Важливо

Кіровоградщина: маршрути є, туристів немає

За інформацією Головного управління статистики, минулого року Кіровоградщину відвідало 7830 туристів. Для порівняння: десять років тому наша область була привабливішою для мандрівників майже у п’ять разів.

Звісно, можна грішити на економічну нестабільність та війну на Сході, пояснюючи причини «обміління» туристичних потоків, проте серед районів області є такі, які незалежно від зовнішніх факторів залишалися пасивними у розбудові туристичної інфраструктури, яка так само, як і інші сфери економіки, може бути джерелом фінансових надходжень і робочих місць – пише “Нова газета”.

Один із видів туризму, який не потребує особливих природних умов, а лише локальної ініціативи і мінімум інвестицій – так званий зелений туризм − надання послуг з відпочинку в сільській місцевості. За даними департаменту культури, туризму та культурної спадщини Кіровоградської ОДА, нині в області налічується 42 «зелені садиби». Але при цьому жодної – в Маловисківському районі. Невже цей край із його Злинськими каскадами, Оникіївським лісом, річкою Виссю та сотнями мальовничих місцин виявився непридатним для «зеленого» туризму?

Маловисківський район об’єднує 58 населених пунктів. Чому в жодному з них і досі не створено бодай однієї «зеленої садиби», ми розпитали у начальника відділу культури і туризму Маловисківської райдержадміністрації Любові Левченко.

− На заваді стоїть відсутність фінансів, − упевнена Любов Анатоліївна. – Це на перший погляд здається, що так легко відкрити садибу, а насправді там дуже багато вимог, санітарних норм. Люди просто не мають ресурсів… Відділ культури може надати методичну допомогу – у нас є пам’ятки для людей, які цікавляться «зеленим» туризмом. У цих пам’ятках детально розписано, як оформити документи, реалізувати проект. Із зацікавленими людьми ми працюємо. От, наприклад, у цьому році виявив інтерес створити «зелену садибу» бджоляр із села Миролюбівки (колишня Кіровка) Віктор Ткаченко.

Почувши це, звертаємось у Миролюбівку. Миролюбівський сільський голова Світлана Туніченко сподівається, що з появою першої «зеленої садиби» в їхньому селі місцеві жителі зрозуміють, що гроші лежать у них під ногами.

«До нашого села часто приїздять люди з міста на риболовлю, вони тут відпочивають у своїх фургончиках, але я впевнена, якщо їм запропонувати за невелику ціну хатку біля ставка та належним чином її оздобити, було б багато охочих покращити відпочинок», – каже Світлана Григорівна.

До речі, в цьому селі, що за двадцять кілометрів від райцентру, є ще одна цікавинка – церква 1912 року побудови, яка входить до туристичного паспорта Маловисківського району. А у сусідньому селі Копанки, що за сім кілометрів від Миролюбівки – ще одна пам’ятка архітектури – дерев’яна церква ХІХ століття. А якби селяни з Гаївки (ще одне село між Миролюбівкою і Копанками) не зруйнували маєток пана Ерделі, який доволі продуктивно хазяйнував тут ще до 1917 року (це його онучка – відома арфістка Ксенія Ерделі), то цей край Маловисківщини міг би стати справжньою «золотою підковою», де, за висловом С.Туніченко, теж під ногами лежать гроші. От тільки чомусь ніхто не поспішає нагнутись, аби їх підняти.

(Ідею включити в туристичний маршрут бодай дві вцілілі пам’ятки – церкву в Миролюбівці та в Копанках − ми підказали Світлані Григорівні, тож сподіваємося, що наступного року «НГ» таки опублікує репортаж про те,  як Миролюбівка стала туристичною.)

− До цього в нашому селі про «зелений туризм» ніхто не задумувався. Я тільки в нинішньому році стала сільським головою. Перед тим, як ми починали працювати над цим проектом, я поцікавилася досвідом інших сіл нашої області, почитала дещо в Інтернеті. Наприклад, вже відома на всю область садиба «На гачок» успішно функціонує. А чим ми гірші?

