Життя на вістрі скальпеля: історія порятунку солдата (ФОТО)

Журналістка
Світлана Листюк
Журналістка

Днями хірурги обласного кардіологічного диспансеру врятували життя людини. Здавалось би, що в цьому немає нічого дивного – вони щодня рятують людей і дають їм надію на здорове майбутнє. Та цього разу йдеться про воїна, захисника України, хворобу якого не змогли діагностувати ні польові хірурги Артемівська, ні фахівці двохмільйонного Харкова.

23-річний Віталій Самайчук – мешканець Гайворонського району. У квітні 2015 року хлопця мобілізували. Спочатку він був старшим майстром ремонтного взводу, що дислокувався у Миколаєві. Потім, надивившись на хлопців, які приїжджають з передової, і сам написав заяву про перевід, щоб потрапити у пекло війни – туди, де воюють за незалежність України.

Потрапив Віталій до батальйону «Донбас». Життя в польових умовах швидко далося взнаки. Все починалося з болю в нозі. З цим симптомом хлопця переводили з однієї лікарні в іншу (Артемівськ, Харків…). Врешті – відправили додому у відпустку. У рідному селі боєць зрозумів, що вже не може терпіти біль і вирішив звернутися до кіровоградських лікарів.

До Кіровограда боєць дістався власними силами – автобусом. Тоді він ще не знав, наскільки небезпечною була його мандрівка. В обласному госпіталі ветеранів, куди подався Віталій, лікарі одразу зрозуміли, що це не простий випадок і без сучасної діагностичної апаратури тут не справитись. За допомогою вони звернулися в обласний кардіологічний диспансер. Тут нового пацієнта ледь не одразу поклали на операційний стіл. Хлопець пригадує, що його навіть не відпустили вийти в туалет. Пояснили – в його артерії висить величезний п’ятисантиметровий тромб, який може обірватися в будь-яку мить і тоді бійця вже ніщо не врятує.

«Тромбоемболія легеневої артерії – це дуже складна хвороба і, як правило, більше ніж у 50% випадків ця хвороба закінчується смертю. Головна проблема – це продіагностувати її. У нас (в кардіодиспансері) для цього є всі засоби, −  пояснює Віталій Крошка, завідуючий відділення рентгенендоваскулярної діагностики і лікування, який має великий досвід медичної практики і тісно співпрацює з європейськими колегами в плані обміну професійним досвідом. Причиною хвороби може бути обезводнення організму, психоемоційні перевантаження, куріння, незначні травми. А в нашого пацієнта – це взагалі комплекс чинників».

У випадку солдата, хвороба ще й була запущеною: хлопець відчував дискомфорт у правій нозі, але ніяк не пов’язував це з хворобою судин. Думав, що десь застудився. Не побачили особливої проблеми і лікарі в Артемівську, куди він потрапив з болем в нозі. Не змогли діагностувати хворобу в харківські лікарі, які конвеєром приймають бійців з передової. Натомість вони просто відпустили хлопця додому – відпочити. А вже звідти він, ледве пересуваючись, потрапив у руки кіровоградських хірургів.

«У нашій гібридній операційній ми провели ангіографічну діагностику – ввели в судини речовину, яка фарбує судини, таким чином ми побачили, де локалізувався тромб. Відразу, не виходячи з операційної, наш хірург зробив операцію і видалив тромб», – розповів Віталій Крошка.

Операція тривала протягом години і весь цей час існувала загроза, що в будь-яку секунду тромб обірветься, а хірург так і не встигне врятувати життя солдата. На щастя, цього разу минулося і тепер наш боєць щасливий, хоч ще кволий, лежить на лікарняному ліжку і мрія про повернення до своїх бойових побратимів. Хоча після таких складних операцій пацієнтам необхідно добряче поберегтися, адже може бути рецидив.

«Ми прибрали загрозу, а сам процес лікування ще триває – це медикаментозне лікування (від 3 до 6 місяців), мета якого – не допустити загрози життю. До того ж, якщо не дотримуватися режиму, захоплюватися цигарками, тромбоемболія може знову про себе нагадати», – зазначив лікар.

Сьогодні хлопець почуває себе добре – готовий дотримуватися суворої медичної дисципліни і мріє скоріше повернутися до своїх побратимів.

Світлана Томашевська, Перша електронна газета.

Поширити:

Залишити коментар:

коментар