Важливо

Не хлібом єдиним. Перейменування, як зміна свідомості.

Жвава дискусія у Фейсбуці щодо декомунізації Кіровограда  змушує висловити власну думку. Думку вільного громадянина і небайдужого до долі своєї малої і великої батьківщини українця.

Дивує хибна, на мій погляд, позиція багатьох кіровоградців в тому, що буцімто не треба перейменовувати бо це додаткові витрати. Мовляв коли в країні йде війна, економічна криза, високі ціни, людям не вистачає на ліки, коли влада не думає про людей перейменування нічого хорошого не принесе. На все це хочеться відповісти так. Все треба робити паралельно. І економіка і духовність, і патріотизм мають бути поряд. Бо без патріотизму і любові не буде держави, не буде ні економіки, ні нас з вами. Тим більше, що додаткових витрат при перейменуванні ніхто з нас не понесе. Процес декомунізації жодним чином не погіршить економічного становища українців.

Перейменування – це частина процесів розуміння того хто ми є і ким себе вважаємо в цьому світі. Треба на кінець відповісти собі на питання: “Я Українець чи хохол?”, “Я з Україною чи сам із собою?”. Саме через те, що Україна 23 роки не може розпрощатись із совком, із стереотипами багаторічної в’язниці і сильної руки старшої сестри – ми до сих пір так живемо. Цікаво, кому б сподобалась вулиця, названа іменем вбивці когось із рідних? От і мені не подобається коли вулиці, провулки і міста називали іменами катів українського народу, іменами вбивць моїх пращурів.

На жаль, покоління комуністичного минулого, в силу нав’язаних йому понять і принципів, не змогло виховати патріотів і людей, які б будували нову Україну, пострадянська Україна була не готова будувати іншу державу. Саме завдячуючи совдепівським, імперіалістичним стереотипам бабусі і дідусі, люди народжені в СРСР, не прививаючи своїм нащадкам нічого українського і обирали таку владу для нас, яка довела Україну до зубожіння. Так, зараз ми переживаємо не прості часи, мабуть найскладніші за всю незалежність.

Після Революції Гідності, в умовах війни з Росією якраз і час для повернення історичної справедливості і відновлення національної пам’яті. Ми отримали унікальний шанс для змін. А зміни мають відбуватись починаючи з середини кожної людини, відносно всього, що відбувається в країні. Для того щоб краще жити треба навчитись деяким простим речам – не давати і не брати хабарів, не погоджуватись на відкати, не мовчати, бути щирим, полюбити свою батьківщину, як самого себе. І тоді багато що зміниться.

Кожен з нас має зрозуміти, що процес реформування суспільства і держави розпочався. Так, багато в чому мляво, не зовсім ефективно, але розпочався. До цього процесу повинен долучитись кожен громадянин. Наша багаторічна байдужість вже призвела до трагічних наслідків. Тільки від нас самих зележить наше майбутнє.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*