Сам майбутній господар майбутньої садиби – місцевий житель, бджоляр Віктор Ткаченко упевнений, що міських жителів має привабити ідея відпочинку, яку він запропонує:

«Це буде релаксація поміж вуликів, під дзижчання бджіл і щебет пташок», – оптимістично запевняє він. Відкриття першої в Маловисківському районі «зеленої садиби» планують орієнтовно через місяць (хоча взагалі-то через місяць бджолам буде не до дзижчання – вони готуватимуться до зимівлі).

Маршрути на… паперах

І все ж таки нинішній рік можна назвати вдалим для розвитку туристичної галузі на Маловисківщині: тут добігає до завершення ремонт районного краєзнавчого музею (досить тривалий час Маловисківський район залишався одним із небагатьох в області, де не було музею), Маловисківщина взяла участь у Центральноукраїнському музейно-туристичному фестивалі (правда, на фоні інших районів – Світловодського чи Бобринецького – Маловисківський виглядав відверто слабко). Але музей − це в райцентрі, а так звані туристичні об’єкти − вони є по всій території. Теоретично навіть маршрути до деяких прокладені на папері.

Скажімо, туристичною Меккою не лише Маловисківщини, а й Кіровоградщини могли б стати Злинські каскади – геологічна пам’ятка місцевого значення, з якою пов’язано чимало легенд і таємниць. Проте каскади район уже стільки років поспіль «відкладає на потім» − ні дороги, ні вказівників, ні хоча б сміттєвих баків чи туалету для тих мандрівників, які все ж таки добралися до каскадів, там і досі не зробили. Хоча і отакий − дикий туризм − приваблює багатьох, в тому числі і жителів обласного центру, звідки курсує прямий рейсовий автобус до Злинки.

Любов Левченко, як уже говорилось, нарікає на брак фінансування, але чи великі гроші треба на це, якщо у результаті у село, поблизу якого розташовані каскади, можуть поїхати мандрівники з усієї України (за умов грамотного піару)?

У матеріалах, які надав відділ культури Маловисківської РДА редакції у відповідь на запит вказано:

“На території району постійно діють туристичні маршрути «Стежками рідного краю», «Дендрарій ім. Єрмолаєва», «Каскади», «Партизанськими шляхами». Проте тільки один із них – «Дендрарій ім. Єрмолаєва» можна назвати цивілізованим. І це не через допомогу влади, а завдяки ініціативі колишніх колег нині покійного директора Оникіївського лісгоспу, фанатика лісогосподарської справи і глибоко освіченої та порядної особистості Володимира Єрмолаєва. Розпочате ним лісівники зберегли і примножили, тож багато делегацій сьогодні везуть саме сюди, записавши «об’єкт» в туристичний  перелік”.

Інші маршрути існують лише на папері, адже ні в районному, ні в міському відділах культури нам не дали інформації про те, скільки туристів скористалися цими маршрутами і хто їх проводить. А районне управління статистики не веде облік туристів, які приїжджають на Маловисківщину.

Маєток Кудашевих зроблять туристично привабливим?

Про туристичну долю Малої Виски ми поговорили з начальником відділу культури Маловисківської об’єднаної територіальної громади Юлією Рижиковою. Так співпало, що саме в день нашої розмови в міськраді ( за словами молодої керівниці) відбувалася планірка, на якій і розглядалося питання розвитку туристичної привабливості Малої Виски.

− У нас немає конкретної стратегії розвитку туристичної галузі в Малій Висці. Але в планах − відновлення маєтку Кудашевих. Зараз ми шукаємо   фінанси і людей, які допоможуть нам у створенні музею у будинках, де колись жив Сухомлин і Кондратюк (Микола Сухомлин –  Герой Радянського Союзу, рекордсмен, льотчик-випробувач, легендарний  пілот  часів Другої Світової, уродженець Малої Виски, Юрій Кондратюк – теоретик космонавтики, його біографія теж пов’язана з Вискою – Ред.). Ми ще не маємо фінансових висновків, але серед маловищан є багато ентузіастів, готових допомогти. У нас постійно запитують, коли вже почнуться роботи з відновлення маєтку князя Кудашева (будівля ХІХ століття на березі річки Вись, там зараз розташовані технічні гуртки Будинку дитячої та юнацької творчості). Але для початку треба відшукати багато історичної інформації. Плануємо зв’язатися з Кропивницьким. І я думаю, що будемо працювати. Поки що ми займаємося маєтками і будинками, які маємо на території Малої Виски…

