Важливо

Козацькі витоки Кіровограда

Світлана Листюк
Журналістка
Світлана Листюк
Журналістка

“Коріння нашого родоводу” – так назвав цикл своїх публікацій історик і краєзнавець Сергій Шевченко. Свої дослідження науковець обґрунтовує реальними подіями, незаперечними фактами та, часто, історичними артефактами, знайденими ним та колегами-істориками на території рідного краю. Сподіваємося, що ці важливі й цікаві дослідження знайдуть своїх читачів і поціновувачів, адже без історії немає майбутнього. Публікується з продовженням.

Під час роботи архівістів, істориків, краєзнавців над фундаментальною книгою “Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область”, виданої 1972 року в Києві, було зібрано унікальний матеріал про козацьку добу в Центральній Україні. Це стало можливим завдяки тому, що ця робота тривала переважно в часи хрущовської та шелестівської “відлиги”.

Автори статті про обласний центр у цьому виданні, кіровоградці кандидат історичних наук, доцент державного педінституту ім. О. С. Пушкіна Петро Безтака та завідувач архівного відділу облвиконкому Олександр Нагорний дійшли висновку, що зимівники запорозьких козаків виникли на території майбутнього Кіровограда у другій половині ХVІ століття.

Завадівка

В обласному державному архіві зберігається особистий фонд єлисаветградського землеміра, краєзнавця, музейника, археолога Павла Рябкова, в якому міститься його рукописний запис про те, що до будівництва фортеці св. Єлисавети “тут уже був зимівник запорожця Завади”.

Першого березня, коли на Завадівці відзначали Масляну, я побував там у супроводі місцевого уродженця, офіцера у відставці Анатолія Тидоренка. Ми оглянули місце за 300 м від Інгулу в районі кільцевої дороги, на якому він пам’ятає залишки білої кам’яної огорожі козацької стайні, про що йому розповідали старші люди. Мама переказувала, що в районі їх садиби (поруч була і хата їх дідуся) стояла застава до і після побудови фортеці св. Єлисавети. Поруч було три круглих рукотворних, на думку ветерана, кручі (одна є й донині) і два паралельних земляних вали висотою 1,5 – 2 м. (Нижче знаходилася некрута балка із струмком.) Усна традиція їх пов’язувала з турками. Гадаю, що вони могли відноситися й до козацьких чи раніших часів. Напевне, тут слово за археологами. Віталій Панченко з вулиці Завадівської чув, що колись у Гаврилівській кручі жив Завада. А бабуся Ніна з цієї вулиці переказує, що козак Завада з військом мешкав у завадівських ярах в районі нинішньої траси для мото- й автоперегонів. Обоє старожилів народилися до війни.

Під час травневих відвідин Завадівки автору цієї статті зав. бібліотекою-філією № 10 Наталія Анісімова (яка залишала рідне поселення лише на час навчання у Слов’янську) надала рукопис 2009 року історії поселення, де привертає увагу фрагмент про його заснування: “З Півночі Правобережної України на південь проходив чумацький шлях… територією нинішнього міста Кіровограда по березі річки Інгул… Чумаки… через деякий час, тікаючи від гніту польських магнатів, переселялися на постійне місце проживання в ці незаселені краї. Так за переказами, які передавались з поколінь в покоління, відомо, що населений пункт Завадівка, околиця міста Кіровограда – виник наприкінці ХVІІ століття. Першим її поселенцем був втікач Завада, в честь імені якого і отримала ця місцевість найменування Завадівка.

А серед жителів здавна існує така легенда. В той час, коли була створена Нова Січ, на березі Інгулу поселився козак Завада, більшість жителів Завадівки саме з цим запорожцем пов’язують назву населеного пункту.
Однак існує й інша версія. Деякі дослідники звернули увагу на назву кількох сіл, розташованих поблизу Завадівки: Первозванівка, Попівка, Неопалимівка. Як правило, в Україні є немало населених пунктів, що містять однакові назви, хоча розташовані в різних місцях країни. Це пов’язано, зокрема, і з міграцією населення: нерідко люди, переселяючись на нові землі, переносили туди назву своєї батьківщини. Приклади тому Клинці, Калинівка, Полтавка, Попівка, Первозванівка, Завадівка. Згодом переселились в Завадівку з чумаків пращури Мельниченків, Чинченків, Панченків, Ситників. Пращури Кошугіних поселились в Завадівці в першій половині ХVІІІ століття.

Підтвердженням того, що Завадівка виникла наприкінці ХVІІ століття є той факт, що з роду Мельниченків – Мартин Мельниченко був гайдамака. А історії відомо, що гайдамацький рух виник в ХVІІ столітті на Правобережній Україні”. В бібліотеці є виставка “Нащадки козака Завади”.

Збирають матеріали з минувшини мікрорайону в школі № 12, які нагромаджує в низці папок і альбомів учителька історії Надія Плащевська.

А директор закладу Валентина Легка повідомила, що Завадівка вже відзначила своє 300-річчя, виходячи з дати на камені, котрий знаходиться на місцевому цвинтарі. Тож логічно було б подумати і кіровоградцям в цілому, а чи не вийти місту хоча б на цей понад 300-річний рубіж?

Сергій ШЕВЧЕНКО для Першої електронної газети.

(Далі буде).

Поширити:

Залишити коментар:

коментар

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*