Важливо

Та, що дає життя: скільки міст України носять імена річок? (СПИСОК, ФОТО)

Усьому людству давно відома істина: вода – це життя.  У своїх мемуарах письменик Микола Міщенко зазначав: «Якби мені дове­лося писати гімн всепланетному життю, неодмінно почав би його з величальної пісні на честь Води, і закінчив би щонайглибшою вдячністю цій живильній рідині».

Якщо вода дає життя людині, а людина – місту, то логічним постає виснок, що річка – артерія землі і джерело життя для людей осідлих культур. Саме тому Перша електронна газета вирішила дізнатись, у назвах яких міст України навічно закарбувалась вдячність їх мешканців.

Балаклія (Харківська область)

Свою назву місто отримало від річки Балаклійки, що раніше мала назву Суха Балаклія. Це гідронім тюркського походження, де «балак» – невелика річка, дрібна протока. Інші перекладають це слово, як «рибна річка» (по-татарському «буликли»).

Бахмач (Чернігівська область)

Найавторитетніший історик міста Бахмач Володимир Євфимовський, український архівіст, краєзнавець та археограф школи академіка Михайла Грушевського, вказував на те, що поселення засноване над річкою Бахмач, а, отже, бере свій початок від гідроніма.

Белз (Львівська область)

Розташоване на річках  Солокі та Річиця (Жечиця) – притоках Західного Бугу басейну Балтійського моря, за 3 кілометри від українсько-польського кордону.Є декілька версій походження назви міста. Згідно із найпоширенішою версією давньослов’янське слово «белз» або «бевз» означало болотисту, вологу місцевість, це ж слово на бойківському діалекті означає непрохідна, важкопрохідна, болотиста місцевість. Є також версія про кельтське походження назви: у кельтських мовах слово «белз» або «пелз» означало воду, потік. Цей варіант з’явився на початку 20-го століття із численними знахідками кельтської латенської археологічної культури на території Прикарпаття.

Березань (Київська область)

Згідно до основної версії, назва Березань походить від назви річки Березанки, що впадає в Недру біля міста, однак колись так називалася сама Недра. Схожу за походженням назву має притока Недри другого порядку Сухоберезиця. Назви цих річок пояснюються природними умовами тієї місцевості, по якій вони протікають. По берегах річки Березанки були розташовані березові ліси. У Сухоберезиці – сухі береги. Наразі колишня річка Березанка має назву Недра.

Борзна (Чернігівська область)

Походження назви міста суперечливе. Більшість дослідників сходяться на думці, що топонім Борзна походить від гідронімів Борзна, Борзенка – назв річок, на злитті яких розташована ця місцевість. А ті, в свою чергу, – від слова «борзина́» (тобто бистрина), яке має старослов’янське походження. Інші припускають походження назви міста від слів «борозна», «борона» або «борть».

За ще однією версією, Борзна – це пізніший варіант первісного гідроніма Ворзна/Варзна (від волзько-фінської (давньомордовської) основи *vur ‘ліс’:морд. v́́́́́íŕ < *vur ‘ліс’, саамс. vaerre ‘ліс’, фін. vuori ‘гора’), яка виникла внаслідок подальшого слов’янського переосмислення. Від назви річки згодом дістав своє ім’я і однойменний населений пункт.

Буськ (Львівська область)

У літописах та історичних хроніках, починаючи з кінця ХІ століття, зафіксовано чимало фонетичних варіантів ойконіма: Боужьскъ, Бужьскъ, Бужскъ, Бускъ, Буско, Бусько, Бузьк. З точки зору етимології назва міста є відгідронімним суфіксальним утворенням від основи «Буг» (буг + ськ). Дослівна етимологія: «місто на Бузі» чи «бузьке місто». У Староукраїнській (руській) мові це звучало приблизно як «бужьсъкъ городъ».

Буча (Київська область)

За поясненнями бучанського краєзнавця Анатолія Зборовського назва міста походить від назви однойменної річки. Річка Буча в давнину не була такою спокійною і тихою, як нині – колись вона здіймала бучу (буча – корінна вода, яка піднімається в річці під час скресання криги до меженя, бучадити – піднімати рівень води вище меженя, бучала – вир або залита водою глибока яма). Логічно припустити, що назва річки походить від нуртування води.

Буча також означає великий галас, шум, крик, сварку, колотнечу. Існує легенда, що під час будівництва залізниці Київ – Ковель робітникам не виплатили зарплати, то вони здійняли велику бучу, що навіть станцію так назвали. Однак це вигадка.

