Події лютого минулого року настільки глибоко вкарбувалися у скрижалі української історії, що їх звідтіля не вирубаєш ні сокирою, ні російською пропагандою. Так думається, особливо, коли щодня спостерігаєш, як українські військові підтримують свій вибір на сході, а волонтери забувають про власні потреби і бажання з єдиною метою – забезпечити фронт.
У цей час Україна буцімто визначилася з державною політикою – євроінтеграція, розвиток національно свідомої і економічно розвиненої української держави . Як аргумент на підтвердження цієї політики 11 лютого 2015 року Петро Порошенко підписав указ про те, що 20 лютого в Україні відтепер вважається Днем вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні. Одним словом, держава визнала, що за рік вона придбала і втратила дуже багато, і ми не маємо права це ігнорувати.
Як загальноукраїнська політика і революція вплинули на Кіровоград? А над цим варто помізкувати, згадавши як тут вшанували річницю Революції Гідності.
Так от, пам’ятні заходи почалися в Кіровограді ще 18 лютого – у краєзнавчому музеї провели вечір пам’яті Героїв Небесної Сотні. Сюди запросили величезний натовп чиновників, які говорили багато пафосних слів. Був ще шикарний хор Любовича, який змусив задуматися над тим, чому люди зібрались у залі, але, на жаль, не було головного – Віктора Чміленка. Він з’явився на мить – в очах згорьованої родини та промові його побратима Олексія Цокалова. Проте цього занадто мало для вечора пам’яті. Особливо, коли один з твоїх земляків – його частина.
Читайте більше: Кіровоградці вшанували пам’ять Небесної Сотні
19 лютого, у перервах між відвідинами м’ясокомбінату «Ятрань» і засіданням тристоронньої комісії, чиновники також вшановували річницю пам’ять Небесної Сотні – відкрили меморіальну дошку Віктору Чміленку. Сценарій звичний: голова Кіровоградської ОДА, який сказав декілька, тепер уже не пафосних слів, і просто передав слово Чміленку-молодшому, якого хотілося слухати і слухати, сіра могильна дошка з портретом полеглого Героя і квіти.
Читайте більше: Чміленко-молодший сподівається, що винних у смерті батька буде покарано
Про дошку, до речі, хотілося б сказати декілька слів. По-перше, ставиться вона всього лише на рік, а, по-друге, робилася наспіх. На Кіровоградщині один-єдиний Герой Небесної Сотні й купа першокласних художників і архітекторів. Якби кіровоградські управлінці завчасно планували увіковічнити пам’ять Віктора Чміленка, вони б створили щось на кшталт меморіальної дошки Ференцу Лісту, що прикращає будинок на розі Шевченка і Великої Перспективної, а не просто б почепили надгробну сіру дошку, давши кіровоградцям кістку-заспокоєння: «Це тимчасовий варіант». Громадськість взагалі забула про те, що можна самостійно ініціювати створення меморіальної дошки.
20 лютого, власне у День вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення їх пам’яті, теж особливо нічого не змінилось. Тільки увиразнилось відчуття формальності. О 12.00 відбувся офіційний мітинг на площі Героїв Майдану, організований обласним керівництвом, який кіровоградські євромайданівці проігнорували, а о 17.00 – відбувся ще один мітинг, на цей раз організований «Свободою», на який прийшли й колишня опозиція, і євромайданівці. На жаль, без політичних промов та гасел, і тут не обійшлось.
Читайте більше: У Кіровограді вшановують пам’ять Небесної Сотні
«Я принципово не прийшла на мітинг, організований владою, – говорить Тетяна Бородіна, одна з активісток Євромайдану, а тепер волонтер. – Вважаю, що це неправильно, коли люди, які минулого року організовували Антимайдани, тепер перефарбувались у нову владу. І не так дратує екс-регіонал Кузьменко, як те, що такі як Віталій Останній, які так голосно минулого року кричали на Антимайдані, тепер організовують відкриття меморіальних дощок і молебнів у центрі міста за тих, проти кого вони тоді виступали».
Віталій Останній (зліва) на Антимайдані
Віталій Останній, начальник управління комунікацій з громадськістю Кіровоградської ОДА, на запитання про те, як це спочатку очолювати Антимайдан, фактично виступаючи проти позицій Майдану, а потім організовувати річницю Революції Гідності та пам’ять Небесної Сотні, відповів просто: «Ви ж знаєте, на якій посаді я працюю? 20 лютого – це державне свято, яке указом Президента встановлене. Ми організовували заходи, відповідно до цього дня». А ще з 10-хвилинної розмови з Віталієм Останнім вдалося дізнатись, що меморіальну дошку Віктору Чміленку створювали за кошти благодійників. Правда, чому вона така бідненька і тимчасова, а громадськість нічого не знала про те, що влада збирає кошти на меморіальну дошку своєму земляку, відповіді так і не почули. «Це не в моїй компетенції», – відповів Останній.
А потім, після всього цього (політики, позиції і опозиції), Небесну Сотню накінець-то вшанували по-людськи: активісти Євромайдану та небайдужі кіровоградці запустили в небо символічні паперові ліхтарики. Як не дивно, організатором вечора виступила та ж сама студентка КДПУ ім. Винниченка, яка організувала Євромайдан у Кіровограді, – Вікторія Гапоненко, а не ті, хто потім «популяризував» себе під брендом Євромайдану.
Читайте більше: Небесні ліхтарики для Небесної Сотні
«Не буду критикувати владу – адже у такі часи це рівноцінно допомозі ворогу. Скажу лише одне – найкращою подякою для Небесної Сотні було б те, якби винних у їхній смерті покарали», – поділився власними враженнями Артем Дубовик, один із присутніх на вечірній акції на площі Героїв Майдану.
Отак Кіровоград відзначив річницю Революції Гідності та вшанував пам’ять Небесної Сотні. Кіровоградці досі болісно переживають буремні події минулого року – з Майдану перейшли у волонтерство, а от стосунки з місцевими управлінцями ніяк не вдається налагодити. І тут не лише в особистому сприйнятті справа – просто влада досі живе своїми старими «відбувайлівськими» підходами, які так суперечать простим людським цінностям.
Тетяна Колісник, Перша електронна газета