Важливо

Як кіровоградець «рятував» документи з Межигір’я

Світлана Листюк
Журналістка
Світлана Листюк
Журналістка

Наприкінці лютого цього року країну облетіла ще одна шокуюча звістка: президент Віктор Янукович похапцем тікає зі своєї резиденції у Межигір’ї. Тоді ж, вночі 22 числа, в Інтернеті з подачі репортерів, які вели спостереження за маєтком, з’явилися фото невідомих документів, які вільно дрейфують Київським морем. Цей факт було важко оминути увагою, тож зацікавлені журналісти з усієї столиці за лічені години з’їхалися до Межигір’я. 

Одним з перших на місце прибув Олександр Акименко – кіровоградець, який вже 7 років займається журналістськими розслідуваннями. Маючи чималий досвід (працював у бюро журналістських розслідувань на телеканалі «Інтер», очолював відділ розслідувань журналу «Форбс», а нині – співзасновник і керівник освітнього проекту «Платформа»), Олександр зрозумів, що прості папери у воду не викидатимуть, тож взявся за організацію «порятунку» документів з Межигір’я.

Про «порятунок» документів  у Межигір ї він розповів Першій електронній. 

Олександре, що відбувалося в маєтку Януковича, коли прибули журналісти?
– Ввечері 22 лютого я поїхав до Межигір’я і став свідком того, як водолази витягають з бухти папки з документами, амуніцію, кулеметні стрічки, патрони (навіть для підводної стрільби). Після цього почався тижневий марафон порятунку документів, яким зайнялися журналісти, фахівці з журналістських розслідувань.

У якому стані були документи, які потрапили до рук журналістам?
– Уявіть собі товсту папку з швидкозшивачем, наскрізь промоклу. Всі папери були, мов мочалка. Треба було відкрити кожну папку, розкласти всі листки, просушити, відсканувати і скласти у тому ж порядку назад. Але деякі наші колеги (охочі до сенсацій) просто накинулися на папери й порозкидали їх у пошуках жирних фактів. Тож роботи додалося – деякі папки довелося впорядкувати. Ми почали складати документи докупи, нумерувати папки, намагалися створити систему. У результаті виявилося, що таких папок у нас 174, а більшість з них по габаритам нагадували чималі ящики.

Не страшно Вам було братися за таку справу посеред ночі і прямо на місці злочину, так би мовити?
– Нахлинула ейфорія. Лише о 4 годині ночі ми зрозуміли, що треба забиратися з причалу і переміститися вглиб Межигір’я, бо тут практично не було охорони: біля нас було лише два хлопці з самооборони, які не могли забезпечити безпеку таких документів. А в той час у всіх новинах на усіх каналах вже крутили ролики про те, що журналісти знайшли таємні документи Януковича й опрацьовують їх. Це явно грало не на нашу користь, тож слід було убезпечити і документи, і самих себе. Тож ми завантажили ящики з паперами в два автомобіля і перевезли їх у гостьовий будинок Януковича, де на той час було значно безпечніше.

«Порятунком» документів займалися лише журналісти?
– Ні. На допомогу приїхало чимало архівних і музейних працівників, які нам допомагали на волонтерській основі. Листочок за листочком ми перекладали всі папки білим папером, який вбирав вологу. Потім бібліотекарі звідкись привезли повітряні гармати, які сушать повітря. Ми їх використали, для просушки документів. Хтось із волонтерів здогадався ввімкнути сауну: при температурі в 40 градусів папери сушилися набагато швидше.

Правоохоронні органи не цікавилися Вашою роботою в Межигір’ї?
– Перші 4 дні ми самотужки сушили, перебирали, систематизували і сканували документи. На п’ятий день з’явилися працівники прокуратури з судовим рішенням про вилучення усіх документів. Ми не суперечили – показали їм кімнати, завалені паперами і десятки волонтерів, які перекладають документи сухими листочками. Прокурори такого явно не очікували – вони просто не розуміли, як це все можна вилучити. Тож ми домовилися, що й надалі працюватимемо над висушуванням і систематизуванням, а вони вилучатимуть уже опрацьовані папки. Наступного дня прокуратура забрала перші 20 папок, а ще через 2 дні – 121 папку. На той момент ми практично закінчили систематизацію папок-ящиків. Лише там, у гостьовому будиночку, нами було відскановано більше 22 тисяч документів.

