Важливо

Кремлівська гра. Пазли однієї картинки

Терор – це основний інструмент тоталітарних режимів. Він використовується як всередині країни, так і зовні. Найяскравішим прикладом терористичної держави був СРСР. Окрім тотального терору всередині країни, вони створювали терористичні мережі під контролем КГБ по всьому світу. Путінська Росія вирішила максимально відновити цю мережу.

Невдачі військової кампанії в Україні, санкції та зниження цін на нафту змусили Кремль задіяти «план «Б» – імітувати військову кампанію проти свого союзника – ІДІЛ – у Сирії. Під цим прикриттям Москва вирішила розпочати повномасштабну інтервенцію. Щоб не викликати підозр у західних країн, РФ офіційно вирішила допомагати боротись із тероризмом «легітимному» Асаду. А на справді – воєнна допомога призначалась головному союзнику – Ісламському Халіфату.

Коли Путін відчув, що належного визнання він не отримав, було вирішено використати вже багато разів випробуваний спосіб – організувати проти своїх громадян теракт – атаку терористів ІДІЛ на власний пасажирський літак. Це мало продемонструвати, що Російські атаки на позиції ісламістів у Сирії були досить дошкульними, що змусили їх відповідати. Росіяни постали жертвами цинічного теракту в очах західних обивателів.

Але цього було замало. Щоб емпатія досягнула свого піку, необхідно було занурити в атмосферу страху все західне суспільство. А такого можна досягнути лише в результаті небачених раніше у Європі масштабів терактів. Місце для атаки було обрано також не випадково. Париж – столиця країни, яка зайняла послідовну антипутінську позицію в російсько-українській війні. Так, позиція Франції далека від проукраїнської, але її дії зовсім не відповідають інтересам Кремля.

Москва не має жодного економічного важеля впливу на Францію, лише інформаційний і політичний. Цим і було вирішено скористатись. Зухвалий теракт ісламістів в столиці Франції мав, по-перше, схилити нинішнє керівництво Франції до співпраці з Росією в «боротьбі» з ІДІЛ. По-друге, цей теракт дає козирі проросійській опозиції у Франції, адже підтверджує їхні тези про небезпеку від мусульман-іммігрантів.

Паралельно з терактами у Парижі, відбувається ескалація війни на Донбасі. Одразу ж зондується реакція європейських лідерів – чи спрацювали теракти у потрібному ключі? Чи звернуть увагу європейські лідери на українську проблему? Чи не пом’якшиться їхня оцінка подій в Україні?… Нарощуванням протистояння на Донбасі, росіяни говорять західним політикам: «Не погодитесь на співпрацю по Сирії – отримаєте ще більше проблем в Україні!»…

Дата терактів була також обрана не випадково. Вони мали підготувати ґрунт для переговорів на саміті G-20. На що розрахунок? На те, що Путіна знову візьмуть в коло світових лідерів – вирішувати долю світу. Пом’якшать санкції, дозволять йому продовжити одноосібно правити територіями, які визначені ним як «зона інтересів Росії».

Однак, ми не знаємо, чи дійсно західні лідери повірили Путіну? Чи не грають вони з ним, так само. Як намагається грати з ними він? Чи не вдають, що вони купились на його спецоперацію з терактом?…

Архітектура світу знову змінюється. До влади у Польщі повернулись найбільші антагоністи Росії і найбільші друзі США. До влади у США скоро знову повернуться республіканці. Жорстку антиросійську позицію зайняла Туреччина. Про скасування санкцій ніде не йдеться.

Операції проти ІДІЛ почали проводити інтенсивніше. Путіна заспокоїли нібито долученням до операції у Сирії. Башара Асада поки що не чіпають, але й не визнають. Тему України не педалюють, але й не знімають з порядку денного. РФ втрачає підтримку в ООН, адже навіть Білорусь і Казахстан не підтримують її ініціатив, не кажучи вже про Китай і інші держави БРІКСу.

Схоже, першим вирішено знищити Ісламський Халіфат, потім – режим Асада, і лиш після цього світове співтовариство розбереться з Російським карликом…

Дмитро Сінченко


Дмитро Сінченко
Дмитро Сінченко 24 Articles
Керівник Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців". Раніше працював на посадах речника Всеукраїнської організації "Дебатна Академія", члена Національного комітета кампанії «МОЛОДІЖНА ВАРТА», віце-президента Українського незалежного фонду інноваційного розвитку. У 2009 році був одним із засновників та спікерів Громадської кампанії «Новий Громадянин», і досі є активним учасником однойменного Партнерства. У 2011 році долучився до заснування Руху "ЧЕСНО". З 2012 року очолюю Асоціацію Політичних Наук. Політичний аналітик, блогер, публіцист.

Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*