Важливо

Кіровоградщина – не “дике поле”

Ольга Ткаченко
Люблю писати про хороші, мотиваційні, цікаві історії. Пишу про людей, які хочуть і вміють робити важливі речі. Слідкую за оновленнями в сфері реформ і намагаюся писати про складне простими словами)
Контакт: Facebook Telegram

Новий рік несе й очікування нового археологічного сезону на древньоукраїнській р. Синюха, де в Торговиці Новоархангельського району з працює експедиція кіровоградського держпедуніверситету ім. В. Винниченка. З 1997 року експедиція виявивши комплекс середньовічного золотоординського міста. Це відкриття вчергове спростовує теорію “Дикого поля” в наших краях у часи між Київською Руссю та колонізацією (окупацією) імперією Романових.

Раніше на тій же Синюсі, а також Тясмині, Інгульці траплялися знахідки татарського (чи турецького) походження. Про це свідчать публікації ХІХ – ХХ століть. У виданих 1863 року “Матеріалах для географії й статистики” Херсонської губернії, зібраних офіцерами генштабу імперії та укладених полковником А. Шмідтом, згадано, що в посаді Новоархангельську над берегом Синюхи на подвір’ї священика у землі виявили фундамент великої будівлі, яка за переказами старожилів була турецькою лазнею, вище від котрої знаходилася мечеть. Вціліло й декілька надгробних каменів колишнього мусульманського цвинтаря. З-поміж описово наведених даних у “Сказаннях про населені місця Київської губернії” 1864 року, зібраних Л.І. Похилевичем, згадано сліди землянок у с. Кримки (тепер – Олександрівського району) Чигиринського повіту. За переказами, тут колись жили кримські татари. Неподалік, у Мошориному (тепер – Знам’янського р-ну Кіровоградської обл.) біля р. Бешки та в Олександрії на р. Інгульці знайшли 40-відерні горщики з добре випаленої червоної глини, подібні до тих, у яких в Криму зберігали зерно. Ці й інші відомості привели місцевого священика, краєзнавця, автора “Нарисів Олександрійського повіту Херсонської губернії” у “Херсонських єпархіальних відомостях” (1870 і роки) місцевого священика, краєзнавця В.М. Никифорова до висновку, що тут мешкали татари у 1240 – 1361 роках. Автор не пояснює цих хронологічних рамок. Очевидно, вони пов’язані із взяттям монголо-татарами Києва та битвою на Синіх водах 1362 року, коли військо князя Ольгерда завдало першої поразки татарам на руських землях.

Про випадково знайдені ординські монети на березі Синюхи біля с. Торговиці йшлося в “Археологічній карті Київської губернії” київського професора В.Б. Антоновича 1895 року. 1903 року В.І. Гошкевич деталізував, що із цього скарбу золотоординських та чеських монет до очолюваного ним Херсонського археологічного музею надійшли монети ханів Токтогу (1310 – 1311 роки), Узбека (1313 – 1340), Джанібека (1341 – 1355), Бирдибека (1357 – 1359), Кульни (1359 – 1360), Неуруза (1359 – 1360).

У радянський час М.Ф. Котляр у дослідженні про грошовий обіг згадує знахідки двох срібних джучидських дирхемів Узбека та Сарай Махрусе 1320 – 1321 років поблизу кургану в полі с. Маркове (тепер – Добровеличківський район), переданих Первомайському музею.

Сергій ШЕВЧЕНКО

Поширити:

Залишити коментар:

коментар

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*