Ви мали змогу ознайомитися зі змістом документів?
– Сидіти і вивчати їх часу не було, але з прочитаного стало зрозуміло, що у цих (виловлених з бухти) документах зафіксована господарська діяльність кількох компаній.

По-перше, це «Танталіт» – компанія (зареєстрована 2007 року), яка займалася забудовою і фактично утриманням Межигір’я (від укріплення ґрунтів і закладення фундаментів до оздоблення кімнат, від дизайну садово-паркових зон до закупівлі тварин).

По-друге, «Деліт» – компанія, яка охороняла Президента (ще одна приватна фірма з донецьким керівництвом, зареєстрована через півтора місяці після «Танталіта» за тією ж адресою – ред.). Взагалі смисл існування цієї компанії не зрозумілий, адже держава за власний кошт забезпечує охорону Президента. Мабуть, нашому главі держави тієї охорони не вистачало, тому він утримував додаткові резерви за рахунок фірми «Деліт», яка підбирала охоронців, вела їхні особисті справи і закуповувала зброю.

Були документи щодо діяльності транспортної компанії і автопарку Президента. Чимало про «Київ-універсал-сервіс» – приватна багатопрофільна торгово-виробнича фірма. Цікаві документи по офшорах Януковича. Документи про відчуження Межигір’я з державної власності в приватні руки – на вже згадану фірму «Танталіт».

Також є чимало згадок про благодійні фонди «Дорога майбутнього» і «Відродження України», зокрема свідчення махінацій всередині фондів на дуже великі суми – мільйонні платежі. (Фонд «Відродження України» ліквідовано менш ніж через тиждень після силового розгону демонстрації на Майдані Незалежності 30 листопада 2013 року; благодійний фонд «Дорога майбутнього» по обранні В. Януковича президентом очолила Любов Полєжай (його співмешканка), відтоді фонд отримав від фірм, підконтрольних Януковичам, десятки мільйонів доларів перерахувань).

Окремої уваги варті документи про діяльність клубу мисливців «Кедр», який утримував мисливські угіддя в Сухолуччі для Віктора Януковича. Там є все: від закупівлі і годівлі тварин, до меню на бенкети під час полювання. Найцікавіше – це повні звіти про членські внески: 27 відомих олігархів платили по 150-200 тисяч доларів за членство і можливість полювати разом з Президентом.

А як щодо тих документів, які залишилися в будинку? Ви мали до них доступ?
– Було дещо. У процесі роботи нам принесли документи з кабінету Костянтина Кобзаря – начальника охорони Президента. Найцікавіший блокнот – із записами останніх подій. Він доводить, що саме охоронці Януковича організували побиття Тетяни Чорновол. Там же є записи про осіб, які намагалися зустрітися з президентом.

Були й документи, пов’язані з автомайданом: повні звіти про пересування автомайданівців, поїздки на дачі Медвечука, Пшонки і в Межигіря, з повним переліком машин і водіїв, які брали участь в автопробігах (номери, адреси, телефони). А ще конспекти промов і лозунгів, які озвучувалися на Київському Майдані.

Ви опрацювали документи за усі роки президентства Януковича?
– Ні. Виловлені в бухті папки датувалися 2008-2010 роками. Саме їх опрацьовували журналісти в гостьовому будиночку. Документи з кабінету Кобзаря – «найсвіжіші». Але є ще один момент: біля причалу було знайдено згарище. Ймовірно, охоронці почали палити документи, а потім вирішили те, що не згоріло, просто викинути в воду. Документи брали з адміністративного корпусу. Почали з нижніх полиць (перші роки президентства Януковича), а на верхніх – залишилися недоторканими папки зі звітною документацією за 2011-2014 роки. Ми запросили провідних бухгалтерів і аудиторів, які вибрали з цих полиць найсерйозніші документи. За три дні ми відсканували їх за допомогою промислових сканерів, а вже потім передали всі папери прокуратурі.

Що далі плануєте робити з отриманою інформацією?
– Ми створили сайт Янукович-лікс (YanukovychLeaks), куди викладаємо у вільний доступ усі відскановані в Межигір’ї документи. Лише за першу добу існування сайту, на ньому побувало майже 1,5 мільйона відвідувачів. Кожен може зайти і за допомогою простої пошукової системи ознайомитися з уже не таємними документами екс-президента.

Спасибі, Олександре, за цікаву розповідь.

Світлана Томашевська, Перша електронна газета.

Фото зі сторінки Олександа Акименка у Фейсбуці, зроблено в Межигір ’ ї.

Поширити:

Залишити коментар:

коментар

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*