Важливо

Як це було в Кіровограді? (ВІДГУК)

29 січня, у малій залі театру ім. М. Кропивницького кіровоградці занурилися у світ кримінального життя «перлини біля моря». І допомагала їм у цьому моновистава «Як це було в Одесі?» у виконанні Юрія Жеребцова.

Що ми уявляємо, коли чуємо про Одесу? Сонце, море, колоритні євреї, неповторний мовний стиль і специфічний гумор.

«Як це було в Одесі?» –  постановка двох перших оповідань («Король» і «Как это делалось в Одессе»)  зі збірки Ісаака Бабеля «Одесские рассказы», яка розповідає про життя кримінальної Одеси на чолі з Бенею Кріком. Людини, яка «говорит мало, но … говорит смачно. Он говорит мало, но хочется, чтобы он сказал еще что-нибудь».

Ісаак Бабель – один з тих письменників, які тонко і точно відчувають Одесу, іронічно та романтично зображуючи у своїх творах місцевий колорит і кримінальний мікрокосм.

Що ми побачили на кіровоградській сцені? А тут ми побачили синусоїдний виступ заслуженого артиста України Юрія Жеребцова, який намагався донести до кіровоградців світовідчуття і темний світ душ одеських «авторитетів».

Що з того вийшло? Годинна вистава перетворилася на американські гірки. Хвилина за хвилиною зал «то виринав, то потопав» у хвилях сміху і нерозуміння того, що відбувається на сцені.

З одного боку – незрозумілий монотонно-затянутий початок про життя незрозумілих людей, з іншого – помпезна сцена похорону, яку актор передав з таким натхненням,  що навіть заздрилося покійнику, наступний момент – нуднюча надгробна промова, в якій від одеського колориту залишилися лише імена персонажів. Ще трохи – і страхітливого-захоплюча сцена, яка описує історичний момент в житті Бені Кріка – любов і шлюб: «Во время налета, в ту грозную ночь, когда мычали подкалываемые коровы, и телки скользили в материнской крови, когда факелы плясали, как черные девы, и бабы-молочницы шарахались и визжали под дулами дружелюбных браунингов, – в ту грозную ночь во двор выбежала в вырезной рубашке дочь старика Эйхбаума – Циля. И победа Короля стала его поражением». А далі знов – монолог-опис божевільного весілля, де втрачається будь-який зв’язок з реальністю і персонажами.

Одним словом, було в Одесі занадто багато Кіровограда. У виставі не вистачало одеського акценту, легкості, колориту… В Одесі забракло Одеси. Але від того глядачі були не менш задоволені. Після закінчення зал ще довго аплодував і викрикував «Браво!» Юрію Жеребцову, який уже багато років поспіль несе на своїх плечах нелегкий вантаж актора «театру одного актора».

Тетяна Колісник, Перша електронна газета

Поширити:

Залишити коментар:

коментар

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*