Сьогодні, 25 вересня, відбулася зустріч із сином героя-підводника Ізраїля Фісановича – Тарасом, який приїхав до Кіровограда, щоб закласти перший камінь у спорудження пам’ятника своєму батьку.
Ім’я уродженця Єлисаветграда Ізраїля Фісановича відоме далеко за межами України, адже підводний човен «Малютка» під його керівництвом зробив 18 бойових походів, під час яких потопив 13 ворожих кораблів. Дослідники зазначають, що для човнів такого розміру це дійсно досягнення (тим паче, що «Малютка» це не атомний човен, тому їй необхідно періодично підніматись на поверхню води). Ізраїль Фісанович отримав багато нагород. Варто зазначити, що більшості відзнак був удостоєний увесь екіпаж човна. Проте щойно Фісановича зняли з посади капітана «Малютки» і доручили керівництво іншого човна, у першому ж плаванні колишній підлеглий йому екіпаж загинув.
Ізраїль Фісанович прожив у Кіровограді лише вісім років (закінчив перший клас Кіровоградської школи № 7 ім. О. Пушкіна), потім родина переїхала до Харкова. Освіту майбутній підводник здобував у Ленінграді.
Син героя-підводника розповідає, що погано запам’ятав батька, проте ці хвилини дорогі йому. Бачились батько з сином на перетині 1943-1944 років.
«Батька я бачив недовго, але кілька моментів не з чужих розповідей, а власної пам’яті згадати можу, – розповідає пан Тарас. – У той час до Полярного припливали американські та англійські кораблі. Нам, малим дітям, були цікаві ці величезні споруди і ми пробирались до них ближче. Моряки кидали нам цукерки і фотографували як ми їх збираємо. Одного разу мені пощастило і я відвоював одну цукерку, за яку вдома від батька отримав наганяй: «Ми, радянські люди, не повинні принижуватись і збирати ці цукерки». Згодом я зустрів на вулиці темношкірого чоловіка, який запропонував мені величезну плитку шоколаду. Тоді я чомусь вирішив, що то було не приниження, а просто подарунок. Батько ж так не вважав і змусив мене повернути шоколадку. Я мав увечері знайти того темношкірого і повернути йому плитку. Коли я зовсім замерз, то, нарешті, знайшов того чоловіка, віддав йому шоколад,і сказав (як мені звелів батько): «Сенкю» і від себе додав, щоб було чоловіку стало зрозуміло: «Нє надо!»
Спогади Тараса про батька – картинки трьох місяців перед відправленням Фісановича на посаді капітана підводного човна до Англії – тобто напередодні останнього плавання Ізраїля.
Згодом Тарас Ілліч (Ізраїлович) збиратиме публікації про батька, досліджуватиме архіви та поєднає зібрані дані у своїх книгах.
Тритомник цього видання про героя-підводника Ізраїля Фісановича його син подарував Кіровоградській ОУНБ ім. Д. Чижевського. Також Тарас Ілліч передав дві листівки, приурочені сторіччю з дня народження Ізраїля Фісановича, які проштамповані датою народження героя і додав: «На скільки мені відомо, листівки з такими штампами несуть історичне значення для поціновувачів таких речей». Листівки будуть знаходитись у відділі рідкісних документів Кіровоградської ОУНБ ім. Д. Чижевського.
Навзаєм декілька кіровоградських дослідників та краєзнавців подарували гостю свої публікації про славнозвісного єлисаветградця. Присутні під час зустрічі навіть періодично вигукували з залу деякі деталі біографії героя-підводника. Це свідчить про те, що Ізраїля Фісановича у Кіровограді знають і пам’ятають. Пам’ятник герою-підводнику по праву займе своє місце саме у Кіровограді.
До речі, урочистості з ушанування пам’яті героя-підводника Ізраїля Фісановича почнуться на меморіальному комплексі «Фортечні вали» завтра, 26 вересня, о 9:15. Оскільки ситуація в країні не дозволяє зараз встановити уже готовий пам’ятник, завтра неподалік Кіровоградської спорт школи буде закладено перший камінь у спорудження пам’ятника.
Ольга Ткаченко, Перша електронна газета