Важливо

Нідерланди: без маршруток, але з піаніно на вокзалі

Ольга Кирилюк
Кандидат філологічних наук, доцент ЦДПУ ім. В. Винниченка, письменниця

Нідерланди вражають спершу аудіально. Звуки трамваю та велосипедних сигналів, шум ремонтних робіт на дорогах, галас вечірніх кав’ярень, ґелґотання різними мовами – усе переплітається й створює ефект  неповторної голландської мелодії.

Вона приваблює, а потім ошелешує, бо звук посилюється візуальними спецефектами: ідеальні дороги (так, це можливо!), велосипедні доріжки (ідеальні!; нам би хоч просто доріжки!), щасливі й усміхнені будівельники й ремонтники доріг (ніколи раніше не бачила, щоб плитку на тротуарі клали з радістю), елегантно одягнені чоловіки (масово!), мерседеси як звичайне таксі, приміщення адміністративних будівель, де в холі затишніше, ніж у більшості наших квартир, – після такого візуального ряду  розумієш, що Голландія вражає ще й ментально.

Дороги. Найперше, що кидається в очі – їх постійно «ремонтують», і я не даремно взяла це слово в лапки, бо воно тут не зовсім доречне. Краще було б сказати – «покращують», але це слово вже споганила колись Партія регіонів, тому я скажу – «вдосконалюють». Бо ремонтувати там нема чого. Усе для нашого небалуваного українського ока й так здається ідеальним. Але ж ні – служба працює постійно й скрізь. Особливу увагу приділяють велосипедним доріжкам. Вони за розміром почасти значно більші, ніж самі тротуари.

Удосконалення велосипедних доріжок
Удосконалення велосипедних доріжок

Плитку для тротуарів спокійно можуть залишити на вулиці у вихідні. Про те, що хтось із особливо спритних громадян може її «позичити» для прикрашання власного двору – там і в голову нікому не прийде.

3

4

Якість плитки можна побачити. Тільки не потрібно хапатися за серце, просто порадіймо за голландців (хоча зізнаюсь – я хапалася, від щастя).

5

А Нідерландці натомість хапалися за голову в надії зрозуміти, для чого ця ненормальна з України фотографує плитку.

Про міжміські сполучення й говорити не варто. Усе ідеально, аж до непристойного. Людям нема, де загартовуватися. От як той голландець може перемогти себе й зрости над собою, якщо він жодного разу не долав маршрут на Залізний Порт через Возсіятське?

На дорогах я навіть помітила вказівники, що пояснюють, які FM-радіостанції можна «зловити» на цьому відрізку шляху (одразу кажу, що це не було схоже на рекламу, хоча все може бути).

Будинки. Найбільше вразили будинки в Амстердамі. Вони ніби лялькові, маленькі. І спочатку навіть даєшся диву, чому це людям в голову приходило  взагалі таке будувати, адже це незручно. Коридори дуже вузькі, і пронести якісь меблі взагалі неможливо. У містах навіть діють служби, які за допомогою спеціальних приладів підіймають меблі прямо до балкону. А все виявляється дуже просто. Колись податок з власників будинку стягувався залежно від ширини фасаду. Тому й будувалися мешканці з урахуванням своїх фінансових можливостей. За розміром фасаду можна було й визначити статки господаря. Найменший будинок у місті – шириною 2 метри.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

До того ж усі будівлі над каналами  зведені за принципом «Політ» – трохи нахилені до води. А у верхній частині містяться балки, на які намотували трос і підіймали товар прямо з барж на воді.

7

У часи, коли місця для будівель не залишилося чи було надто дорогим, люди почали влаштовувати собі житло прямо в баржах. І досі можна милуватися  такими будинками, у яких живуть звичайні мешканці. Там є усі необхідні комунікації – світло, інтернет та ін.

 8

Адміністративні будівлі вражають ще більше.

Міська рада Гааги. У мене один коментар – Райкович би плакав!

9

Асоціація муніципалітетів. Можна відпочити в холі.

gf

Ліфт для людей з обмеженими можливостями (там же).

11

Велосипеди. Уся країна їздить на велосипедах. Зранку ти прокидаєшся від велосипедних сигналів і ґвалту дітлахів, які їдуть до школи. Вдень ти зустрічаєш бізнесменів у дорогих костюмах і бізнес-леді у не менш коштовних шубах, які впевнено крутять педалі, намотуючи кілометри до свого офісу.

10

Самі голландці пояснюють, що так швидше. Звісно ж машини в них є, але немає притаманних деяким нашим людям понтів. Тому, наприклад, під бутіками жінки залишають не подаровані коханими авта, а силу-силенну велосипедів.

12

Культура велосипедистів приживалася почасти трагічно. Як тільки голландці пересіли на цей вид транспорту – було багато випадків травмувань, потраплянь під колеса автомобілів. І як результат – багато летальних випадків, найчастіше серед дітей. Тож з роками велосипедисти були змушені вдосконалювати свою майстерність, і нині є дуже вправними кермувальниками. Пішоходам нема чого хвилюватися – будь-який велосипедист об’їде вас і не допустить аварії. Варто відзначити, що тут на допомогу прийшла й влада, забезпечивши місто якісними велосипедними доріжками.