Верхньодніпровськ (Дніпропетровська область)

Верхньодніпровськ розташований на Придніпровській височині, на правому березі Дніпродзержинського водосховища при впадінні річки Самоткань у Дніпро.

Береги Дніпра в цьому місці досить високі та пориті ярами і балками, через це в місті існують значні перепади висот, від 60 до 158 метрів над рівнем моря.

Вилкове (Одеська область)

Місто розташоване в українській частині дельти Дунаю. Це останній населений пункт на берегах Дунаю перед його впадінням в Чорне море. Річка утворює «вилку», звідки й походить назва міста. Це місто також відоме під назвою «Українська Венеція» завдяки численним каналам (місцеві жителі називають їх єриками), проритим як альтернатива звичним нам улицям. Тому човен є найзвичнічишим і нйпоширенішим засобом пересування у цьому місті.

Вінниця (Вінницька область)

Найвірогідніший варіант походження назви міста: оскільки початковою назвою міста є Вѣничя (за Списком міст руських) або Вѣница (за літописами русько-литовськими), що збігається з назвою великої притоки Богу (Південного Бугу), у межиріччі яких власне розпочалося стале освоєння території Вінниці (за археологією, з першої чверті ХІІІ ст.), дане найменування необхідно вважати гідронімом аграрно-символічного (родинно-сакрального) змісту.

Герца (Чернівецька область)

Найімовірніше походження назви – від однойменної річки, яка протікає у межах Герцаївського району Чернівецької області. Права притока Пруту (басейн Дунаю).

Дніпродзержинськ (Дніпропетровська область)

Розташоване на правому березі Дніпра. Вперше зга­дується 1750 року як с. Кам’янське (назва від каменоломень, що були розташовані поблизу). З 1936 року – Дніпродзержинськ. Таку назву дістало на честь  річки Дніпра і радянського діяча Фелікса Дзержинського.

Дніпропетровськ (Дніпропетровська область)

Колишні назви (у хронології): у 1776–1798 – Катеринослав, у 1798–1802 – Новоросійськ, у 1802–1918 –Катеринослав, у 1918–1919 – неофіційно Січеслав (Січослав) у 1919–1926 – Катеринослав.

Місто перейменоване на Дніпропетровськ у 1926 р. на честь місцевого революціонера, “всеукраїнського старости” Григорія Петровського та річки Дніпро.

Дунаївці (Хмельницька область)

Місто розташоване далеко від річки Дунай, але, згідно з однією версій походження назви, вважається, що в основі слова«дунай» лежить корінь «дану», «дуна», «дон». Цей корінь вживався в мові індоєвропейських народів(давньоіндійській, готській та кельтській) та означало «воду, річку». Оскільки на території Дунаївців і досі є багато ставків та річка Тернава, то це могло стати основою походження назви міста. Тим більше, що в українських народних піснях та думах слово «дунай» якраз і зустрічається в значенні «вода, велика вода, розлив води».

Жовті Води (Дніпропетровська область)

Долину річки Жовтої з її притоками, вербами, чагарниками очерету в старовину називали урочищем Жовті Води. Оскільки в деяких місцях річка омивала виходи залізної руди, і яскраво-жовта фарба – продукт окислення залізняку – потрапляла до річки, запорізькі козаки назвали річку Жовтою, а долину біля неї – Жовтими Водами.

Золотоноша (Черкаська область)

Місто розташоване на річці Золотоношка, притоці Дніпра,  яка своєю назвою завдячує природним особливостям: дно Золотоношки, вкрите піщаними наносами, сяяло, як золото, від домішків слюди золотавого кольору.

Ізюм (Харківська область)

Більшість істориків та краєзнавців стверджують, що місто отримало назву від річки Ізюмець (притока Дінця) і древнього Ізюмського броду, біля якого і виникло саме поселення. Місто  знаходиться на березі річки Сіверський Донець в місці впадання в неї річок Мокрий Ізюмець і Сухий Ізюмець, неподалік впадає річка Оскіл.

Ірпінь (Київська область)

Місто  розташоване на річці Ірпінь.  Ірпінський краєзнавець Олександр Передерій записав від старожилів, що річка Ірпінь раніше називалася Єрепень, тому що «єрепенилася» під час повені.

Іршава (Закарпатська область)

Місто розташоване у передгір’ї Карпат, на обох берегах ріки Іршавка (притоки Боржави), із всіх сторін оточене горами, височинами і лісами.

