Важливо

Кіровоград попрощався з двома воїнами АТО (ФОТО)

Світлана Листюк
Журналістка
Світлана Листюк
Журналістка

Сьогодні, 5 лютого, кіровоградці провели в останню путь двох героїв – безстрашних воїнів і вірних синів України – спецпризначенців Сергія Гришина і Максима Кривенка.

Старший солдат Сергій Миколайович Гришин (1984 р.н.) був водієм роти забезпечення в.ч. Польова пошта В-2336. Після закінчення школи і строкової служби в армії він отримав освіту юриста у Кіровоградському юридичному інституті Харківського національного університету внутрішніх справ. Понад 10 років працював у Кіровоградській виправній колонії №6. У тяжкий для країни час – у березні 2014 року – одним із перших став на захист рідної землі.

29 липня 2014 року поблизу міста Сніжне під час пошуку та евакуації пілота збитого терористами літака СУ-25 розвідницька група, у якій знаходився Сергій, натрапила на сепаратистів. Того дня зі складу групи загинуло 8 військовослужбовців., серед них був і Сергій.

Кривенко Максим Ігорович (1992 р.н.) був старшим розвідник в.ч. Польова пошта В-2336. Закінчивши школу і пройшовши строкову службу в одному з підрозділів першого окремого полку при Президентові України, Максим зрозумів, що армія – це його покликання. До лав ЗСУ він пішов за власним бажанням, а невдовзі після цього почалася війна. З травня Максим служив у зоні проведення антитерористичної операції. Доля занесла його під Іловайськ, де солдат пережив обстріли ворожих бойових машин і пекло «котла». Загинув хлопець 29 серпня під час виходу з оточення під Іловайськом біля селища Червонопілля. Він ішов через мирний коридор Путіна.

Не зважаючи на крижаний дощ і пронизливий вітер, попрощатися з бійцями прийшли сотні кіровоградців – рідні, друзі, бойові побратими і просто небайдужі люди.

Прибув до Кіровограда заступник командира в.ч. Польова пошта В-2336 підполковник Микола Поровський (один із засновників Народного Руху України, депутат трьох скликань, що брав участь у проголошенні Акту Державної незалежності України). Звертаючись до присутніх, він зазначив, що Максим і Сергій були мужніми лицарями і славними нащадками наших великих предків запорізьких козаків. «Немає способу зменшити ваш біль і забрати його з ваших сердець, – сказав він рідним полеглих бійців. – Ми можемо лише завершити справу ваших синів і помститися ворогам за їхню смерть. Їхніми іменами назвуть вулиці і школа, а прийдешні покоління українців будуть виховуватися на їхньому мужньому прикладі!».

Сказати прощальне слово бойовим побратимам прийшли їхні товариші майор Ільченко, капітан Криворот, сержант Рагушенко і старший солдат Кочерга. «Ми всі служили пліч-о-пліч з Максимом і Сергієм. Сергій був спокійним і врівноваженим у будь-якій ситуації. Він підготував свій автомобіль, разом з ним поїхав на війну, з ним і загинув. Він був техніком і водієм від Бога, – пригадують хлопці. –А Максим… Максим завжди усміхався, був радісним і веселим, щирим і відкритим. Він і зараз усміхається на фотографії. Він завжди усміхався в обличчя ворогів. Ми сподівалися, що рано чи пізно побачимо їх живими. Пробачте, що не змогли вберегти наших братів, наших хоробрих героїв».

Усі разом кіровоградці помолилися за душі полеглих героїв, за всіх захисників України, які нині перебувають на сході, і за швидше настання миру в Україні.

Поширити:

Залишити коментар:

коментар

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*