Гуртожиток по проспекту Університетському, 21 побудували майже 35 років тому. Тоді будівля була на балансі тресту «Кіровоградбуд». Тут і проживали працівники балансоутримувача. У 1994-му році «Кіровоградбуд» приватизували і перетворили на ВАТ. Однак, під час переоформлення документів про гуртожиток забули і він, як мовиться, «завис» у повітрі.
Минає три роки і товариство раптом згадує про власну багатоповерхівку: її передають до нашвидкуруч створеного ЖЕКу при «Кіровоградбуд». Що спричинило просвітлення в пам’яті власників? Як не прикро, та не турбота про мешканців будинку, а фінансовий інтерес – гуртожитком зацікавилося ТОВ «Славія», яке було готове негайно його придбати.
Власники і покупці так поспішали владнати справу, що продали будівлю заднім числом: у документах факт продажу зафіксовано на три місяці раніше, ніж гуртожиток перейшов на баланс ЖЕКу. Та це не завадило «Славії» вступити в права власності, а потім й перепродати багатоповерхівку приватному підприємству «Вагран». До речі, засновницею та власницею останнього, згідно витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, є Ярошенко Лариса Миколаївна. Саме ж підприємство зареєстровано у місті Боярка, Київської області.
З того часу мешканці гуртожитку не знають спокою – вони днюють і ночують під стінами судових інстанцій. У чому причина? Бо люди фактично перетворилися на безхатченків, втративши квартири, які отримали за роботу на підприємстві і в яких багато років проживали. Приватизувати помешкання вони не в змозі. Єдиний варіант – викуповувати у нового власника свої ж квартири.
Марина Дяченко, яка мешкає в гуртожитку, була змушена оформити іпотеку на 20 років, щоб викупити помешкання, на яке вона і так мала законний ордер. Родина Дяченків живе у крихітній кімнатці. Тут кілька квадратних метрів розділяють власне Марина з чоловіком-інвалідом та двоє їхніх діток (одна з яких також на інвалідній групі).
І таких сімей, які не знають де житимуть завтра, у гуртожитку більше сотні. Найжахливіше в даній ситуації те, що продати кожну з квартир власники будинку можуть навіть без відома реальних господарів.
Так сталося Анатолієм Стадніком, який отримав ордер на помешкання багато років тому. «За час, поки жив тут, встиг зробити хороший ремонт, вклав загалом немало коштів, – розповів Стаднік. – А потім познайомився з однією жінкою, вона переїхала до мене, прописав її у квартирі. А одного дня виявилося, що вона викупила мою ж квартиру і тепер я у власному помешканні ніхто. Звертався і в міліцію, і в прокурату – як можна продати мою ж квартиру, а мене просто викинути?» – бідкається чоловік.
Наразі Анатолій, перебивається з одного найманого житла на інше, шукаючи справедливості в судах.
Стосовно законності продажу квартир, то тут дійсно є над чим задуматись. Як розповіла ще одна жителька горе-гуртожитку Світлана Бондаренко, за маленьку кімнату площею 11 квадратних метрів власники гуртожитку виставляють ціну 30 тисяч гривень, більша квадратура – більша й сума. «Найцікавіше те, що процедура оформлення має проходити лише у присутності юриста власника гуртожитку. А іншого нотаріуса, тим мешканцям, які все ж вирішили викупити власне житло, приводити не дозволяють», – скаржиться жінка.
При цьому, за її словами, послуги «потрібного» юриста коштують майже 4 тисячі гривень, в той час як звичайний нотаріус фіксує документ купівлі-продажу за кількасот гривень.
Однак це ще все: ремонти під’їздів, заміну електропроводки, благоустрій навколишньої території, реконструкцію підвалу та багато чого іншого мешканці гуртожитку всі ці роки робили власними силами і коштами.
«У відповідь ми не почули жодного слова вдячності, не отримали жодної копійки компенсації, натомість є лише погрози та перспективи бути викинутими на вулицю. Ми не можемо й надалі власними силами утримувати будинок в належному стані, а тим паче підтримувати пожежну безпеку. Однак, власники будинку на контакт не йдуть і на телефонні дзвінки не відповідають, – зазначила Світлана Бондаренко. – Тим часом на запасних східцях зібралася така кількість сміття, що пройти там фактично не реально, а віднадити звідтіля бомжів і наркоманів ми просто не в змозі. До нас уже і санстанція приїздила, і управління Держслужби з надзвичайних ситуацій, і пожежники, а толку ніякого».
Разом з цим мешканці гуртожитку скаржаться, що вже давно не бачили ні директора «Ваграну» Наталі Нетребенко, ні паспортистки, тож жодної довідки, жодного документу отримати не можуть.
У той же час гроші за квартиру та всі комунальні послуги жителі сплачують не напряму підприємствам постачальникам послуг, а на розрахунковий рахунок ПП «Вагран». Куди насправді потрапляють кошти та чи доходять вони до підприємств, що надають послуги газо-, водо- та електропостачання, наразі невідомо. До речі, час від часу то одні то інші блага цивілізації в гуртожитку просто зникають. Так нещодавно у будинку зникло водопостачання. Як виявилося, хтось відбив частину крана через який подавалась вода до гуртожитку. Що характерно, доступу до даного об’єкту у самих жителів немає, тож вони підозрюють звичайну диверсію та бажання вижити їх з будинку за будь яку ціну.
Жителі гуртожитку бідкаються, що вже давно звертаються з листами до місцевої й обласної влади, прокуратури й санстанції, а отримують лише відписки. Днями, завдяки погрозам перекриття дороги, їм таки вдалося зустрітися з керівництвом міста Кіровограда. Про те, чи почули чиновники мешканців горе-будинку, незабаром читайте на сторінках Першої електронної.
А тим часом редакція звернулася за коментарем до практикуючого юриста Володимира Кудрі. За його словами, громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, набувають право на приватизацію займаних житлових приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що люди проживають там правомірно (мають ордер) і не менше п’яти років. А доки будівлі перебувають у власності підприємства, установи, організації, приватизувати квартири закон не дозволяє.
«На мій погляд, міська рада, діючи в інтересах мешканців цього гуртожитку, повинна ініціювати процес його передачі у комунальну власність, розпочавши діалог з власником. А прокуратура мала б перевірити законність купівлі-продажу кімнат, адже сам процес оформлення докуме
нтів виглядає сумнівно, та й до перепродажу самого гуртожитку є питання. Що стосується перерахунку коштів за спожиті житлово-комунальні послуги на рахунок власника гуртожитку, то це є загальною практикою, тому що, як правило, в гуртожитках встановлено пристрої обліку для всього приміщення, а не окремо для кожної кімнати. Оплата послуг розподіляється пропорційно площі кімнат та кількості мешканців», – зазначив юрист.