Важливо

Пам’яті Тренера

Всеукраїнські змагання з веслування на байдарках і каное відбулися в Вільшанці. У турнірі взяли участь юні спортсмени (2000 – 2004 р. н.) із Кіровоградської, Миколаївської, Черкаської, Вінницької, Запорізької областей і міста Києва. Серед особливостей нинішнього турніру, а він для Вільшанки вже став традиційним, називалися дві. Віднині він носить ім’я нещодавно загиблого заслуженого тренера України Сергія Крайтора, і на ньому в якості тренера дебютував легендарний спортсмен Максим Прокопенко.
Свято з гірким присмаком втрати

У суботу на березі Синюхи зібралися сотні мешканців Вільшанки. В райцентрі відбувався уже традиційний відкритий чемпіонат області з веслування на байдарках і каное.

Незважаючи на ранню осінь з аномальними вересневими холодами, жовтень змилостивився й подарував кілька днів «оксамитового сезону». І в день проведення турніру, хоч зранку небо й затяглося хмарами, ближче до обіду все ж порадувало учасників турніру і вболівальників сонячними променями. Немов посумувало за втраченим і, віддавши данину скорботі, нагадало, що життя чудове, і що воно продовжується.

Символічно. Бо нинішнє свято і для спортсменів, і для мешканців райцентру стало з відчутним присмаком гіркоти. Півроку тому пішов із життя заслужений тренер України Сергій Петрович Крайтор, людина, на ентузіазмі якої, власне й тримався у районі та й області загалом веслувальний спорт. Тренер, який виховав десятки видатних спортсменів, і серед них чимало майстрів спорту, призерів всеукраїнських змагань, учасників міжнародних турнірів. Сергію Петровичу виповнилося лише 46, коли безглузда автомобільна аварія поставила хрест на його сподіваннях і амбіційних планах.

Усе трималося на ентузіазмі Крайтора

Веслувальна школа у Вільшанці з’явилася у 1979 році напередодні Московських Олімпійських ігор. Після недовгої спортивної ейфорії, яка охопила тоді «великий і могутній» СРСР, держава поступово втратила інтерес до масового спорту, і він в основному тримався на ентузіастах, фанатах своєї справи.

«Ще кілька років тому на місці нинішньої веслувальної бази була, без перебільшення, руїна, – розповідає селищний голова Вільшанки Володимир Харковенко. – Нині маємо сучасне приміщення з усім необхідним. І все це завдяки Сергію Крайтору. Все зроблено його руками і руками його вихованців, майже без вкладання бюджетних коштів. Колись Сергій Петрович планував зробити тут базу всеукраїнського значення, щоб готувати майбутніх олімпійських призерів. Природні умови дозволяють: тут заводь, немає північних вітрів і дуже добра база для тренування. Йому це майже вдалося. Він організував громадську організацію на базі веслувальної бази – «Каное-клуб», щоб мати свій рахунок, свою печатку, щоб юридичні і фізичні особи могли допомагати матеріально».

Власне, нинішні змагання в їхньому статусі Всеукраїнських стали можливими лише завдяки наполегливості Сергія Крайтора. Тому й символічно, що напередодні рішенням виконавчого комітету селищної ради їм було присвоєно ім’я легендарного для вільшанців тренера.

«Усі чотирнадцять членів виконкому одностайно підтримали цю пропозицію, а також проголосували за те, щоб встановити на приміщенні веслувального клубу меморіальну дошку. І депутати селищної ради нас у цьому підтримали», – сказав Володимир Харковенко.
Меморіальну дошку було відкрито під час урочистостей перед відкриттям турніру. У них взяв участь вихованець, а нині правонаступник Сергія Крайтора Максим Прокопенко.

Естафету тренера прийняв легендарний учень

Максим Прокопенко – без перебільшення легенда веслувального спорту міжнародного значення. Чемпіон України, Європи, призер Олімпійських ігор. Напевне немає такого спортивного титулу, якого б не було у його арсеналі. Свого часу Максим захищав кольори збірної України, потім – Азербайджану. Завершив спортивну кар’єру в 2012 році після Лондонської олімпіади, на якій посів четверте місце.

