У Високих Байраках, що в Кіровоградському районі, залишилося лише два ветерани Великої Вітчизняної – Іван Олександрович Безушко та Петро Гаврилович Крикуненко. Напередодні Дня Перемоги їх відвідав із подарунками (сучасними телевізорами та продуктовими наборами) народний депутат України Станіслав Березкін, який, до речі, і сам родом із Високих Байраків.
89-річний Іван Олександрович Безушко, інвалід війни першої групи, був призваний до Армії вісімнадцятирічним. Спочатку потрапив до 48 стрілецького полку, а потім працював водієм-механіком на самохідній установці.
«Наше покоління пережило справжні страхіття… А мені, вважаю, пощастило в житті – я вибирався з усіх халеп. А до Берліна дійшов! Навіть брав участь у передачі червоного знамена! Пам’ятаю, як прийшла звістка про перемогу, то ми й цілувалися, й обіймалися, такі щасливі були! А як воювали, то думали, що не бачити нам Батьківщини, як своїх вух!» – розповідає про своє життя дідусь Іван, який хоч і відчуває на своїх плечах тягар років, та все ще тримається молодцем, чекає в гості онуків та правнуків і переймається за їхнє майбутнє.
«Я завжди радів, коли наступало свято Перемоги, а зараз ці відчуття трохи приглушені через цю колотнечу в країні. Я дуже переживаю, щоб більше такого, як ми пережили, ніколи не повторилося» – ділиться Іван Олександрович.
«Ми повинні боротися за нашу Україну» – з такими словами зустрічає нас інший високобайрацький ветеран – Петро Гаврилович Крикуненко. Все своє повоєнне життя він пропрацював ковалем. Немає жодної хати в селі, куди б не приклав своєї руки дідусь Петро. У свої 91 рік він має вигляд за шістдесят. Що ж дозволяє йому залишатися молодим? «Я все життя пропрацював. От мій секрет довголіття – праця!». Кілька років тому з Петром Гавриловичем трапилася прикра історія: до будинку проникли злодії, які знайшовши в старенького тільки 60 гривень, украли піджак з орденами. Залишилися лише документи до медалей та орденів… Та хіба ордени красять людину? Авторитет Петра Гавриловича у селі затьмарить сяйво будь-яких нагород!
За словами народного депутата України Станіслава Березкіна, який виріс у Високих Байраках, а згодом, ставши народним депутатом, активно долучився до вирішення багатьох соціальних проблем села, зустріч з односельцями, а тим паче з ветеранами, завжди додає натхнення і віри в краще.
«Заїхавши у своє рідне село, я й сам відчув себе молодшим. А чого варте спілкування з мудрими людьми, з цими ветеранами, які з моїми, на жаль, вже покійними батьками на танці ходили, а мене пам’ятають ще з того часу, як я малим під стіл пішки ходив! Сьогодні я ще раз вкотре переконався, що найголовніше для нашої країни – це мир і повага один до одного. 9 травня ми відзначаємо найбільше для нашого народу свято – День Перемоги, тому ми повинні сказати «Дякую» усім ветеранам, вклонитися їм низько і зробити все, щоб зберегти той мир, який вони здобули нам великою ціною», – поділився своїми емоціями Станіслав Березкін.
Як розповіла нам секретар Високобайрацької сільської ради Тетяна Гавриленко, сьогодні у Високих Байраках ветеранів шануватимуть за всіма правилами: буде і фронтові сто грамів, і солдатська каша, і мітинг, і виступи. Та найголовніше – увага, якої ніколи не буває забагато для тих, хто своїми руками виборював для нас мир. Тепер наше завдання – зберегти його і передати, мов естафету, наступним поколінням.
