не припиняв агітаційної роботи і на своєму окрузі у одному зі спальних мікрорайонів міста, де у нього традиційно міцні позиції, але ще за довго до офіційного старту перегонів почав проводити зустрічі і з жителями інших районів міста. Це сильний конкурент Андрію Табалову. Серйозний «мінус» для нього – присутність на «антимайдані» взимку 2013-2014 років та тісні стосунки з «Опозиційним блоком». Якщо порівнювати, що це додає його рейтингу і антирейтингу, стає зрозумілим, чому цей момент не афішується під час виборчої кампанії його штабом. Успіхи Артема Стрижакова на минулих виборах до Верховної Ради були більш, ніж скромними. Як і його конкуренту Андрію Табалову, на порятунок може прийти «коротка пам’ять» виборця.

Та не будемо забувати і про фінансово-промислові групи, які традиційно намагатимуться закріпити свій вплив на прийняття рішень у місті. Від групи «заводчан», тобто представників великого промислового бізнесу, звичайно може бути висунуті у якості кандидата депутат міської ради Ігор Волков чи, можливо, Юрій Тітов, та скоріш за все за відсутності сильної політичної фігури великий бізнес підтримає якусь сильну кандидатуру зі сторони, домовившись про підтримку на виборах в обмін на певну лояльність та співпрацю у майбутньому. Чи має плани на крісло міського голови один з лідерів перегонів на виборах до Верховної Ради (його результат – друге місце, 12.68 % голосів виборців) представник великої промислової групи «Креатив» Максим Березкін, наразі невідомо.

На жаль, цілком прогнозована ситуація, та сильної кандидатури від представників Євромайдану ми на цих виборах не побачимо. Причина – відсутність консолідованої кандидатури і єдності в таборі колишніх соратників. Мерські амбіції, звісно, є у Сергія Михальонка (2.82 % голосів виборців на минулих виборах до ВР), та він представляє електоральні інтереси тільки однієї з груп «майданівців», паралельно просуває проект «Народний контроль», який найближчим часом може трансформуватись у політичну партію, та серйозну конкуренцію потенційним лідерам перегонів навряд чи складе. Зате, можливо, підтримає одного з них перед самими виборами. Однозначно це не буде людина, близька до «Опозиційного блоку» та екс-головного регіонала області Ларіна. Останній, який зі значною втратою впливу на всеукраїнському рівні активно намагається відновити вплив на область і розпочав доволі витратну кампанію з прицілом на вибори своєї команди до обласної ради, очевидно був би не проти бачити у кріслі мера Артема Стріжакова. Саме цей зв’язок і використовують конкуренти Артема Стріжакова у боротьбі за голоси кіровоградців.

Чи піде хтось з подружжя Онулів на мерські вибори? Питання також дискусійне. Результати парламентських виборів та непроста ситуація у стосунках між міською та обласною організаціями «Ударів» говорять про те, що для Лариси (кандидат у депутати до ВР на позачергових виборах у 2014 році, 6.31 % голосів виборців) чи Миколи Онулів більш перспективним завданням є вибори до міської ради. Хоча ми розуміємо, що відмовитись від посади міського голови було б дуже непростим рішенням людям з політичними амбіціями і певним політичним впливом у місті.

«Народний фронт», який для багатьох неочікувано виявився лідером електоральних симпатій українців на минулих парламентських виборах, наразі планує підтримати якусь несподівану кандидатуру, новачка у політиці. Звісно, «фронтовики» мають у власних рядах достойні кандидатури, наприклад, Олександра Цертія, керівника міського осередку партії. І, за чутками, йому таку пропозицію рідна партія вже робила. Та за нашою інформацією Олександр Цертій вирішив відмовитись від участі у перегонах.

Мусимо визнати, що гендерна ситуація в кіровоградському політикумі є незмінною з часів палеоліту – серед міських голів нашого міста ми досі не бачили жодної жінки. Хоча днями доволі несподівану заяву зробила заступник голови ОДА Віта Атаманчук: «Напевне Кіровограду необхідна жінка – мер!!! І нарешті навести лад як у власній домівці. Тому що 24 роки володарювання чоловіків свідчать про імітування ролі “господарників”», – написала вона на своїй сторінці у Facebook.

Цікаво, чи варто це сприймати як офіційні наміри Віти Атаманчук нарешті порушити гендерну монополію на цю посаду? І чи зможе їй скласти конкуренцію Ірина Саєнко, якій група «заводчан», за чутками, також зробила пропозицію про підтримку її кандидатури на посаду міського голови, якщо та виявить таке бажання? Більш предметно ми зможемо говорити на цю тему після офіційного висунення кандидатів. За Віту Атаманчук працює її значно більша впізнаваність як чиновника високого рангу, на боці Ірини Саєнко може бути потужний фінансовий і організаційний ресурс промисловців міста.

Чи справдяться наші прогнози? Чи є явний фаворит перегонів, які офіційно не розпочалися? Звісно, все залежатиме від спортивних та політичних навичок учасників головних змагань міста і значною мірою – від наявності фінансових ресурсів для участі у них. А ще, звісно, від того, чи навчилися кіровоградці за усі буремні роки розбудови демократичної держави робити усвідомлений вибір.

Євген Манженко, Перша електронна газета


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*