Нині видатний спортсмен повернувся до малої батьківщини, щоб продовжити справу свого першого тренера.

«Мене часто запитують, чому я не живу в місті чи навіть в іншій країні, адже є така можливість, – сказав нашому кореспонденту Максим. – Але, нехай це і пафосно, я – патріот Вільшанки».

Максим розповів, що до клубу його привів однокласник Роман Харковенко. Нині Роман, який до речі, майстер спорту, – голова спортивного клубу «Каное-клуб». І він щиро сподівається, що в тандемі з Максимом Прокопенком йому вдасться втілити найамбітніші плани улюбленого тренера Сергія Крайтора.

«Сергій Петрович був видатною особистістю, він зробив великий внесок у розвиток вітчизняного спорту, світового, і той факт, що ми сьогодні проводимо ці змагання, є найкращою згадкою про нього, як про тренера. Сергій Петрович завжди марив думкою, щоб кожного року проводити в Вільшанці змагання всеукраїнського рівня. Тому ми започатковуємо сьогодні ці змагання і сподіваємося, що за підтримки районної влади, обласної ми зможемо проводити їх щороку. Хочу подякувати керівникам селищної ради, районної ради за те, що вони нам дуже допомогли і посприяли сьогодні і протягом сезону. Щоб наші дітки мали змогу виїжджати на змагання, придбати необхідний матеріально-технічний матеріал. Це і весла, і човни, і рятувальні жилети, і взагалі. Саму можливість поїздки. Результати є. Цього року на всеукраїнських змаганнях здобули дві срібні медалі. І призери – саме ті діти, які прийшли до Сергія Петровича. Естафету тренера, прийняв його вихованець Максим Прокопенко. Я думаю, що в такому тісному тандемі ми з ним зможемо продовжити справу», – сказав Роман.

«Ми дуже щасливі тим, що знайшовся продовжувач справи Сергія Петровича Крайтора – Максим Прокопенко, чемпіон світу і Європи, учасник олімпійських ігор. Тобто, справа, якій присвятив своє життя Сергій Петрович продовжується», – наголосив голова Вільшанської райдержадміністрації Ярослав Кіров.

Про спонсорів гріх не згадати

Ентузіазм – велика справа, але життя таке, що без спонсорів і благодійників обійтися важко, інколи неможливо. Нинішні змагання не виняток. Їхні організатори й керівники району неодноразово зі словами вдячності згадували народного депутата Станіслава Березкіна.

«Зі спортивними спорудами в районі великі проблеми. Ви бачили, в якому занедбаному стані стадіон, – бідкається голова РДА Ярослав Кіров. – Цього року ми почали приводити його до ладу, але, на жаль, без залучення бюджетних коштів. Допомагають, хто чим зможе. Колись ми ще пишалися фізкультурно-оздоровчим комплексам. Зараз це теж занедбана розруха. Цього року, дякуючи депутату Станіславу Березкіну, з державного бюджету виділили субвенцію – мільйон гривень і ми, щоб не розпорошувати, повністю її спрямували на оновлення оздоровчо-фізкультурного комплексу».

«Організація наша неприбуткова, робимо все заради дітей і пам’яті, – каже голова спортивного клубу «Каное-клуб» Роман Харковенко. – Народний депутат допоміг нам придбати п’ять човнів. Коли комплексно підходити до вирішення проблеми, за участі місцевої влади, депутатів то працювати набагато легше. Самотужки це взагалі неможливо».

P.S. За результатами змагань у командному заліку кращими стали веслярі із Умані Черкаської області, друге місце зайняли спортсмени з Комсомольська Полтавської області і замкнули трійку лідерів спортсмени з Миколаєва. Вихованці вільшанського “Каное-клубу” зайняли третє й четверте місця.


Олег Бондар, Перша електронна газета

Поширити:

Залишити коментар:

коментар

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*