Важливо

«Мене зігріває тепло його душі…»

Світлана Листюк
Журналістка
Світлана Листюк
Журналістка

Напередодні новорічних свят представники народного депутата України Станіслава Березкіна – депутати райради Дмитро Січкар та Євген Микитенко — завітали в гості до фронтовика із села Федорівка Кіровоградського району Олексія Сорочана. Завітали з подарунками – народний депутат передав ветерану новий телевізор та мобільний телефон.

Станіслав Березкін кілька місяців тому особисто вітав Олексія Сорочана з 93-річчям. Були і теплі слова, і подарунок – тепла ковдра, і святковий стіл, і спогади із життя. Саме тоді народний депутат пообіцяв передати подарунки до Нового року. Олексій Гаврилович щиро зрадів гостям. «Передайте Станіславу Семеновичу, що мене зігріває не тепло подарованої ним ковдри, а тепло його душі», — сказав ветеран.

«Мій тато дуже любить дивитися новини та футбол, так що тепер буде вболівати за улюбленою грою з великого екрана, дякуємо народному депутату за такі приємні подарунки», — додає донька фронтовика Валентина Олексіївна.

93-річного Олексія Сорочана дуже хвилює болюча для нашої країни тема – неоголошена війна, яка забирає життя молодих хлопців. Адже й сам колись відстоював незалежність, боровся з ворогом. Він — інвалід І групи Великої Вітчизняної війни. Родом – із колишньої Одеської (зараз – Миколаївська) області. Своє дитинство чоловік згадує боляче, адже жилося важко, в злиднях. Батько помер від ран, отриманих під час громадянської війни. В неповних три роки Олексій залишився без батька. Мати ж весь час була зайнята на роботі – працювала наймичкою в багатих людей. Ледь-ледь кінці з кінцями доводилось зводити. Та згодом у їх сім’ї з’явився чоловік, який замінив Олексію батька, а ще навчив його механізаторській справі. Коли в країні розпочинався голодомор, вся сім’я переїхала на Кубань, але вже через декілька років повернулася на батьківщину…

На війну Олексій Сорочан пішов у 1941 році. Під час бомбардування отримав контузію, але вижив…

Нині чоловік пригадує операції, в яких брав участь в оточенні німецьких та румунських військ на річці Прут, яких потім розгромили, а ще – у Ясько-Кишинівську та Празьку операції, як звільняв землі Німеччини, Угорщини, Польщі, Молдавії, Чехословаччини. За це має чимало нагород, серед яких ордени Червоної зірки, «Захисник Вітчизни», медалі «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні», «За вірність присязі», «За бойові заслуги».

Розповів дідусь і про те, як після війни повернувся на рідну землю, як брав участь у відродженні рідного краю, працював механізатором близько сорока років, створив сім’ю. На жаль, недавно чоловік втратив свою дружину, з якою прожив все життя, та сина…

Та попри все, цінує ветеран кожну відведену йому хвилинку життя. На його подвір’ї гамірно, адже в гості до ветерана завжди приходять і представники сільської ради, місцевої ветеранської організації, і односельці.

За матеріалами персонального сайта народного депутата України Станіслава Березкіна

Поширити:

Залишити коментар:

коментар

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*