Чоловіки й жінки. За цим показником Нідерланди нагадали мені Італію –   вишукано одягнені чоловіки, у модних дорогих костюмах, і спокійні до нарядів жінки, які одягаються за принципом «аби зручно».

qq

qqqq

На вулицях також ви зустрінете багато жінок у хіджабах.

123

Вони відверто дисонують із загальною європейською цивілізацією. Однак, через політику Євросоюзу щодо біженців, такі ознаки мусульманської культури поступово стають нормою і в Нідерландах. Влада піклується про біженців. Для них розроблені спеціальні програми адаптації і почувають вони себе досить таки нормально. Нам розповіли одну кумедну історію – коли влада побудувала для них будинки з величезними вікнами, вони чомусь масово відмовилися в них жити. Балувані – подумали б наші громадяни. А з’ясувалося, що в такому випадку жінці довелося б і в будинку носити одяг, який закриває більшу частину обличчя, оскільки через великі вікна перехожі можуть вільно роздивлятися її. Навряд чи хтось із голландців марив бажанням підглядати в біженські вікна, однак влада змушена була вирішити проблему, встановивши спеціальні жалюзі.

Гаазький трибунал. На моє повідомлення про те, що я їду до Гааги, усі друзі давали один коментар – звісно ж, про Путіна. Очевидно, уся Україна хоче, щоб він опинився саме в цій будівлі. Хоч, як нам пояснили, засідання трибуналу можуть відбуватися в кількох різних приміщеннях.

13
Гаазький трибунал

14

Температура в приміщеннях. Нас лякають, що європейці економлять енергоресурси. Я набрала з собою в подорож купу теплих речей. І була дуже здивована, коли бачила повсюди на вулиці роздягнених людей, а ще більше – дітей. Але за два дні мені вже самій хотілося скинути з себе весь теплий одяг. Бо скрізь дуже висока температура – як в адміністративних будівлях, так і в магазинах. А на моє питання, чому так жарко в приміщеннях, одна мила нідерландка відповіла великим здивуванням і фразою: «Щоб було комфортно». І дійсно – як це я одразу не здогадалася?

Вас, мабуть, цікавить – скільки ж вони платять за опалення? Шоку не буде – 80-100 євро при зарплаті від 1600 євро (хоча… може, у вас тепер і шок. Але він не останній на сьогодні).

Ціни. Колись радянським дітям розказували про те, що країна в майбутньому дійде до комунізму й у магазинах буде все і цього вистачить кожному, незалежно від доходів. У мене таке враження що голландці до такого «комунізму» уже дійшли. Уявіть – маючи зарплату в півтори, дві, три тисячі євро, скупитися на вечір поїсти ви можете на 10-15 євро. Доступні ціни на їжу, така ж ситуація з одягом. Викладачі університету їздять на класних автівках, про які професори з нашою зарплатою навіть і мріяти не можуть. Наша інформація про те, що середня зарплата українців – 100 євро, викликала шок уже в голландців.

Авто. У країні багато електромобілів. На вулицях встановлені «енергетичні заправки», де спокійненько заряджаються різні автівки.

15

Маршруток, як ви зрозуміли, немає. Про велосипеди я вже все сказала. А от вам і обіцяний шок: звичайний мікроавтобус, який наймають аби  він возив людей міжміськими сполученнями.

автобус

У ньому є кавова машина.

А тепер увага – ще один шок: ось і його водій:

водый

Про двоповерхові потяги я промовчу, бо я ж гуманіст і мені вас шкода.

Таксі. Якщо ви мужньо витримали попередній шок і все ще готові дізнатися, як там на «загнівающєм» Заході, то вам знадобиться ще трохи сил і мужності.

Ось звичайнісіньке таксі, яке нам викликали з готелю до залізничного вокзалу.

16

А ось і його водій!!!:

17

«А як же розповіді про те, як правильно керувати країною? Про те, що інші водії лохи й ідіоти, купили права і творять бєспрєдєл? Та що там це… – як же пісня про Шаріка, який їв хазяйскіє харчі?» – мало не кричала я, уже навіть не заїкаючись про «Осєнь в лагєрях».

Ех… жодної романтики… 

Мій настрій після такого «розчарування» зміг покращити тільки ось цей музичний інструмент посеред залізничного вокзалу.

фри

І ще оця люстра там же:

люстра

Щоб вам не було так сумно, скажу – що і в них є трохи наших реалій. Наприклад, мітинги. Хоча, як пояснили нам місцеві, мітингують переважно біженці.

20

Та на запитання усіх знайомих – чи хотіла б я там жити, відповідаю запереченням. Ні! Бо втекти від проблем – найлегше. А працювати, аби в твоїй країні було те саме, – ось це і є шлях для справжніх громадян.

І коли в Борисполі тебе зустрічає ось таке:

Бориспыль

ти розумієш, що твоя країна найкраща, бо хлопці, які зберегли цей монітор, якраз і борються за те, щоб їхні діти жили в українських містах, де немає знущальних маршруток, а натомість є піаніно на вокзалі, двоповерхові потяги, тепло в приміщеннях, і “Мерседес” – як звичайнісіньке таксі.

Отож, з Богом!

Поширити:

Залишити коментар:

коментар

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*