Важливо

З полону – додому і знову на службу

Сьогодні ввечері у Кіровоград повернувся ще один воїн АТО – Олександр Плетінко, який кілька тижнів перебував у полоні терористів у місті Сніжному Донецької області. 

20-річний хлопець родом з села Іванівки Новоукраїнського району. Влітку був мобілізований до лаз Збройних сил України. Потрапив до 1-го батальйону 93-ї бригади зенітно-ракетних військ (військова частина А-1302, смт. Черкаське, Дніпропетровська область), а звідти разом з іншими бойовими побратимами – на війну.

Кілька десятків кіровоградців, які дізналися про приїзд Олександра, зустріли його на площі Героїв Майдану з оплесками, вигуками «дякуємо» і квітами. А маленька дівчинка сором’язливо принесла воїну шоколадку і сказала «Хай Вас Бог благословить».

У полон Сашко потрапив 25 серпня. Де точно дислокувався батальйон того дня, ні хлопець, ні його бойові побратими не знали, бо привезли їх на місце вночі. Олександр назвав кілька населених пунктів, які були поруч, але з міркувань безпеки ми їх не озвучуємо. Об 11 годині дня зав’язався бій і вже невдовзі українські військові були розбиті. В полон потрапило чимало рядових солдатів і кілька офіцерів. Вище командування зникло з поля бою, щойно побачило складність ситуації. Як зрозумів хлопець уже будучи полоненим, воювали вони з регулярною російською армією.

Тоді Сашкові дивом вдалося заховати мобільний телефон. Сидячи замкнутими в якійсь господарській споруді, хлопець ховав мобільний в солому. А вечорами діставав мобільний, вмикав і дзвонив додому – повідомляв мамі, що живий і передавав інформацію про інших бійців. Інші полонені його прикривали, сподіваючись на швидше визволення.

Мама Сашка – Наталія – одразу ж звернулася в районний військкомат, міліцію, СБУ. Але скрізь жінку «футболили», її заяв не хотіли приймати. Наталія «штурмувала» кабінети чиновників, депутатів, правоохоронців. Врешті її заяву прийняли в СБУ, але позитивних результатів не обіцяли.

Тож мама вирішила самостійно поїхати в Дніпропетровську область – у військову частину, до якої приписаний Сашко. Там жінку навіть не пускали на територію. Керівництво повністю її ігнорувало – ніхто навіть не виходив. Хитрістю їй вдалося потрапити в частину, але і це не дало результатів.

Тоді сім’я Олександра звернулася до Першої електронної газети. На прохання журналіста заступник обласного військового комісара підполковник Олег Молчанов зателефонував до своїх колег зі Сходу і поцікавився місцезнаходженням кількох військовослужбовців з Кіровограда, у тому числі О. Плетінка. Після цього, маму Олександра таки прийняли у військовій частині. Їй навіть видали довідку, що О.Плетінко є учасником АТО.

Але за пошуки хлопця ніхто братися не хотів. Її неодноразово викликали на упізнання тіл, переконуючи, що Сашко загинув. «Я кажу, що моя дитина жива, а вони з мене дурочку робили. Кажуть, спочатку треба провести упізнання всіх загиблих, а якщо його серед них нема, то будемо шукати. А чому я повинна дивитися на те пекло, якщо точно знаю – моя дитина жива!», – розповіла Наталія.

Тоді жінка звернулася до народного депутата Станіслава Березкіна, пояснивши: ніхто не вірить у те, що її син живий (хлопець і його товариші вважалися безвісти зниклими, а керівництво військової частини не брало до уваги той факт, що вони виходять на зв’язок). Нардеп разом з обласною Спілкою ветеранів Афганістану доклали максимум зусиль (зокрема заручилися підтримкою генерала Володимира Рубана), щоб хлопця таки внесли в списки полонених і саме його кандидатуру запросили на обмін під час перемир’я (тоді 73 українських військових обміняли на 73 терористи).

І ось сьогодні Сашко нарешті на волі і побачив своїх рідних. Олександр розповів, що в полоні з українців фізично не знущалися, а от моральний тиск був чималий. Годували дуже мало, а часом залишали взагалі голодними (як зрозумів хлопець з розмов вартових (російський військових), у них самих провізія закінчувалася). Чіпляли за живе насмішки росіян, які запевняли полонених: вас ніхто не шукатиме, ви нікому не потрібні, поїдете з нами в Росію. Але українські бійці не падали духом і вірили в своє повернення додому.

Наразі з полону визволено 5 бійців з 93-ї бригади (у тому числі О. Плетінка) та ще 68 осіб з інших підрозділів, але у Сніжному залишилося ще близько 150 українських військових з різних областей України (в основному, як сказав Олександр, з Дніпропетровської і Закарпатської).

А за 10 днів відпочинку Сашко знову повернеться у свою військову частину, щоб знову стати на захист Вітчизни.

Світлана Томашевська, Перша електронна газета

Поширити:

Залишити коментар:

коментар

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*