Ічня (Чернігівська область)

Місто одержало назву від назви річки Ічень, а назва самої річки трансформувалась у пестливу форму Іченька. Татарське найменування річки «Ічень», що значить «водопій», указує на те, що тут була зручна стоянка татар, прикрита лісом і з гарним водопоєм для худоби.

Кам’янка-Бузька (Львівська область)

Розташоване за 43 км на північний схід від Львова над річками Західний Буг та Кам’янка.

Кам’янка-Дніпровська (Запорізька область)

Місто Кам’янка-Дніпровська розташоване на кордоні трьох областей – Запорізької, Херсонської та Дніпропетровської. Колишні назви – Мала Знам’янка (1786), Кам’янка-на-Дніпрі (1920), Кам’янка-Дніпровська – з 1944 р.Знаходиться на лівому березі Каховського водосховища, в місці впадання в нього річки Білозерка, яка біля міста утворює Білозерський лиман.

Кілія (Одеська область)

Одне з гирлів Дунаю греки називали Ликостомон  (Вовча паща), а місто яке було збудоване у цьому гирлі носило назву – Ахіллей, яка з часом перетворилася на назву – Кілія. Назва міста Ахіллей, згадана також у євангелії, яке зберігалося з 1647 р. в Миколаївській церкві. Молдовани називали місто – Возія (Vosia) .Кантемир у своїй історії вказує, що місто Кілія в давнину носило також назву Ликостом(он). Станіслав Сарницький (1532-1597) стверджував, що фортеця Томі була там, де в його час знаходилася Кілія.

Кодима (Одеська область)

Місто розташоване в долині річки Кодима, яка є притокою Південного Бугу. Однойменна річка мала кілька назв, починаючи з описів Геродота.

Саме слово «кодима» було відоме ще половцям і означало схід, а через те, що воно стосувалося назви річки, яка мала свою дорогу, то це звучало, як «річка, що тече на схід».

Лохвиця (Полтавська область)

Старовинне місто, розташоване на річці Лохвиці (права притока р. Сули, басейн Дніпра).

Луганськ (Луганська область)

Місто назване за іменем річки Лугань. Гідронім походить від слова луг (річка має широку лугову заплаву). За іншою інтерпретацією, гідронім має тюркське походження, про що свідчить стара назва річки Луган (Лаган).

Луцьк (Волинська область)

З півночі та заходу межі староданього міста визначалися вигином ріки Стир, на півдні протікав Глушець, схід оточили непрохідні болота. Звідси і назва міста – Лучеськ – від слова «лук», тобто «коліно, вигин ріки».

Мена (Чернігівська область)

Гідронім Мена є закодованою характеристикою водного об’єкта (річки, чи болота), який має балто-слов’янське походження. Його принесли представники юхнівської культури, що жили на Праводесенні в VII – І ст. до н. е.  Назва виникла внаслідок взаємовпливів балтських таволзько-фінських племен, які в друг. пол. I тис. до н. е. колонізували ці території.

Мерефа (Харківська область)

Місто Мерефа знаходиться на річці Мерефа в місці впадання її в ріку Мжа (ліва притока). На території міста в річку Мерефа впадає річка Ржавчик (ліва притока).

 Міусинськ (Луганська область)

Міусинськ виник як селище енергетиків Штергрес і під цією назвою існував досить довго. Його і зараз багато хто називає по-старому. Поселення отримало назву Міусинськ в 1956 році, яка походить від назви річки Міус, на березі якої й розташоване місто (в місці впадання в неї річки Довжик). На річці Міус зроблене водосховище.

Но́вий Буг (Миколаївська область)

З утворенням військових поселень село в 1828 р. було віднесене до Бузької уланської дивізії, а з 1832 р. дістало назву Новий Буг. Тут розміщувався 3-й уланський полк. У 1840 р. сюди переселили багато селян з Київської і Подільської губерній, яких також перетворили на військових поселенців.

Новодністро́вськ (Чернівецька область)

Місто розташоване на березі Дністра.  Засноване 1973 року і є одним із наймолодших міст області.

Овруч (Житомирська область)

Одна з гіпотез походження назви міста пов’язує його з невеликою річкою – Ручай, яка знаходилась у західній частині міста. Звідти і пішло Овручай (скорочено Овруч), тобто «біля Ручая».

Осте́р (Чернігівська область)

Місто районного значення Козелецького району Чернігівської області, розташовано на лівому березі Десни при впаданні в неї однойменної річки Остер.

 Охти́рка (Сумська область)

Населений пункт розташований на лівому березі ріки Ворскли в межах лісостепової природної зони (в межах міста протікають також річки Охтирка і Гусинка). Назва міста походить від однойменної річки.

