Згідно з історичними даними, протягом середини жовтня-початку листопада 1625 року тривали запеклі сутички запорізьких козаків із добре озброєним військом коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Апогеєм сього протистояння стала битва на Куруківському озері (неподалік сучасного Світловодська)…
У військовому сенсі Куруківська битва не виявила ні переможців, ні переможених і закінчилася «однойменною» мирною угодою, після укладання якої обидва війська повернулися на зимові квартири. За тією угодою омріяних прав і вольностей козаки, звісно, не одержали. Зате зберегти власне військо та його ватажків (хоч і змушені були змінити свого провідника в цій битві – гетьмана Марка Жмайла, обравши на його місце Михайла Дорошенка, якого затвердив польський зверхник). А найголовніше – продемонстрували власну спроможність на рівних протистояти набагато організованішим чужинцям і водночас позбулися ілюзії стосовно того, нібито свої права і волю українцям можна «вислужити», випросити в загарбників їхньої землі…
Саме цій вікопомній даті 27 жовтня у Світловодську був присвячений марш за участю представників обласної та міськрайонної «Свободи», міських осередків УДАРу, «Просвіти» і КУНу, кременчуцьких і світловодських козаків («Спадкоємці Богдана Хмельницького і Курінь Чорноліського полку ім. козака Мамая відповідно), народного ансамблю «Джерело» із Градизька і просто небайдужих громадян. Крім них участь у заході взяв і світловодський переможець останніх парламентських виборів, київський музикант (лідер рок-гурту «Тінь Сонця») Сергій Василюк. Натомість влада проігнорувала це дійство – як зазначали його учасники, вона повністю присвятила себе відзначенню Дня автомобіліста на центральній площі міста, яке відбувалося практично паралельно із маршем.
[nggallery id=36]Об 11-й годині святкова колона з піснями, гаслами та барабанним боєм (до сотні людей) вирушила центральною вулицею (треба віддати належне тутешнім правоохоронцям, що забезпечили безперешкодну ходу і порядок під час проведення заходу) від Обеліску Слави до пам’ятника Тарасові Шевченку в однойменному Парку культури і відпочинку. Біля монументу було проведено невеличкий мітинг з промовами, Кобзаревими віршами та співами у виконанні «Джерела». Після того, як прогриміли постріли із козацької багаторазової гарматки – «Сороки», колона вирушила далі – на вулицю Вадима Бойка, де три роки тому встановили монумент на честь героїв Куруківської битви. Тут також було чимало промов, але здебільшого лунали патріотичні пісні під акомпанемент гітари у виконанні Василюка. На завершення учасники автобусом знову дісталися Парку Шевченка, де на них чекали показові виступи «Спадкоємців Богдана Хмельницького» та приготовлений ними справжній козацький куліш.
Власна інформація