Важливо

У Бобринці питна вода “засмерділа” все місто

Такого ще не було, кажуть бобринчани. І раніше вода в Сугоклії зацвітала, але в міській мережі вона ніколи так не смерділа. І дітей нею мити страшно, і випрати щось не можна… Про питне водопостачання навіть мови немає.

Бобринчани не на жарт стурбовані якістю води, що тече із кранів. “Водяне питання” нині на вустах всіх мешканців Бобринця, які користуються централізованою  водомагістраллю. На думку багатьох містян, влада нічого не робить для того, щоб вирішити проблему. Люди вже не можуть терпіти непри-ємний запах, колір і смак тієї води, що подається міським водогоном. Адже навіть на запах вона, ой, яка далека від норми. Ні посуд помити, ні попрати у цій рідині неможливо. І якщо дорослі ще якось миряться, то малеча відмовляється купатися. Дехто з господарів додає, що навіть птиця не хоче цю воду пити.

Басейни із питною водою, що розташовані у дворах багатоповерхівок, почали стрімко порожніти. Мешканці ж приватного сектору, які мають криниці, свердловини та басейни, побоюючись за стан свого здоров’я, дорогої побутової техніки та  водонагрівачів свідомо відмовляються від користування водогоном, бо з крана тече невідомо яка рідина.

«Честь хлібороба» про якість води у Бобринці писала неодноразово. Варто пригадати й статтю Ігоря Леуса кількарічної давнини “Без труби буде труба” — про можливі страшні наслідки від крадіжки масивної труби “відсмоктування” мулу на Сугокліївському водосховищі. Але тоді на це уваги, окрім на той час головного санлікаря району Валентина Манька, у владних кабінетах так ніхто і не звернув. Тепер бобринчани масово скаржаться в газету, наприклад, Людмила Стеценко, яка сама прийшла в редакцію, бо далі терпіти “водознущання” неможливо.

Оскільки проблема нікуди не зникла, знову повертаємося до цієї теми: що робить міська влада для того, аби покращити ситуацію. Коментар щодо проблеми з водопостачанням дав голова Бобринецької об’єднаної територіальної громади Валерій Сніжко.

— Незадоволення городян якістю води мені зрозуміле. Адже я нею теж користуюся і повірте, запах теж відчуваю. Попри ці недоліки, водою в технічних цілях можна користуватися, вона проходить всі рівні очистки і хлорується.

Проблема комплексна, виникла вона не сьогодні. Зруйнована дамба Полум’янського водосховища, викрадений кілька років тому придонний сифон для відкачування мулу, засмічення берегів призвело до погіршення водообміну, замулення і обміління водойми. Посеред водосховища вже росте очерет. Якщо так піде і далі, водойма перетвориться на болото. Низький рівень води, підвищення її температури у спеку призвело до аномального цвітіння синьо-зелених водоростей. Через це постійно забивається фільтрувальний субстрат, який змушені позапланово замінювати, відповідно, витрачати додаткові кошти. Наявна система водоочистки вже давно відпрацювала свій ресурс і працює на межі своїх можливостей. Станція другого підйому потребує реконструкції. У 2007 році вартість проекту складала 12 мільйонів гривень. Через інфляційні процеси ця сума подвоїлася і становить більше 20 мільйонів. У місцевому бюджеті таких коштів немає. Тому докладаємо максимум зусиль для залучення державного фінансування, розглядаємо варіанти участі в міжнародних інвестиційних програмах на основі співфінансування. Консультуємося і вивчаємо можливість застосування земснаряду для очистки водосховища від мулу.

З державного бюджету вже  виділено 1,2 мільйона гривень на реконструкцію станції першого підйому.  Зокрема, для оновлення насосної групи та встановлення енергозберігаючого обладнання.  

Забір питної води для населення ведеться з 4-ох джерел, перевірених відповідними службами. Підвіз здійснюють КП «Міськводоканал», КП «Комунальник», ПАТ «Бобринецька сільгосптехніка» і три приватні перевізники. Вартість залежить від ємкості автоцистерни і складає 180-250 гривень. На даний час звернень громадян зі скаргами на нестачу питної води до міськради не надходило. Єдиний випадок, що потребував нашого реагування, стався цього літа в мікрорайоні «Грицькова», де пересохло джерело. На період відсутності води було організовано її підвезення.  

Хочу, щоб городяни знали: ми не сидимо, склавши руки, розуміємо значимість водопостачання для життєдіяльності міста, тому це питання є пріоритетним у нашій роботі, — підсумував Валерій Сніжко.                    

Віталій ЧЕРВОНЯК, газета “Честь хлібороба”, Бобринець


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*