Полтава (Полтавська область)

Згідно з першою літописною згадкою міста, у давньоруському Іпатіївському літописі, під назвою «Лтава». Сучасна Полтава походить від найменування річки Лтава, правої притоки Ворскли, (й згодом похідне «По-Лтава» себто По Лтаві) що текла Мазурівським яром на Поділ.

 Почаїв (Тернопільська область)

Назва пішла від монастиря на річці Почайна, що тече в Києві, звідки в 1240 році при спаленні міста ханом Батиєм, монахи покинули монастир, втекли у ці місця і заснували тут новий монастир, зберігши стару назву.

Припять  (Київська область)

Засноване  на березі річки Прип’ять – правої притоки Дніпра. Назва від слов’янського слова “п’ятить” – пливти по річці.

Рені (Одеська область)

Місто Рені має слов’янську назву, хоча на перший погляд слово здається запозиченим. За часів Київської Русі тут була річкова пристань, що мовою того часу звалася рені. Збереглися також відомості про те, що слов’яни називали цю місцевість Перунова Рень (Перун – язичницький бог грому й блискавки; назва, очевидно, ще дохристиянська, а втім, цей бог жив у свідомості слов’ян ще не одне століття за християнства). Слово рень (засвідчене в Іпатіївському літописі 988 р.) означало «коса», «мілина»; було ще слово ринь – підводна кам’яна або глиняна гряда. У сучасній нам мові збереглося рідковживане слово рінь – «грубий пісок».

Світловодськ (Кіровоградська область)

Основна частина Світловодська стоїть на кручах Табурищанського мису понад правим берегом Кременчуцького водосховища і тягнеться від споруд Кременчуцької ГЕС до великої затоки водосховища у місці, де в Дніпро впадає річка Цибульник. Зі сходу міста знаходяться дніпровські плавні.

Сє́вєродоне́цьк (Луганська область)

Місто розташоване в степовій зоні на сході України в долині річки Сіверський Донець і її лівої притоки річки Борової в межах заплави.

Сквира (Київська область)

У тлумаченні назви міста немає спільної думки: одні схиляються до того, що ім’я місту дала річка Сквирка (яка протікає по території міста), інші вважають, що його назва походить від староукраїнського слова «сквира» – щілина, тріщина, розкол, що повинне було б означати «місцевість над рікою, що протікає в глибокій ущелині».

Славу́тич (Київська область)

Місто розташоване на лівому березі Дніпра (Славутич – давньослов’янська назва Дніпра).Славутич – наймолодше місто України. Рішення про його будівництво, як нового міста для постійного проживання працівників Чорнобильської АЕС і членів їхніх родин, було прийнято 2 жовтня 1986 року директивними органами СРСР, вже після аварії на ЧАЕС. І вже у вересні-грудні того ж року було здійснене проектування міста, а в грудні почалося будівництво міста.

Стрий (Львівська область)

Свою назву місто отримало від назви річки, однієї з найбільших приток Дністра, на берегах якої воно виросло. Отже «Стрий» – топонім, що означає одночасно річку і місто. Очевидно, що першою виникла назва річки, а пізніше – назва міста.

Назва річки Стрий – давня за походженням і означає «течія», «пливуча вода». Етимологія слова Стрийбере початок з індоєвропейського кореня *sreu.

Тальне (Черкаська область)

Найпоширенішою версією є, що назва Тального походить від назви річки Талне (сучасна Тальянка), яку вона раніше мала – зокрема, згадується в 1593 році. Слово «талне» має тюркське походження і означає «вербовий», зокрема, слово «тал» в українській мові означає ще й кущ верболозу, що так рясно ріс по берегах річок. Саме таке значення дає у своєму словнику В.Даль.

 Тернівка (Дніпропетровська область)

Розташоване на р. Велика Тернівка, правій притоці Самари у місці її впадіння у Самару (басейн Дніпра).

 Тисмениця (Івано-Франківська область)

Розташоване на р. Ворона, лівій притоці Бистриці-Тисьменицької (басейн Дністра). Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1144 роком. Назву одержало від р. Тисмяниця (Тисмениця).

Тлумач (Івано-Франківська область)

Розташоване на берегах однойменної р. Тлумач (басейн Дністра). Одне з найдавніших поселень України. Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1213 роком як Толмачь.