Таке бачення розвитку туристичної галузі у міській громаді має молодий керівник нещодавно створеного відділу культури (після об’єднання міста і кількох прилеглих сіл) Юлія Рижикова, яка до цього працювала в штаті районного Будинку культури, де займалась роботою, далекою від адміністративних клопотів.

У Європі цінують «родзинки»

За даними аналітика Інформаційної кампанії «Сильніші разом!» Віталія Горобця, у країнах Євросоюзу в галузі туризму задіяні близько десяти мільйонів працівників.

Про прибутковість туризму в Європі говорять цифри. Наприклад, у 2014 році туристи залишили в країнах ЄС близько €392 млрд (а це майже 3% внутрішнього валового продукту ЄС). Попри нібито великі прибутки в ЄС спостерігається тенденція до падіння показників виручки від туризму, тому для старої Європи залишається актуальними пошуки нових способів прибутку від туристичних принад.

Туристичну галузь в ЄС вважають третім стратегічним напрямком економіки, тож не дивно, що Європейська комісія має щонайменше 11 великих програм і різних фондів, через які надходить фінансова допомога туристичній галузі. Проекти, які отримують фінансову підтримку від Євросоюзу, різнопланові. Їх єднає те, що суттю стає створення туристичної «родзинки», яка привабить потоки туристів у цю місцину. Фонди переважно надають підтримку у формі грантів.

Політика розвитку туризму в ЄС передбачає, що створення туристичної привабливості має опиратись передусім на приватну ініціативу на місцевому рівні. Така ініціатива туристичного бізнесу не просто має на меті привабити туристів та заробити гроші за будь-яку ціну. Перевагу надають тим проектам, які стосуються використання альтернативної енергетики, збереження ландшафтів, контроль за сміттям тощо.

Частина коштів, виділених ЄС на підтримку реформ в Україні, а це €11 млрд євро, надійде і до сфери туризму у форматі інших європейських організацій і програм. Серед конкретних прикладів євродопомоги − проект із підтримки зі створення робочих місць та підтримки сільського туризму в Одеській області, який стартував наприкінці 2014 року і розрахований на 24 місяці за фінансуванням у €340 млн. Інвестиційний проект пройшов відбір поміж 300 учасників з усієї України у Проекті підтримки регіонального розвитку. За час реалізації проекту планувалось спорудження двох туристичних кемпінгів, створення туристичного інформаційного центру у Роздільнянському районі, встановлення дорожніх знаків з туристичною інформацією та інтернет-порталу про зелений туризм в Одеській області.

За словами заступника міністра Мінекономрозвитку, керівника апарату Юлії Клименко, у 2016 році на розвиток туризму коштів не виділено. Але 32 млн грн передбачено на 2017 рік для реалізації Стратегії розвитку туризму 2020. Це дуже мала сума порівняно з сумами, що витрачають розвинені країни Європи на туризм.

На прикладі одного району (ми побіжно оглянули Маловисківський, але навряд чи картина разюче відрізняється в Онуфріївському чи Устинівському) зрозуміло, що без гідного фінансування туризм залишатиметься «паперовим»: будь-який захід, проведений сільським Будинком культури, чи приватну ініціативу, пов’язану з масовими розвагами, вписуватимуть у звіти, а на великі проекти не замахуватимуться, бо вони потребуватимуть фінансування. «Серед недоліків щодо розвитку туристичної діяльності в районі слід визначити недостатнє фінансування, політично-економічну нестабільність, низький рівень інфраструктури, незадовільний стан природного середовища», − пояснюють в Маловисківській РДА. Власне, це і є відповіддю на запитання, яке ми поставили на початку.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*