Токмак (Запорізька область)

Назване за  розташуванням на р. Токмак. – лівої і найбільшої притоки р. Молочна, яка впадає в Молочний лиман на північному узбережжі Азовського моря. Гідронім від тюркського täkmäk «лити» хоча більш ймовірна версія від тюркського токмок «дубина, палиця, обушок».

Тростянець (Сумська область)

Місто Тростянець розташоване на річці Боромля (притока Ворскли, басейн Дніпра), а також її притоках – Люджі (південно-східна частина міста) і Тростянки (західна частина міста), яка й дала назву місту.

Тульчин (Вінницька область)

Місто розташоване на річці Тульчинці, від якої і отримало свою назву.

Ужгород (Закарпатська область)

Є десятки версій походження міста Ужгород. Це повязано з тим, що важко визначити етимологію гідроніма річки – Уж. Слово “Уж”, що лежить в основі назви, походить від ріки Уж (або Уг), на якій знаходиться місто.

Розглянемо походження назви річки Унг. За першою версією – назва річки “Унг” походить від староболгарського слова “Вугілля” та “Кут”. За іньшою назва річки походить від слова “вузький”, маючи на увазі вузьку долину річки “Уж”. Є й турецька версія, за нею місто отримало свою назву від турецьких слів “Унг” чи “Онг”, в перекладі вони означають “правий”. Є навіть версія за якою вважають, що свою назву річка отримала від однойменної змії – вужа, який  водиться в долині річки.

Узин (Київська область)

Місто лежить уздовж р. Узинка (басейн р. Рось), у південно-східній частині так званого Білоцерківського степу – літописного Перепетового поля.

Умань (Черкаська область)

Розташоване при злитті р. Уманка і її притоки Кам’янки (басейн Південного Бугу). Слово умань походить від давньоруського умания «поки¬нута земля; закуток, небезпечний для життя». Назва міста, очевидно, від пустош Умань через найменування р. Ума > Умань > Уманка, яка Супрасльським літописом згадується під назвою Ума.

Устилуг (Волинська область)

Місто розташоване в місці впадіння річки Луга в річку Західний Буг (звідси назва – устьє Луги).

Харків (Харківська область)

Місто розташоване при злитті рік Харків, Лопань і Уда (басейн Сіверського Дінця). Вперше вона згадується в 1627 році, в КБЧ, тобто раніше на чверть століття до заснування м. Xарків, в якій говориться: «… а Лопин пала в Харкову, а Харкова пала в Уды». Треба думати, що назва річки існувала задовго до того. Походження назви річки залишається нерозв’язаним. Звер¬німо увагу на той факт, що в минулому ріка згадується в формі Харкова, Харькова. Можна припустити, що назва її походить з давньотюркської мови й утворилася від двох загальногеографічних тюркських термінів в значенні «земля, суша» та «слід тимчасового потоку». Отже, первинна форма давньотюркського гідроніма могла означати «мілководна, пересихаюча ріка». З переходом у слов’янську мову тюркський гідронім Харкоби міг видозмінитися на Харкова, де частина елемента коби –оби трансформувалася на слов’янський формант -ова;

Хорол (Полтавська область)

Місто розташоване у південній частині Придніпровської низовини на правому високому березі річки Хоролу. Через місто також тече річка Рудка. Найбільш вірогідно, що гідронім походить зі слов’янського хрьль у значенні «швидкий».

Хуст (Закарпатська область)

Розташоване при злитті рік Ріка і Тиса біля Червоної Скелі. Недалеко від міста протікає річка Хусте́ць ( Права притока Тиси ), яка й дала назву місту.

Шостка (Сумська область)

Місто розташоване на р. Шостка, лівій притоці Десни, від якої й перейняло сучасну назву. Щодо назви самої річки існує багато версій. Найпоширеніші з них говорять, що пішло воно від шостого притоки Десни, шостій милі, шестеренних механізмів млинів.

Місцевий історик Степан Грива висуває цікаву версію про те , що колись по обох сторонах річки росло безліч конвалій, що називалися в народі «шестка». Саме ця назва ніжної квітки дало назву річці, а річка – місту.

Як ми бачимо, у сьогоденні більшість річок, за іменами яких названо міста, перебувають у досить занедбаному стані. Навряд чи наші сучасники назвали б більше ніж півсотні міст, а тим більше декілька областей (оскільки ймення річок мають й декілька обласних центрів, – ред.) їх нинішніми іменами. Але, вочевидь, наші пращури усвідомлювали, що річка – джерело життя і віддавали їй належну шану, увічнивши у назвах своїх поселень.

Катерина Білоконь, Перша електронна газета. Фото з Інтернету.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*